Постанова

від 25.08.2009 по справі 2а-24256/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія 6

Категорія

6.6.2         

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня

2009 року                                         

Справа № 2а-24256/09/1270

    Луганський окружний адміністративний суд у

складі:

головуючого

- судді Твердохліба Р.С.,

при

секретарі - Псоміаді С.І.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Ленінської міжрайонної

державної податкової інспекції у м. Луганську до приватного підприємства

«Стройінтерстріт», третя особа начальник управління державної реєстрації та

міського реєстру Луганської міської ради - державний реєстратор, про визнання

запису про державну реєстрацію недійсним та припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2009 року позивач, Ленінська міжрайонна державна

податкова інспекція у м.Луганську, звернувся до Луганського окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства

«Стройінтерстріт» (ідентифікаційний код 34579439) у якому просить визнати

недійсним запис від 23 серпня 2006 року, реєстраційний № 1 382 102 0000 009426

про держану реєстрацію ПП «Стройінтерстріт», код НОМЕР_1 з моменту реєстрації,

припинити юридичну особу ПП «Стройінтерстріт», 91033, м.Луганськ, вул.

Цимлянська, буд. 5., в обґрунтування якого посилається на наступне. ПП

«Стройінтерстріт» зареєстровано як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом

Луганської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від

23.08.2006 року №1 382 105 0000 009426 та 

було взято на податковий облік в Ленінській МДПІ у м.Луганську.  Згідно установчих документів засновником та

керівником підприємства є ОСОБА_1, який прописаний за адресою:АДРЕСА_1. Згідно

пояснень ОСОБА_1., наданих працівникам податкової міліції 25.04.2009 року, у

2006 році він познайомився з гр. на ім' я ОСОБА_2, який запропонував йому

зареєструвати приватне підприємство на своє ім'я за матеріальну винагороду, на

що він погодився. Разом ізОСОБА_2 вони почали займатися реєстрацією

підприємства, ОСОБА_1. підписував всі документи, які у подальшому ОСОБА_2

забрав собі, де на теперішній час знаходяться установчі документи, штамп та

печатка вказаного підприємства йому невідомо. Як зазначаєОСОБА_1,

фінансово-господарською діяльністю він ніколи не займався, податкову звітність

до інспекції не надавав, угод не укладав та роботи нікому не доручав. В

порушення ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 18

грудня 1994 року №334/94-ВР, ПП «Стройінтерстріт» не здійснює свою

фінансово-господарську діяльність регулярно, що позбавляє Ленінську МДПІ у

м.Луганську можливості здійснювати контроль за додержанням податкового

законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до

бюджету, державних цільових фондів податків і зборів. П.17 ст.11 Закону України

«Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року передбачає

право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом

випадках до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності, при цьому законодавець не обмежує коло підстав

такого звернення. Ленінська МДПІ  у

м.Луганську не вбачає наявності порушень при здійсненні державної

реєстрації  ПП «Стройінтерстріт» з боку

Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради.

Всі дії реєструючим органом вчинені відповідно до вимог, передбачених Законом

№755. Таким чином, в разі коли при виконанні своїх контрольних повноважень,

податковий орган встановить факти, які впливають на дійсність проведеної

державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, втім вправі

звертатись до суду з вимогою про визнання недійсним запису про державну

реєстрацію і як наслідок припинення підприємницької діяльності. Згідно запису

№3 довідки ЄДРПОУ станом на 17.06.2009 року, 08 серпня 2008 року до реєстру

було внесено запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав

заявлені позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному

в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився,

причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи

повідомлявся належним чином.

Начальник управління державної реєстрації та міського

реєстру Луганської міської ради - державний реєстратор у судове засідання не

з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був  повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши

надані докази, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства

встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод

та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є

адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті

3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.

Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає,

що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями

суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік

публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не

поширюється компетенція адміністративних судів.    

Статтею 19 Конституції України

встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно

до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено

законодавством.

Органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації

юридичних осіб, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних

та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року.

Судом установлено, що Приватне підприємство

«Стройінтерстріт» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом

Луганської міської ради 23 серпня 2006 року за № 1 382 102 0000 009426, що

підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. справи 14). 23 серпня

2006 року взято на податковий облік платника податків у Ленінській міжрайонній

ДПІ у м.Луганську за №1303 (арк. справи 15).

Згідно запису №3 довідки ЄДРПОУ станом на 17.06.2009

року, 08 серпня 2008 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців було внесено запис про відсутність юридичної особи

Приватного підприємства «Стройінтерстріт» за вказаною адресою (арк. справи

6-7).

Згідно п. 2 ст. 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755

- IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної

особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в

Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним

її місцезнаходженням.

Отже, вимоги позивача щодо припинення юридичної особи є

обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги щодо визнання недійсним запису про

державну реєстрацію, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог у

вказаній частині.

Згідно установчих документів засновником та керівником

підприємства є ОСОБА_1, який прописаний за адресою:АДРЕСА_1. Згідно пояснень

ОСОБА_1., наданих працівникам податкової міліції 25.04.2009 року, у 2006 році

він познайомився з гр. на ім' я ОСОБА_2, який запропонував йому зареєструвати

приватне підприємство на своє ім'я за матеріальну винагороду, на що він

погодився. Разом ізОСОБА_2 вони почали займатися реєстрацією підприємства, ОСОБА_1.

підписував всі документи, які у подальшому ОСОБА_2 забрав собі, де на

теперішній час знаходяться установчі документи, штамп та печатка вказаного

підприємства йому невідомо. Як зазначаєОСОБА_1, фінансово-господарською

діяльністю він ніколи не займався, податкову звітність до інспекції не надавав,

угод не укладав та роботи нікому не доручав (арк. справи 9-10).

Ст. 62 Господарського кодексу України (далі - ГК

України) визначено, що підприємство як організаційна форма господарювання - це

самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної

влади та органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для

задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення

виробничої, науково-дослідної, іншої господарської діяльності в порядку,

передбаченому цим Кодексом та іншими Законами.

Основним установчим документом підприємства є статут,

вимоги до змісту якого містяться в ст. 57 ГК України, зокрема, повинні бути

зазначені мета і предмет діяльності підприємства, його місцезнаходження.

Аналізуючи норми Господарського кодексу України, слід

зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 216 учасники господарських відносин

несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері

господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на

підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та

договором.

Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за

порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської

діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими

органами державної влади або місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або

майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта

господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 1 ст. 247 ГК України у разі здійснення

суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим

документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію

у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Частиною 1 ст. 59 ГК України передбачено, що припинення

діяльності суб'єкта господарювання здійснюється у випадках, передбачених цим

Кодексом, - за рішенням суду. Частиною 6 цієї ж статті, зокрема, визначено, що

суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації

у випадках передбачених законом.  

Пункт 2 ч. 1 ст. 110 ЦК зазначає, що юридична особа

ліквідується за рішенням суду про визнання недійсною державної реєстрації

юридичної особи через допущенні при її створенні порушення, які не можна

усунути, а також в інших випадках, встановлених Законом.

Ч. 2 ст. 110 ЦК передбачає, що вимога про ліквідацію

юридичної особи на підставах, зазначених п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути

пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником

юридичної особи.

П. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову

службу» передбачає право органів державної податкової служби звертатися у

передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою)

про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Із зазначеного суд приходить до висновку, що позивач не

належить до кола осіб, визначених частиною 2 ст. 110 Цивільного кодексу

України, які мають право на звернення до суду із зазначеним позовом, а також

зазначає, що позивач не належить і до кола осіб, визначених статтею 239 ГК

України, яким надано право на застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним

запису про державну реєстрацію необґрунтовані та в цій частині задоволенню не

підлягають.

Позивачем не надано доказів порушення закону, які були

допущені при створенні юридичної особи. Посилання позивача на те, що реєстрацію

підприємства проведено оманним шляхом (з ознаками фіктивності), не підтверджені

судовим рішенням.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки

позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного

судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87,

94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 19, 33, 38

Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців», ст. 110 ЦК України, ст. ст. 59, 216, 238, 239 ГК України, п. 17

ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної

податкової інспекції у м.Луганську задовольнити частково.

Припинити юридичну особу відповідача - Приватного

підприємства «Стройінтерстріт», ід. код НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог Державній податковій

інспекції в Жовтневому районі м. Луганська - відмовити за необґрунтованістю.

Копію постанови направити Державному реєстратору

управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської Ради (м.

Луганськ, вул. Коцюбинського, 14) після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції

шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення

строку апеляційного оскарження.

Суддя