Рішення

від 26.08.2015 по справі 910/17168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015Справа №910/17168/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

про зобов'язання вчинити дії та розірвання договору № 2213 від 07.02.2008 р.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Фоменко Г.В. - дов. № б/н від 28.07.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання вчинити дії, зокрема, виконати платіжне доручення № 119 від 29.05.2015 року на суму 75 202,64 грн. та розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17168/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2015 р. повідомив суду про те, що не готовий до судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 05.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.07.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 10.07.2015 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням сторонами вимог ухвали суду, ухвалою суду від 05.08.2015 р. розгляд справи відклав на 26.08.2015 р., повторно зобов'язав сторін виконати вимоги ухвал суду в даній справі.

У судовому засіданні 26.08.2015 р. представник позивача надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких додано до позовної заяви; надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2015 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вулиця Артема, 60, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 26.08.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» (надалі - клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2008 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 2600.2.002213980 в національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків (надалі - тарифи) в порядку і на умовах, визначених договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунку.

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 2.1. договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

За умовами п. 3.3.2. договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Згідно з п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку.

За умовами п. 8.2. договору, договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України.

При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку (п. 8.3. договору).

07.09.2008 р. між ТОВ «Гріфон-Транс» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про використання системи «Клієнт-Банк» № 2213/СКВ до договору на розрахунково-касове обслуговування № 213 від 07.02.2008 р.

25.04.2014 р. банком на адресу клієнта було надіслано лист № 1-0410/741/1723 від 25.04.2014 р. про проведення внутрішньої реорганізації та надання клієнту нового рахунку в національній валюті № 26034024514101, МФО 300131, який почав діяти від 16.06.2014 р.

Позивач пояснив, що 29.05.2015 р. ним було направлено до банку платіжне доручення № 119 від 29.05.2015 р. про списання коштів у сумі 75 202,64 грн. на рахунок № 26000056207281, МФО 380269, Столична філія КБ «Приват Банк» Київ, отримувач - ТОВ «Грифон-Транс». Однак, станом на день звернення з даним позовом до суду вищевказане платіжне доручення виконано банківською установою не було.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з якою спросить суд: зобов'язати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення № 119 від 29.05.2015 р. на суму 75 202,64 грн.; розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно зі ст. 339 ГК України, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції. Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність. Банківські операції провадяться в порядку, встановленому Національним банком України.

Частинами 4, 5 ст. 341 ГК України встановлено, що при безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Частиною 6 ст. 342 ГК України передбачено, що порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно ч. 4 ст. 1088 ЦК України, порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до ст. 1092 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

За приписами ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон), платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами пункту 21.1 статті 21 та статті 22 Закону, ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Відповідно до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Статтею 30 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Пунктом 2.19 Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідач жодних обґрунтованих доказів на спростування обставин, викладених у позові, суду не надав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення № 119 від 29.05.2015 р. на суму 75 202,64 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» щодо зобов'язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення № 119 від 29.05.2015 р. на суму 75 202,64 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» просить суд також розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2014 р., укладений між позивачем та відповідачем.

За умовами п. 8.2. договору, договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 07.07.2015 р. та 05.08.2015 р. у справі № 910/17168/15 господарський суд зобов'язував ТОВ «Гріфон-Транс» надати суду докази сплати судового збору за вимогу про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем. Однак, позивач вимоги суду не виконав, про поважні причини невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК України); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

За таких обставин, господарський суд залишає без розгляду вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» щодо розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) виконати платіжне доручення № 119 від 29.05.2015 р. на суму 75 202 (сімдесят п'ять тисяч двісті дві) грн. 64 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» (91016, м. Луганськ, вулиця Совєтська, 59 А, офіс 71, код ЄДРПОУ 35707380) 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Залишити без розгляду позовну вимогу щодо розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 2213 від 07.02.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс» (91016, м. Луганськ, вулиця Совєтська, 59 А, офіс 71, код ЄДРПОУ 35707380) та Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит».

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 31.08.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина