Постанова

від 23.02.2009 по справі 2а-195/09/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа

№2а-195/09/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М  У К Р А Ї Н И

23 лютого

2009 року

                                м.

Івано-Франківськ

Івано-Франківський

окружний адміністративний суд у складі:

Судді Остап'юк С.В.

при

секретарі Скора Н.Д.

за участю:

представника позивача :

Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

Юхменка Д.М.

представника відповідача :

приватного підприємства «Фінімпекс» Страчевської О.І.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду адміністративну справу  за позовом першого заступника прокурора

Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного

підприємства «Фінімпекс» про стягнення адміністративно-господарських

санкцій в сумі 43 726, 88 гривень, -

ВСТАНОВИВ :

19.01.2009

року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави

в особі Івано-Франківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

(далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного

підприємства «Фінімпекс» (далі - відповідач) про   стягнення адміністративно-господарських

санкцій в сумі 43 726, 88 гривень.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України

«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконав нормативу

по працевлаштуванню 2 інвалідів та в строк до 15 квітня 2008 року не сплатив

адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для

працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної

заробітної плати на підприємстві, на загальну суму 39709,24 гривень. Крім того,

позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у

відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нарахована пеня в розмірі 4017,64

гривень. Загальна сума адміністративно - господарських санкцій складає 43 726,

88 гривень.

В судовому

засіданні представник позивача позов підтримав з підстав вказаних в позовній

заяві.

Відповідач

на адресу суду направив письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що

на підприємстві з 01.01.2007 року створено два робочі місця для

працевлаштування інвалідів, оскільки інваліди до підприємства не звертались з

заявами про працевлаштування вказані робочі місця були частково зайняті іншими

працівниками.

Представник

відповідача проти позову заперечила з підстав вказаних в запереченні

відповідача, крім того, суду пояснила, що позивачем невірно нараховані

адміністративно-господарські санкції, оскільки розрахунок таких санкцій повинен

здійснюватись в розмірі середньої річної заробітної плати на робочому місці,

призначеного для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Розглянувши

позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення

представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до

висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

В судовому

засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює

господарську діяльність та використовує найману працю. За період 2007 року

середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача

складала 39 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника 19854,62

гривень. За вказаний період відповідачем працевлаштування інвалідів не

здійснювалось, на підприємстві інваліди не працюють.

Основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма

іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і

соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають

можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними

здібностями та інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні».

  Відповідно до частини першої статті 17

вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів

та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право

працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися

підприємницькою та іншою трудовою 

діяльністю, не забороненою законом.

Право

інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення

спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання,

технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей

інваліда.

Частина 3

статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які

використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для

працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати

для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та

забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним

законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для

організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту

інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1

статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні» встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі

підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які

використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування

інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників

облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного

робочого місця.

Таким чином,

норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складає 2

штатних працівники.

Частиною 9

статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні» встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи

працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального

захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим

відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою

Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей

19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних

осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці

реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх

державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців. Для

реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців

подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за

формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію

юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Зазначеною

постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами,

що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування

інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно

якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають

(надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду

соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою,

затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту

затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42

від 10.02.2007 року.

Крім того,

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами,

що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування

інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає,

обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як

платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих

місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства

праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено

форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Таким чином,

суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав

інвалідів на працевлаштування передбачають собою:

1.   Виділення та створення робочих місць для

працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць.

2.   Створення для інвалідів умов праці з

урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

3.   Надання державній службі зайнятості

інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

4.   Звітування Фонду соціального захисту

інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

5.   Забезпечення інших соціально-економічних

гарантій, передбачених чинним законодавством.

Судом

встановлено, що відповідачем не виконано вказаних обов'язків, не здійснено

реєстрації у Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту

інвалідів, не подано до відділення Фонду звіту про зайнятість і

працевлаштування інвалідів за 2007 рік до 1 березня 2008 року, не надано

державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць

(вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Що підтверджується актом

перевірки відповідача за №247 від 04.11.2008 року (а.с. 10), також вказані

обставини в судовому засіданні підтвердила представник відповідача.

Частиною 1

статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні» передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення

працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому

числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні

особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність

працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19

цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального

захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається

в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,

установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських

організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне

робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Посилання

представника відповідача на розрахунок розміру адміністративно-господарських

санкцій, який, на думку представника відповідача, повинен здійснюватись,

виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на робочому місці,

призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого інвалідом є невірним.

Оскільки частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні» чітко визначений розмір таких санкцій, розрахункова величина

суми яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві.

Частиною 2

статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні» передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських

санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120

відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на

момент сплати, нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином,

суд визначає, що створення робочих місць для інвалідів супроводжується

обов'язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів. Оскільки

відповідач інвалідів у своєму штаті не мав, службі зайнятості не повідомляв про

вакантні робочі місця для інвалідів, звітування до Івано-Франківського

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не здійснював, то суд

приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача

адміністративно-господарських санкцій та пені згідно зі статтею 20 Закону

України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а позовні

вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі

статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

    Позов

задовольнити повністю.

Стягнути з

приватного підприємства «Фінімпекс» юридична адреса - вул.Незалежності, 4,

м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 30609925, МФО 336019, р/р 2600330012369, АКБ

«Укрсоцбанк» на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів вул. Гуцульська, 9, м.Івано-Франківськ, код

ЄДРПОУ 13662300, р/р 31213230700002 в УДК м.Івано-Франківськ, МФО 836014

адміністративно-господарські санкції в сумі 43726, 88 гривень.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного

адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне

оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції

подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний

адміністративний суд.

Відповідно

до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення

10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її

не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

Суддя                                         С.В. Остап'юк

Постанова

в повному обсязі складена 26.02.2009 року.