Рішення

від 27.08.2015 по справі 913/273/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 серпня 2015 року Справа № 913/273/15

Провадження №33/913/273/15

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Київ

до Луганського обласного Будинку творчої інтелігенції "Світлиця", м.Луганськ Луганської області

про стягнення 18884 грн 78 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Карпова Н.А., представник за довіреністю №14/20-63-15 від 07.05.2015;

від відповідача - представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного Будинку творчої інтелігенції "Світлиця" (надалі - відповідач) про стягнення 19238 грн 94 коп. заборгованості за договором №14-18-691/77 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.02.2014 (а.с.6-7).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за отримані комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. В зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем були нараховані та заявлені до стягнення у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 08.07.2015. Ухвалами суду від 08.07.2015, 12.08.2015 в зв'язку з неявкою представника відповідача та задоволенням клопотання представника позивача про надання часу для подання додаткових доказів, розгляд справи відкладався.

Представником позивача через відділ документального забезпечення роботи суду подана заява про зменшення позовних вимог від 11.08.2015 за вих. №218, в якій позивач просив стягнути з відповідача 18884 грн 78 коп. заборгованості за вказаним договором, з яких 12360 грн - основний борг, 6180 грн 45 коп. - інфляційні нарахування, 344 грн 33 коп. - 3% річних (а.с. 103-104).

У відповідності до положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 12.08.2015 задоволено клопотання представника позивача та продовжено у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи на 15 днів.

Також представником позивача через відділ документального забезпечення роботи суду подана заява про зменшення позовних вимог від 25.08.2015 за вих. №224 із відповідним розрахунком, в якій позивач просив стягнути з відповідача 18897 грн заборгованості за вказаним договором (а.с.150-156).

Відповідно до положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3.11 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом України роз'яснено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши подану представником позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про те, що за своєю юридичною природою це є заявою про збільшення розміру позовних вимог, з огляду на розмір заявлених до стягнення сум.

Оскільки зазначена заява відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підтримана представником позивача в судовому засіданні 27.08.2015, остання прийнята господарським судом до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 18897 грн, з яких 12360 грн - основний борг, 6184 грн 54 коп. - інфляційні нарахування та 352 грн 46 коп. - 3% річних.

Відповідач, Луганський обласний Будинок творчої інтелігенції "Світлиця", знаходиться на території проведення антитерористичної операції, в м. Луганськ.

З метою повідомлення відповідача про час та місце судових засідань відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ ) були розміщені відповідні оголошення про розгляд справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруковані сторінки з мережі Інтернет (а.с. 5, 65, 160).

Крім того, господарським судом встановлено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та за інформацією з Інтернет ресурсу Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (http://www.loga.gov.ua/oda/about/depart/culture/culture-est/club-est/svitlytsya) відповідач має інші засоби зв'язку, зокрема, адресу електронної пошти для надсилання кореспонденції та міський номер телефону.

За змістом статей 22, 56, 59, 63 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право бути ознайомленим з позовною заявою та доданими до неї документами, а відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.

Враховуючи зазначене, з метою належного повідомлення відповідача про вчинені процесуальні дії, господарським судом також здійснювалося повідомлення відповідача шляхом надсилання процесуальних документів на відому адресу електронної пошти відповідача та шляхом передачі телефонограм (а.с. 5, 64, 67, 116, 158, 159).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що на вимогу суду позивачем також були направлені на відому електронну адресу відповідача позовна заява з додатками та заяви про зменшення позовних вимог.

Однак, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, свого представника у судові засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав.

В судовому засіданні 27.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач) є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлового будинку (літ. А), загальною площею 5485,7 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Київ, вул.Мечнікова, буд.16а, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.05.2015 (а.с.46).

24.02.2014 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №14-18-690/71 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна (а.с.48-50).

За умовами даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 94,2 кв.м., розміщені за адресою: м.Київ, вул.Мечникова, 16а, на 10 поверсі адмінбудинку, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31 грудня 2013р. і становить 956000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Пунктом 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2014 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за адресою м.Київ, вул.Мечникова,16-а, нежитлових приміщень загальною площею 94,2 кв.м., що складаються з кімнат №№1006-1007, розміщених на 10 поверсі адмінбудинку. Даний акт підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств (а.с.51).

Суд звертає увагу на положення п.5.11. зазначеного договору оренди, яким визначено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утримання орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, на виконання даної умови договору, 24.02.2014 між сторонами укладено договір №14-18-691/77 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.9-11).

У відповідності до предмету укладеного договору балансоутримувач (позивач) взяв на себе обов'язок забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, утримання прибудинкової території, а орендар (відповідач) зобов'язувався брати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в будівлі. Зокрема, орендар користується приміщеннями, що складаються з кімнат №№1006-1007, загальною площею 94,2 кв.м., розміщених на 10 поверсі.

Укладаючи даний договір, сторони погодили, що розмір оплати залежить від складу робіт та послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями, іншими суб'єктами господарювання, і визначаються розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги (п.2.1.2. договору).

В п.2.1.3. встановлено, що надання орендарю комунальних послуг здійснюється за діючими розцінками та тарифами. Орієнтовна сума відшкодування становить 28800 грн.

Відповідно до п. 2.2.3 договору орендар зобов'язаний здійснювати оплату на рахунок позивача (балансоутримувача) не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з дати підписання акту приймання-передачі до 31.12.2014 включно (п.5.1.)

В п.3.1.1. договору сторони передбачили право балансоутримувача стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по вказаних вище платежах.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач як орендар прийняв 24.02.2014 за актом приймання-передачі в користування вказані приміщення, користувався ними, однак в порушення вимог п.2.2.3 договору здійснював несвоєчасний та не в повному розмірі розрахунок з балансоутримувачем за отримані комунальні послуги, що і стало підставою для звернення останнього до суду із відповідним позовом.

Надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з умов укладеного договору, сторонами була погоджена орієнтовна вартість комунальних витрат (28800 грн) на строк дії договору (28800 : 12 місяців = 2400 грн/місяць), виходячи із загальних витрат, які щомісячно повинні сплачуватися позивачем комунальним та експлуатаційним організаціям згідно отриманих від них рахунків. При розрахунку витрат для кожного орендаря, в тому числі для відповідача, враховувалася загальна площа приміщень, які займаються, і відповідно кінцева сума встановлювалася для орендаря пропорційно займаної площі.

Зазначене підтверджується наданими позивачем вихідними даними для розрахунку кошторису витрат по наданню комунальних послуг на утримання будинку за кожний місяць, зокрема за період дії договору з лютого по жовтень 2014 року, та вихідними даними Управління бухгалтерського обліку позивача розрахованих сум витрат пропорційно займаній площі по кожному орендарю за вказаний період (а.с. 132-149).

Враховуючи вищезазначені принципи розрахунку комунальних витрат та затверджені вихідні дані для розрахунку, відповідачу для відшкодування були нараховані наступні суми:

- за лютий 2014 року 464 грн 29 коп. (з огляду на кількість днів протягом яких здійснювалося користування приміщенням - 5 днів, адже договір був укладений сторонами 24.02.2014);

- за наступні місяці (березень-жовтень 2014 року) по 2400 грн.

Суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено складання та виставлення рахунків на оплату чи укладання двосторонніх актів на підтвердження отриманих послуг. Пунктом 2.2.3. договору встановлений лише обов'язок орендаря вносити відповідну плату на рахунок позивача не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладалися відповідні акти. На підтвердження наданих послуг позивачем надані:

- Акт надання послуг №2656 від 28.02.2014 на суму 464 грн 29 коп. за лютий 2014;

- Акт надання послуг №3440 від 31.03.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за березень 2014;

- Акт надання послуг №3536 від 30.04.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за квітень 2014;

- Акт надання послуг №4352 від 30.05.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за травень 2014;

- Акт надання послуг №6162 від 30.06.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за червень 2014;

- Акт надання послуг №7110 від 31.07.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за липень 2014;

- Акт надання послуг №8335 від 31.08.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за серпень 2014;

- Акт надання послуг №9196 від 30.09.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за вересень 2014;

- Акт надання послуг №10357 від 31.10.2014 на суму 2400 грн 00 коп. за жовтень 2014 (а.с.90-98).

Як вбачається, акти за надані послуги в період лютий-квітень 2014 року підписані та затверджені підписами повноважних представників сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств. Натомість акти за травень - жовтень 2014 року не підписані відповідачем.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором. В порушення умов укладеного договору провів не повний розрахунок з позивачем та допускав прострочення.

Так, за зобов'язаннями лютого 2014 року позивачем були відшкодовані кошти повністю, однак з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання. За зобов'язаннями березня-травня 2014 року відповідачем оплата була проведена не в повному обсязі, сплачувалися замість 2400 грн/місяць, по 2280 грн., також допускаючи відповідні прострочення.

Витрати за червень-жовтень 2014 року відшкодовані відповідачем взагалі не були.

Суд звертає увагу на те, що хоча акт за травень 2014 року з невідомих причин відповідачем не підписаний, однак, оплата послуг відповідачем за травень місяць частково ще здійснювалася, зокрема, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 2280 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком позивача (а.с.152), банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.16-23, 76-86), довідками банківських установ про надходження коштів на розрахункові рахунки позивача від контрагента (відповідача) (а.с.122-124).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що у відповідача за зобов'язаннями березня-жовтня 2014 року утворилася заборгованість, яка погашена останнім не була, хоча в цей період відповідач ще здійснював користування вказаними приміщеннями, та повернув їх позивачу лише 01.11.2014 року, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 53).

Враховуючи встановлені судом обставини справи та зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем надані відповідачу послуги на суму 19664 грн 29 коп за період лютий-жовтень 2014 року, відповідачем зобов'язання виконані лише частково, на суму 7304 грн 29 коп. Відповідно вимога заявлена про стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 12360 грн є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання (несвоєчасного відшкодування комунальних послуг) нараховані та заявлені також до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 352 грн 46 коп. та інфляційні нарахування в сумі 6184 грн 54 коп.

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом перевірено за допомогою інформаційно-пошукової системи (ІПС) «Законодавство» розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних. Суд приходить до висновку про його обґрунтованість, правильність визначення позивачем кількості днів прострочення та сум боргу, на які підлягають нарахування 3% річних. За таких обставин заявлена до стягнення сума 352 грн 46 коп. - 3% річних, визнається заявленою нормативно обґрунтовано.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні нарахування в сумі 6184 грн 54 коп. підлягають задоволенню частково в сумі 6183 грн 08 коп, враховуючи виявлені судом помилки, які були допущені позивачем в розрахунку (неправильне округлення копійок). За розрахунком, здійсненим судом за допомогою інформаційно-пошукової системи (ІПС) «Законодавство» з відповідача підлягають стягненню інфляційні:

Період нарахування Сума боргу Фактична оплатаІндекс інфляціїІнфляційні нарахування Квітень - травень 2014 14,71 28.05.2014 107,2 1,06 Травень 2014 - липень 2015 120,00 0 163,5 76,14 Червень 2014 - липень 2015 120,00 0 157,5 68,96 Липень 2014 - липень 2015 120,00 0 155,9 67,09 Серпень 2014 - липень 2015 2400,00 0 155,3 1326,92 Вересень 2014 - липень 2015 2400,00 0 154,1 1297,34 Жовтень 2014 - липень 2015 2400,00 0 149,7 1193,14 Листопад 2014 - липень 2015 2400,00 0 146,2 1108,93 Грудень 2014 - липень 2015 2400,00 0 143,5 1043,50 Всього: 6183, 08 грн

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підтверджуються встановленими під час розгляду справи обставинами та наявними матеріалами.

Враховуючи допущені позивачем помилки при розрахунку інфляційних нарахувань, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 12360 грн 00 коп. - заборгованість за договором №14-18-691/77 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.02.2014, 3% річних в сумі 352 грн 46 коп., інфляційні нарахування в сумі 6183 грн 08 коп. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Надмірно сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1827 грн 00 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського обласного Будинку творчої інтелігенції "Світлиця" (91055, м.Луганськ, вул.Шевченка Т.Г., буд.4, ідентифікаційний код 25059709) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м.Київ, вул.Мечникова, буд. 16-а, ідентифікаційний код 30401456) 12360 грн 00 коп. - заборгованість за договором №14-18-691/77 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.02.2014, 3% річних в сумі 352 грн 46 коп., інфляційні нарахування в сумі 6183 грн 08 коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1826 грн 86 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 01.09.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч