Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/15528/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/15528/15

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Укрфарм", м. Київ

про стягнення 113 177,54 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники:

від позивача: Денисюк В.В. (довіреність № 55-Д від 26.12.2014)

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Укрфарм" про стягнення 113 177,54 грн., з них: заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги за період з 16.09.2010р. по 29.02.2012р. в сумі 75 807,16 грн., що складається: сума основного боргу - 54 239,86 грн., втрати від інфляційних процесів - 16 120,66 грн., 3% річних - 6 446,64 грн. та заборгованість за комунальні послуги за Договором № Т-053 за період з 31.10.2012 р. по 27.06.2014 р. в сумі 36 370,38 грн., що складається: сума основного боргу -28 353,42 грн., втрати від інфляційних процесів - 6 800,48 грн., 3% річних - 1 216,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачує у порушення взятих на себе зобов'язань за спожиті комунальні послуги, внаслідок в останнього утворилась заборгованість в сумі 113 177,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/15528/15, розгляд останньої призначено на 02.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року розгляд справи відкладено на 30.07.2015 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 30.07.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 27.08.2015 р.

19.08.2015 р. та 20.08.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.08.20105 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належними адресами (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.08.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 року.

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту, основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо-будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

14.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - постачальник) та Колективним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району, яке в подальшому перейменоване у КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9347008.

Крім того, 20.04.2005 року позивачем було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05618/2-10 з ВАТ "АК "Київводоканал".

Звертаючись із позовом до суду позивач пояснив, що на підставі укладених з АЕК "Київенерго" та ВАТ "АК "Київводоканал" вищевказаних Договорів, відповідачу надавались комунальні послуги у приміщенні за адресою: м. Київ, м. Київ, вул. Підгірна, 3, облік яких у період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року від імені позивача здійснювали КП "ЖЕКи", що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 року №905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисциплін і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ (КП «ЦОС Шевченківського району» було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

КП ЖЕКи було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акт звіряння станом на 01.10.2010 року.

На виконання даного окремого доручення КП «ЖЕК «Татарка» було складено зведений перелік сальдо відмовлених в підписанні актів звірок станом на 30 вересня 2010 року, у відповідності до якого заборгованість відповідача за комунальні послуги становить 31 483,18 грн.

Також судом встановлено, що у відповідності до договору оренди №12/08/10-4Уф від 12.08.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфарм» є орендарем нежитлового приміщень першого поверху, загальною площею 79,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Підгірна, 3 та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг - Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

01.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфарм» (далі - споживач) та Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Т-053 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору, нарахування за спожиті послуги поводиться згідно табуляграм ПАТ "АК "Київводоканал" і ПАТ "Київенерго" за тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

При цьому, розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно з п. 9.1 Договору, договір укладається на 1 (один) рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві комунальні послуги згідно умов Договору та норм діючого законодавства, а відповідач в порушення умов Договору та діючого законодавства не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, а саме: за фактично спожиті комунальні послуги за період за період з 16.09.2010 року по 29.02.2012 року у розмірі 54 239,86 грн. (з урахуванням існуючого боргу в сумі 31 483,18 грн. станом на 30.09.2010 р.) і спожиті відповідно до умов Договору № Т-053 за період з 31.10.2012 року по 27.06.2014 року у розмірі 28 353,42 грн., що підтверджується обліковими картками та рахунками на оплату.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати відповідачем вартості спожитих послуг, 03.02.2015 року направив на адресу відповідача претензію б/н від 27.01.2015 року, в якій просив погасити заборгованість за комунальні послуги або укласти договір розстрочки та укласти договір на постачання комунальних послуг. Разом з претензією були надіслані рахунки на оплату комунальних послуг, акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується копією фіскального чеку №8519 від 03.02.2015 року та списком згрупованих поштових відправлень по м. Києву.

Проте, за твердженням позивача, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим останній вирішив звернутися з даним позовом до суду.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, за період з 16.09.2010 року по 29.02.2012 року відповідачу були надані комунальні послуги на суму 54 239,86 грн., в тому числі з урахуванням заборгованості, у розмірі 31 483,18 грн. відповідно до переданого акту звірки.

Слід відзначити, що відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). Дані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг з опалення виникло на підставі дії законів, що перелічені вище.

Обґрунтовуючи існування у відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 31 483,18 грн., позивач посилається лише на зведений перелік сальдо відмовлених в підписанні актів звірок станом на 30 вересня 2010 року, який складено Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка", тоді як доказів фактичного надання комунальних послуг відповідачу Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" або позивачем у вказаний період, - не надано.

З огляду на те, що належними та допустимими доказами фактично надання комунальних послуг відповідачу є, зокрема, договір на житлово-комунальні послуги, облікові картки Публічного акціонерного товариства "Київенерго", які не були надані позивачем у підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 31 483,18 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 31 483,18 грн. основного боргу за фактично спожиті комунальні послуги задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення основного боргу за період з 01.10.2010 по 29.02.2012 р. у розмірі 22 756,68 грн. та за період з 31.10.2012 р. по 27.06.2014 р. у розмірі 28 353,42 грн., то вони підлягають задоволення, оскільки факт надання послуг на вказану суму, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Однак відповідач, в порушення вимог чинного законодавства України, оплату наданих послуг не здійснив.

Оскільки факт надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 51110,10 грн. підтверджується обліковими картками та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а доказів оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 51110,10 грн. суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 51 110,10 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 22921,14 грн. інфляційних втрат та 7 663,22 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, з огляду на відмову суду в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 31 483,18 грн. основного боргу, суд відмовляє в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів в сумі 10 197,40 грн. та 3% річних в сумі 4 047,10 грн., оскільки у позивача відсутні підстави для нарахування зазначених сум на суму грошових коштів у розмірі 31 483,18 грн. (борг станом на 30.09.2010 року).

У свою чергу, що стосується розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за обраний позивачем період нарахування після 30.09.2010 р., суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 12 723,74 грн. інфляційних втрат та 3 616,12 підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Укрфарм" (04119, м. Київ, вул. О. Мішуги, 3В, літ. А, код 37219466) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8, код 31731838) 51 110,10 грн. основного боргу, 12 723,74 грн. інфляційних втрат, 3 616,12 грн. 3% річних та 1 348,28 судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2015 р.

Суддя С.О. Турчин