Рішення

від 26.08.2015 по справі 910/16311/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015Справа №910/16311/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «Вінярская Продакшн»,

яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю

«Медіа-Центр «КЛУБ-54»

про стягнення 11 045,99 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Карабан Є.П. - дов. № б/н від 31.03.2015 р.

від відповідачів: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «Вінярская Продакшн» про стягнення 11 045,99 грн. (з яких: 6 299,37 грн. - основний борг, 1 956,63 грн. - пеня, 185,44 грн. - 4 % річних, 2 604,55 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16311/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.07.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2015 р. надав витребувані судом документи, які залучено до матеріалів справи, та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні. Також подав клопотання про заміну найменування юридичної особи відповідача, у зв'язку з перейменуванням назви юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «Вінярская Продакшн» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «КЛУБ-54», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд, розглянувши дане клопотання, прийшов до висновку про необхідність задоволення даного клопотання.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 26.06.2015 р. не виконав, до Господарського суду м. Києва повернувся конверт з направленою ухвалою суду не врученим з відміткою причини невручення «не розшукано».

Разом з тим, судом всановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повною адресою відповідача є: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 12, корпус А 6, група приміщень № 41.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 р. відкладено розгляд справи до 12.08.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та для направлення ухвали суду за повною адресою відповідача.

Представники сторін у судове засідання 12.08.2015 р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, відповідач вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та не виконанням сторонами вимог ухвали суду, ухвалою від 12.08.2015 р. розгляд справи відклав на 26.08.2015 р.; повторно зобов'язав сторін надати суду певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору; на виконання вимог ухвал суду надав документи, які залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 26.08.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «Вінярская Продакшн», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «КЛУБ-54», (покупець) було укладено договір поставки № 01-2014 від 20.10.2014 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити алкогольні напої в пляшках (надалі - товар) в асортименті, кількості та за ціною, що зазначаються у відповідних специфікаціях, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна за товарну позицію і сума всієї партії товару зазначаються у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що складаються постачальником на підставі заявок покупця. Вартість доставки товару до пунктів поставки входить у вартість товару.

Загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару,поставленого постачальником покупцю за товаросупроводжувальними документами, складеними на підставі заявок покупця (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити всю суму, яка зазначена у рахунку-фактурі та/або видатковій накладній на кожну партію товару, протягом 14-ти календарних днів включно, починаючи з дня, що слідує за днем поставки (продаж товару у кредит з відстроченням платежу).

Відповідно до п. 2.4. договору, оплата товару здійснюється перерахуванням коштів на поточних рахунок постачальника, а датою оплати вважається дата зарахування коштів на цей рахунок.

Згідно з п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (поставка транспортними засобами постачальника до місця перебування покупця, визначеного умовами договору) у редакції Incoterms-2010/

Пунктом 6.1. договору визначено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі(пошкодження) переходять від постачальника до покупця після підпису покупця на видатковій накладній.

У відповідності до п. 7.2. договору, у випадку прострочення слати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення. Крім того, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 4 (чотири) відсотки річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Даний договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє невизначений строк (п. 10.1.).

Позивач пояснив суду, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором ним поставлено товар на загальну суму 33 923,85 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними № РН-1021024 від 21.10.2014 р. на суму 16 171,12 грн., № РН-1021025 від 21.10.2014 р. на суму 9 204,29 грн., № РН-1023006 від 23.10.2014 р. на суму 1 526,40 грн., № РН-1125011 від 25.11.2014 р. на суму 2 520,00 грн., № РН-12005002 від 05.12.2014 р. на суму 4 502,04 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Однак, відповідач сплатив лише частину товару на суму 16 171,12 грн., частину товару на суму 11 453,36 грн. повернув, що підтверджується накладними на повернення товару № ВН-0000460 від 02.12.2014 р. та № ВН-0000461 від 02.12.2014 р., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість на загальну суму 6 299,37 грн.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «Вінярская Продакшн» про стягнення 11 045,99 грн. (з яких: 6 299,37 грн. - основний борг, 1 956,63 грн. - пеня, 185,44 грн. - 4 % річних, 2 604,55 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 6 299,37 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «КЛУБ-54» суми основного боргу в розмірі 6 299,37 грн. за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» просить суд також стягнути з відповідача 185,44 грн. 4 % річних та 2 604,55 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 7.2. договору, у випадку прострочення слати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення. Крім того, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 4 (чотири) відсотки річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 185,44 грн. 4 % річних за період з 05.11.2014 р. до 22.06.2015 р. та 2 604,55 грн. інфляційних втрат за період з 02.12.2014 р. 22.06.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» просило стягнути з відповідача 1 956,63 грн. пені за період з 05.11.2014 р. до 22.06.2015 р. за порушення грошового зобов'язання за договором постачання поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, він має бути передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 7.2. договору, у випадку прострочення слати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення. Крім того, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 4 (чотири) відсотки річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 01-1014к від 20.10.2014 р. то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню 1 956,63 грн. пені за період з 05.11.2014 р. до 22.06.2015 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «КЛУБ-54» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Центр «КЛУБ-54» (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 12, корпус А 6, група приміщень № 41, код ЄДРПОУ 39405003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, ідентифікаційний код 38118770) 6 299 (шість тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 37 коп. основного боргу, 1 956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 63 коп. пені, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. 4 % річних, 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 31.08.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина