Рішення

від 18.07.2006 по справі 33/136-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/136-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.06р.

Справа № 33/136-06

За позовом:                     концерну „СоюзЕнерго”, м. Новомосковськ

до відповідача:                 ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг                                 

про:                                     стягнення 7864 грн. 94  коп.     

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Максименко С.В. за довіреністю № 1906 від 01.11.2005р. відповідача: не з'явився  

в засіданні приймали участь: -

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7864 грн. 94  коп.     заборгованості за договором № 505-08-01\2003  від 03.07.2003 та судові витрати по справі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує   нормами  ст.ст. 530, 625 ЦК України.

Представник позивача позов   підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, письмових клопотань не направляв. Відповідач у відзиві на позов, який зданий через канцелярію суду, з позовом не погоджується, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, обґрунтовуючи тим, що  позивач  не надав заявки, доказом передачі товару є акт приймання-передачі. Просить суд в позові відмовити.

В засіданні оголошувалась перерва  згідно ст. 77 ГПК України з 09.02.06 по  21.02.06.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

          Як вбачається із змісту позовної заяви та  матеріалів справи між сторонами був укладений договір № 505-08-01\2003  від 03.07.2003 з специфікаціями та додатковими угодами до нього.

          Термін дії договору сторони встановили до  31 грудня 2003 року.

Згідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно предмету договору  продавець (позивач по справі)  зобов'язується  передати у власність покупця (відповідач по справі)  товар, а  покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару  і кількість товару згідно специфікації № 1.

          Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

          В договорі  сторони обумовили, що   товар  повинен бути переданий на протязі трьох календарних днів з моменту отримання заявки Покупця на передачу конкретної партії товару.

Відповідно до ст.1.6 договору сторони встановили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару про що складається акт приймання-передачі або накладна.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР (що діяв на момент правочину), ст. ст. 525, 526 ЦК України, нині діючого, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 4.3 договору  сторони встановили, що оплата  проводиться по 30-е число місяця, в  якому   проведена фактична передача товару покупцеві.

Із матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною № СЄ-0000306 від 20.11.2003 року, видатковій наказній  № СЄ-0000253 від 16.10.03.  та виданої довіреності з посиланням  на договір № 505-08-01\2003  від 03.07.2003 відповідач отримав товар на суму 5457 грн. 90 коп. та 1964 грн.  70 коп. відповідно.

Позивач просить стягнути з відповідача 331 грн. інфляційних та 111 грн. 34 коп. три проценти річних за період -   листопад 2005  року  по квітень 2006 року.

 Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР (ст. 625 ЦК України)  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За своєю правовою природою інфляційні збитки та три проценти річних являються також окремим видом  способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань (правова позиція  Верховного Суду України, викладена в постанові від 18.02.2002 року).

Перевіривши розрахунок суми інфляційних збитків та  трьох процентів  річних за період листопад 2005  року  по квітень 2006 року суд  приходить до висновку про стягнення інфляційних збитків  та  трьох процентів річних в заявленій сумі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 43,  44, 49,  82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд  

Вирішив:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (5066, м. Кривий Ріг, сел. Мирівське; код 00190977)   на користь концерну „СоюзЕнерго” ( 51200,  м. Новомосковськ, вул. Спаська, 8; код 31965106)  7422 грн. 60 коп. заборгованості;  331 грн.      інфляційних;  111 грн.34 коп. 3% річних; 102  грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.              

Суддя                                                                                                                       Т.І. Разіна