Рішення

від 27.08.2015 по справі 906/687/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "27" серпня 2015 р. Справа № 906/687/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П. ,

за участю секретаря судового засідання : Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: від відповідача: 1: ОСОБА_1 дов. №02-7/48 від 26.08.2015р.,

від відповідача-2: ОСОБА_2 - пред. за дов. №б/н від 22.06.2015;

прокурор: Пустовіт М.Л. посв. №031533 від 23.01.2015

від третьої особи: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ОСОБА_3 обласної державної адміністрації (м.Житомир)

до 1) ОСОБА_4 райдержадмінстрації (м.Коростень)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт" (м. Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 сільської ради ( село Поліське Коростенського району)

про визнання протиправним та скасування розпорядження від 25.09.2009 №517, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.10.2009р., визнання недійсним та скасування державної реєстрації акту на право власності, зобов'язання повернути ділянку

Прокурор в інтересах ОСОБА_3 обласної державної адміністрації звернувся з позовом до суду з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасування розпорядження голови ОСОБА_4 РДА №517 від 25.09.2009 р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт"";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2009, укладений між відповідачами, згідно з яким ОСОБА_4 РДА передано у власність ТОВ "Торгова компанія "Лідер-Продукт" земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 1,5000 га для виробничих потреб (комерційна діяльність), що розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_5 сільської ради;

- визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №290674 від 27.11.2009, виданого ТОВ "Торгова компанія "Лідер-Продукт";

- зобов'язати ТОВ "Торгова компанія "Лідер-Продукт" повернути земельну ділянку загальною площею 1,5000 га кадастровий номер 1822384400:08:000:0108 експертною грошовою оцінкою 221000,00 грн., яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 4, до земель запасу ОСОБА_5 сільської ради Коростенського району.

Позов обґрунтовано перевищенням ОСОБА_4 районною державною адміністрацією своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності для комерційної діяльності площею 1,5000 га, зважаючи на положення ст.122 Земельного кодексу України, в редакції , чинній станом на 25.09.2009 р.

Ухвалою від 13.05.15р. суд порушив провадження у справі, вжив відповідні заходи щодо її розгляду, призначив засідання суду.

Ухвалою від 26.06.15р. суд залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 сільську раду, продовжив строк вирішення спору по 23.07.15року, відклав розгляд на 03.08.15р., вжив відповідні заходи.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача позовні вимоги прокурора не підтримує з підстав, викладених у письмових поясненнях від 28.05.2015 (а.с.44).

Представник відповідача - 1 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснення, в яких, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо оскарження розпорядження №517 від 25.09.2009, крім того, прокурором не вказано в чому полягає порушення інтересів держави .

Також вказує, що відповідно до програми економічного та соціального розвитку району на 2009 рік, яка затверджена рішенням ОСОБА_4 районної ради від 13.03.2009 №306 передбачено пріоритетним завданням: сприяння розширенню торгової мережі та ресторанного господарства району за рахунок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних та фізичних осіб. За вказаних обставин вважає необґрунтованими посилання прокурора на порушення ОСОБА_4 РДА приписів ст. 122 Земельного кодексу України (а.с. 51-55; 79-80) .

Представник відповідача -2 позовні вимоги не визнає, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву , в якому зокрема, вказує, що прокурор при подачі позовної заяви пропустив строк позовної давності щодо визнання протиправним та скасування розпорядження №517 від 25.09.2009р.

Разом з тим, вважає необґрунтованими вимоги прокурора щодо незаконності оскаржуваного розпорядження №517 від 25.09.2009, оскільки з цільового призначення спірної земельної ділянки - землі комерції, архітектурно-планувального завдання №8 від 05.08.2008, виданого для будівництва складського приміщення та офісно-побутового комплексу на спірній земельній ділянці, а також довідки виданої головним управління статистики у Житомирській області АА №048761 від 13.08.2008, вбачається, що основним видом діяльності ТОВ "ТК Лідер-Продукт" являється неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Таким чином, земельна ділянка була відведена та передана в оренду, а в подальшому продана ОСОБА_4 РДА ТОВ "ТК Лідер-Продукт", з метою розміщення об'єкта для обслуговування територіальної громади Коростенського району - об'єкта оптової торгівлі.

Стосовно позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2009 зазначає, що на момент укладення оскаржуваного договору ТОВ "ТК Лідер-Продукт" зареєструвало право власності на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зважаючи на положення ч.1 ст. 331 ЦК України вбачається, що станом на момент укладення оскаржуваного договору ТОВ "ТК Лідер-Продукт" мало на праві власності, на спірній земельній ділянці, об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво нежитлових будівель, право власності на який було належним чином зареєстроване. А той факт, що дане нерухоме майно носило статус незавершеного будівництва, лише вказує на те, що ТОВ "ТК Лідер-Продукт" не мало право використовувати дане нерухоме майно за цільовим призначенням до моменту введення його в експлуатацію та реєстрації права власності на готовий об'єкт нерухомості.

Також вважає необґрунтованими вимоги прокурора стосовно визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та повернення земельної ділянки до земель запасу, оскільки ст.ст. 140, 143 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для припинення прав власності на земельну ділянку, однак такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, в тому числі у судовому порядку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним кодексом України не передбачено.

Під час вирішення спору, учасники судового процесу подавали додаткові докази та письмові пояснення по суті спору як на вимогу ухвал суду, так і самостійно. Окрім того, в порядку ст. ст. 32 та 38 ГПК України судом витребовувалась необхідна для повного та всебічного встановлення всіх обставин спору документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу -2 в оренду, однак вимоги ухвал суду від 03.08.15р. та від 17.08.15р. Управлінням Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області не виконано.

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, спір вирішено у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотриманням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини ( п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України», п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України", ухвала у справі "Малицька - Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

Учасникам судового процесу в засіданні суду 27.08.15року оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у позові.

Заслухавши прокурора, уповноважених представників сторін спору та дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Коростенськоїї РДА від 09.07.2007 р. № 281 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ТОВ "ТК Лідер-Продукт" в оренду строком на 5 років ( з правом викупу) земельну ділянку площею 1,5000 га за рахунок земель запасу ОСОБА_5 сільської ради Коростенського району під будівництво складського приміщення та офісно-побутового комплексу (а.с.8, т. 1).

09.07.2007 між ОСОБА_4 РДА (орендодавець) та ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,5000 га, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Коростенського району Житомирської області (поза межами населеного пункту), терміном на 5 років ( а.с. 9, т.1).

Згідно п.п. 5 .1 та п. 6.1 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду під будівництво складського приміщення та офісно-побутового комплексу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Договір оренди зареєстровано в Коростенському реєстраційному офісі ОСОБА_3 регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.07.2007 за №040321000006.

Як встановлено із кадастрового плану земельній ділянці визначено кадастровий номер 1822384400:08:000:0108, остання розташовується на землях запасу ОСОБА_5 сільської ради Коростенського району, та за експлікацією угідь угіддя являє собою сухі і відкриті землі з особливим рослинним покривом (а.с.12-13, т.1) .

Розпорядженням голови ОСОБА_4 РДА від 25.09.2009 №517 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" передано у власність земельну ділянку площею 1,5000 га для виробничих потреб, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради (поза межами населеного пункту), на якій розміщені об'єкти незавершеного будівництва нерухомого майна витяг з свідоцтва на право власності №21540180 від 13.01.2009), що належать ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" і які мають юридичну адресу: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 4, Житомирської області, затверджено ціну продажу земельної ділянки в сумі 221100 грн. (а.с.14, т.1) ( далі - спірне розпорядження).

На підставі вказаного розпорядження, 14.10.2009р. між ОСОБА_4 РДА та ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №554 (а.с.15-16, т.1) ( далі - спірний договір).

27.11.2009р. ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ№290674, кадастровий номер земельної ділянки 1822384400:08:000:0108. Цільове призначення - для комерційної діяльності ( а. с. 17, т.1) ( далі - спірна земельна ділянка та спірний державний акт).

27.11.2009 року проведено також державну реєстрацію спірної земельної ділянки як об'єкта права приватної власності ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням B.03.07 ( для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, комерційного використання) ( а. с. 23, т.1).

З 19.09.2013 року право приватної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а. с. 20, т.1).

Господарським судом переглянуто публічну кадастрову карту на сайті http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta встановлено, що відомості про земельну ділянку загальною площею 1 5 га , кадастровий номер 1822384400:08:000:0108 , цільове призначення B.03.07 ( для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за Класифікацією видів цільового призначення земель , затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 N 548) внесені до Державного земельного кадастру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для комерційної діяльності, що відповідає коду 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності" Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98рр. № 14-1-7/1205, чинного на дату прийняття спірного розпорядження, тоді як землями державної власності для комерційної діяльності вправі розпоряджатись обласні державні адміністрації. Зважаючи на положення ст.122 Земельного кодексу України, ОСОБА_4 районна державна адміністрація перевищила свої повноваження розпорядившись земельною ділянкою державної власності комерційного призначення площею 1,5000 га шляхом її відчуження ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" у приватну власність , внаслідок чого остання незаконно вибула з власності держави. Додатково наголошує, що для продажу земельної ділянки державної власності за приписами ст.ст. 127 та 128 Земельного кодексу України обов'язковою умовою є наявність на земельній ділянці капітальної будівлі або споруди, які завершені будівництвом та на які оформлені правовстановлюючі документи, однак за відповідачем -2 було зареєстроване лише право власності на об'єкт незавершеного будівництва , на який не видавалось свідоцтво про право власності .

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що розпорядження ОСОБА_4 РДА №519 від 25.09.2009р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі ст. ст.122, 127 та 128 Земельного кодексу України, а укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га - визнанню недійсним із застосуванням односторонньої реституції шляхом повернення земельної ділянки до земель запасу ОСОБА_5 сільської ради Коростенського району на підставі та в порядку ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Позивач ОСОБА_3 обласна державна адміністрація та відповідачі ОСОБА_4 районна державна адміністрація та ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" позов прокурора, поданий в інтересах держави, не визнали, як за безпідставністю, так і за спливом строку позовної давності щодо всіх позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку у позові прокурора відмовити саме за безпідставністю матеріально - правових вимог, а не за спливом строку позовної давності для їх судового захисту ( п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"), виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 78 ЗК України в редакції чинній на 25.09.09р. ( далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.3 цієї статті земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, обласних і районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі статтею 17 ЗК України розпорядження землями державної власності, у тому числі шляхом їх продажу, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцевим державним адміністраціям ( обласним та районним) в галузі використання земель також надані повноваження розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

Таким чином, місцеві державні адміністрації ( обласні та районні) у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади відповідно до їх повноважень мали право здійснювати продаж земельних ділянок державної власності юридичним особам в порядку, встановлених цим Кодексом.

За доводами позову прокурора Житомирська обласна адміністрація має право на позов як орган, через який держава мала реалізувати повноваження власника спірної земельної ділянки, однак цими повноваженнями скористалась ОСОБА_4 районна державна адміністрація , чим порушила вимоги ст.ст. 122 , 127 та 128 ЗК України.

У п.12 Розділу "Перехідні положення" ЗК України було передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади, зокрема, районних та обласних державних адміністрацій з передачі земельних ділянок юридичним особам у власність за межами населених пунктів були визначені у ст. 122 цього Кодексу.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території мали право передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність юридичним особам за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

До об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Відповідно до п.п. 16, 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання.

Обласні державні адміністрації, згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України, мали право передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність юридичним особам за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до викладеного, право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів із земель державної власності обласною або районною державною адміністрацією залежало як від основного цільового призначення цих земельних ділянок та виду їх використання в межах основного цільового призначення, так і від суб'єктів набуття їх у власність ( підприємства торгівлі - районна державна адміністрація, підприємства промисловості - обласна державна адміністрація).

Оскільки, як встановлено судом, спірна земельна ділянка відноситься до земель несільськогосподарського призначення, розташована за межами населеного пункту, та до її відчуження у приватну власність перебувала в землях запасу сільської ради, то при вирішенні даного спору в межах заявлених позовних вимог суд виходить з того, що прокурор не заперечує наявність у ОСОБА_4 райдержадміністрації повноважень щодо надання в оренду відповідачу -2 спірної земельної ділянки під будівництво складського приміщення та офісно-побутового комплексу.

Не заперечує прокурор і той юридичний факт, що на дату прийняття відповідачем -1 спірного розпорядження спірна земельна ділянка мала визначений кадастровий номер 1822384400:08:000:0108, що дозволяв її ідентифікувати як об'єкт цивільних прав ( права державної власності та права оренди).

Не спростованим є також юридичний факт того, що ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" є юридичною особою, що праві здійснювати такі види економічної діяльності за КВЕД-2010 як неспеціалізована оптова торгівля харовими продуктами, напоями та тютюновими виробами ( клас 51.39.0), роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань ( клас 52.48.9) ( а.с. 64, т.1).

Оскільки основним видом економічної діяльності відповідача -2 є неспеціалізована оптова торгівля харовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, то згідно п. п. 5 та 6 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою КМУ від 15.06.2006 № 833 останній має право мати торговельні об'єкти оптової торгівлі, складське приміщення або мережу складів - для провадження оптової торговельної діяльності.

В свою чергу, право ОСОБА_4 районної державної адміністрації продати у власність відповідачу -2 спірну земельну ділянку, яку було надано в оренду саме для будівництва складського приміщення та офісно-побутового комплексу, на підставі ч.3 ст. 122 та ч.1 ст. 127 ЗК України , випливає із сукупного аналізу нижченаведених норм чинного законодавства , і зокрема.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка як об'єкт права власності визначалась законодавцем як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як об'єкт оренди земельна ділянка ідентифікувалась за місцем розташування та розміром земельної ділянки ( ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно договору оренди спірна земельна ділянка за цільовим призначенням ідентифікувалась як земельна ділянка несільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту ( землі запасу ОСОБА_5 сільської ради).

В свою чергу, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (стаття 19 ЗК України).

Зокрема, згідно п. "б" ч.1 статті 19 ЗК України окрему категорію земель за основним цільовим призначенням складають землі житлової та громадської забудови.

За загальним правилом статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовувалися для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, перебували у запасі.

В свою чергу, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснювалось на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадилась органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

При цьому , районна державна адміністрація відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України уповноважена розпоряджатись землями державної власності за м е ж а м и н а с е л е н и х п у н к т і в шляхом їх віднесення вперше до певної категорії за основним цільовим призначенням , або зміни встановленої категорії за основним цільовим призначенням , або зміни встановленого цільового використання в межах певної категорії для сільськогосподарського використання , ведення водного господарства, крім випадків, передбачених ч. 7 цієї статті, а також д л я б у д і в н и ц т в а об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, передбачених ч. 7 цієї статті,

Таким чином, зазначені повноваження здійснюються районною державною адміністрацією щодо та межах таких категорій земель за основним цільовим призначенням: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; є) землі водного фонду, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

З врахуванням вищевикладеного, та оскільки судом не встановлено до якої із категорій земель за основним цільовим призначенням відносилась спірна земельна ділянка перебуваючи в запасі ОСОБА_5 сільської ради, суд виходить з правомірності віднесення її вперше за основним цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови за межами населеного пункту розпорядженням голови ОСОБА_4 РДА від 09.07.07р. № 281 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт".

Згідно ч.1 статті 413 ЦК України держава, як власник земельної ділянки, має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України право забудови земельної ділянки державної власності виникає на підставі, зокрема, договору, судом враховується , що йдеться про договір оренди земельної ділянки , який укладається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України ( ч.7 ст. 93 , ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України , ст. 2 , ч.1 ст. 6 та 16 Закону України "Про оренду землі" ).

Забудова земельних ділянок державної власності здійснюється з врахуванням також інших нормативно-правових актів, і зокрема.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій» ( в редакції чинній на 09.07.07р. № 281( далі - Закон про забудову) сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, в и р і ш у ю т ь питання в и б о р у, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування з е м е л ь н и х д і л я н о к.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" до адміністративно-територіальних одиниць належать : область, район, місто, район у місті, селище, село.

Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування ( абз. 4 п.2 Рішення КСУ від 13.07.2001 № 11-рп/2001 (справа про адміністративно-територіальний устрій).

Згідно ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

В свою чергу, згідно ч. 4 ст.19 Закону про забудову р е ж и м з а б у д о в и та іншого використання з е м е л ь, визначених для містобудівних потреб за м е ж а м и н а с е л е н и х п у н к т і в ( в тому числі, сіл), також встановлювався відповідними радами.

Як випливало із змісту ч.1 ст. 18 Закону про забудову за межами населених пунктів ( в тому числі, сіл) відповідні ради могли встановити режим забудови, виходячи з потреб територіальної громади для розташування, утримання об'єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту.

Так, згідно п.2.9 ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень" при розробці загальної концепції соціального і територіального розвитку сільських населених пунктів у межах базової адміністративно-територіальної одиниці - сільської (селищної) Ради - намічаються заходи щодо удосконалення, зокрема, організації системи культурно- побутового обслуговування.

До переліку об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району ( в тому числі, села) згідно п. 5.1 ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень" входять підприємства торгівлі, до яких належить ТОВ "Торгова компанія "Лідер-Продукт".

Оскільки рішення про погодження відповідачу -1 місця розташування об'єкта архітектури ( складського приміщення та офісно-побутового комплексу) за межами населеного пункту відбулось зі згоди ОСОБА_5 сільської ради ( рішення № 8 від 20.02.2008р.) суд , з врахуванням вище викладеного, дійшов висновку, що його будівництво відповідало регіональним і місцевим правилам забудови, а також було спрямоване на культурно-побутове обслуговування, щонайменше, територіальної громади села Полісся.

Докази, які би спростували вище викладений висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

Село Полісся ОСОБА_5 сільської ради, за межами якого відповідачу -2 погоджено будівництво складського приміщення та офісно-побутового комплексу, як адміністративно - територіальна одиниця є складовою Коростенського району, на територію якого поширюються повноваження ОСОБА_4 РДА щодо розпорядження земельними ділянками державної власності.

Встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів, як це по суті випливало із змісту ч.6 ст. 19 Закону про забудову, не тягнув за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.4 ст. 23 Закону про забудову п л а н у в а н н я з е м е л ь н и х д і л я н о к, пов'язане із зміною їх цільового призначення, здійснювалось власниками або користувачами цих ділянок у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до визначення поняття землеустрій згідно зі статтею 181 ЗК України це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, субєктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні, зокрема, раціонального використання земель (стаття 182 ЗК України).

Викладене доводить, що чинне законодавство України передбачало можливість поширення режиму забудови для містобудівних потреб за межами населеного пункту, зокрема, села, однак для цього мало бути здійснено планування з подальшим формуванням земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, зокрема, права оренди.

Таким чином, визначення територій, в и б і р (планування), вилучення (викуп) і надання з е м е л ь н и х д і л я н о к для містобудівних потреб, а також розміщення і будівництво житлових, громадських і промислових об'єктів, благоустрій їх територій в м е ж а х, зокрема, с і л ь с ь к и х р а д у 2007 році проводилось районними державними адміністраціями відповідно до статей 122 -124, 149, 151 Земельного кодексу України, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №427 „Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів» ( втратила чинність на підставі Постанови КМ України N 154 від 20.02.2013) ( далі - Порядок № 154).

Стосовно доводів позову про те, що оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки - для комерційної діяльності, що відповідає коду 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності" Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98рр. № 14-1-7/1205 ( далі - Український класифікатор), чинного на дату прийняття спірного розпорядження, тому відповідач розпорядився нею незаконно.

Насамперед суд виходить з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази визначення спірній земельній ділянці коду 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності" Українського класифікатора станом на дату прийняття спірного розпорядження.

Натомість витягом з Державного земельного кадастру України підтверджується, що 27.11.2009 року проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки з цільовим призначенням за кодом B.03.07 ( для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, комерційного використання), що визначається на сьогодні Класифікацією видів цільового призначення земель , затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 р. N 548.

Більше того, прокурором не враховано, що код 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності" Українського класифікатора, який був чинним на дату спірного розпорядження, визначався земельним ділянкам із з е м е л ь н а с е л е н и х п у н к т і в, та ґрунтувався на приписах ст. 2 Земельного кодекс України від 18.12.1990 № 561-XII про те, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділялись на категорії, в тому числі , на землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів).

Залишено прокурором також поза увагою, що за приписами ст. 17 Земельного кодекс України від 18.12.1990 № 561-XII передача земельних ділянок у приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, а не місцевими державними адміністраціями.

Тому посилання на код 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності" Українського класифікатора до визначення цільового призначення спірної земельної ділянки у спорі про повноваження позивача та відповідача -1 щодо розпорядження нею суд відхиляє повністю як безпідставні.

У частині 1 ст. 128 ЗК України було встановлено, що продаж юридичним особам земельних ділянок державної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями в межах їх повноважень.

У ч. 2 цієї статті було передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

У частині 3 цієї статті було встановлено, що орган державної влади у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

З врахуванням вищевикладеного та на підставі ч.3 ст.127 ЗК України, ОСОБА_4 РДА правомірно спірним розпорядженням надала дозвіл на продаж спірної земельної ділянки у приватну власність ТОВ "Торгова компанія Лідер-продукт" , затвердивши одночасно ціну продажу в сумі 221100,0 грн. відповідно до експертної грошової оцінки (а. с. 14).

Відповідно, доводи позову про те, що правом продажу спірної земельної ділянки станом на 25.09.09р. була наділена ОСОБА_3 обласна державна адміністрація не підтвердились.

Не підлягає задоволенню також позовна вимога про визнання недійсним спірного договору купівлі - продажу, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У постанові Верховного Суду України від 06.02.2013 № 6-169цс12 викладена правова позиція щодо можливості землекористування лише на підставі акту органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, прийнятого у суворій відповідності з нормами чинного законодавства.

В абз. 2 підпункту 2.24 пункту 2 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" , зазначено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Приймаючи до уваги вищевикладене за аналогією до спірних відносин купівлі-продажу, суд при вирішенні цього спору виходить з того, що оскільки судом не встановлено підстав для скасування спірного розпорядження, тому не підлягають розгляду по суті заявлені позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору купівлі - продажу та зобов'язання відповідача -2 повернути спірну земельну ділянку до земель запасу ОСОБА_5 сільської ради на підставі та в порядку ст.ст. 203, 215 та 216 ЦК України.

Оскільки спірний державний акт на право власності на землю видано відповідачу -2 на підставі спірного договору купівлі -продажу, у визнанні недійсним якого суд відмовляє, підстави для задоволення цієї позовної вимоги - відсутні.

Стосовно позовної вимоги скасувати державну реєстрацію спірного державного акту.

У позові відсутні фактичні і правові підстави заявлення цієї вимоги до відповідачів , а також правові підстави заявлення цієї вимоги в порядку господарського судочинства. Більше того, у позові не обґрунтовано про скасування якої реєстраційної дії йдеться: про скасування проведеної 27.11.2009 року державної реєстрації спірної земельної ділянки як об'єкта права приватної власності ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням B.03.07 ( для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, комерційного використання) чи про скасування проведеної 19.09.13року державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку зареєстрованого за ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з чим, господарський суд, виходить з наступного.

Державна реєстрація є одним із способів впливу держави на формування та розвиток публічно-правових відносин , тому спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства ( п. 7 абз. 4 п. 8 Постанови Вищий адміністративний суд від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

З врахуванням вищевикладеного, позовна вимога скасувати державну реєстрацію спірного державного акту пред'явлена не до належних відповідачів, що є підставою для відмови у її задоволенні.

В силу ст.33 ГПК України, прокурор зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилаються як на підставу своїх вимог. Тому, господарський суд погоджується із запереченнями відповідачів в тій частині , що неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є достатньою підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.09.2015року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу , 2- прокурору Коростень. міжрай. прок. (рек.) , 3- прокурору Житом. обл. (у книзі нарочним) 4- позивачу - ОСОБА_3 ОДА (рек.), 5- відповідачу-1 Коростень. РДА (рек.), 6- відповідачу-2 ТОВ Торг. компанія Лідер-Продукт" ( рек.)

7 - третій особі ОСОБА_5 сільській раді ( 11555, Житомирська обл., Коростенський район, село Поліське, вул. Жмаченка, будинок 50) ( рек.)