Рішення

від 25.08.2015 по справі 906/857/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" серпня 2015 р. Справа № 906/857/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 10.03.2015;

від відповідача: ОСОБА_2- довіреність б/н від 13.08.2014,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_3 ЛТД (Англія, м. Лондон)

до Приватного підприємства "Адлєр" (м.Житомир)

про стягнення 386587,74 грн.

Відповідно до ст. 74-1 ГПК України, судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції.

Згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 25.08.2015 (включно).

ОСОБА_3 ЛТД звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Адлєр" 386587,74 грн.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позову заяву.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане до суду клопотання про розгляд справи колегіально та про призначення судової експертизи. В усному порядку просив залучити ПСП "Сокільча" до участі у справі в якості третьої особи та відкласти розгляд справи, оскільки до суду не надійшла витребувана ухвалою суду інформація від ПСП "Сокільча". Стверджував, що йому відомо про направлення ПСП "Сокільча" на адресу суду витребуваної ухвалою інформації.

Представник позивача заперечив щодо задоволення вказаних клопотань.

Зважаючи на те, що 30.07.2015 до суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової експертизи, слід зазначити наступне.

Згідно вказаного клопотання відповідач просить:

1. Призначити судову товарознавчу експертизу.

2. На вирішення судової товарознавчої експертизи поставити наступні питання:

- яку кількість із валового збору, становить насіння ярого ячменю сорту Антігон, першої репродукції у чистому вигляді із зібраних 172,5 т?

- яку кількість із валового збору, становить насіння пшениці Єврофіт (супереліта), першої репродукції у чистому вигляді із зібраних 110,1 т?

- яку кількість із валового збору, становить насіння пшениці Єврофіт (еліта), першої репродукції у чистому вигляді із зібраних 224,0 т?

- яку кількість із валового збору, становить насіння пшениці Емеріно (еліта), першої репродукції у чистому вигляді із зібраних 48,9 т?

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує, що під валовим збором розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Вважає, що відсутні докази з приводу того, що урожай ярого ячменю сорту Антігон, у кількості 172,5т., пшениці Єврофіт (супереліта) у кількості 110,1т., урожай пшениці Єврофіт (еліта) у кількості 224,0 т., урожай пшениці Емеріно (еліта) у кількості 48,9т., являється насінням категорії 1 репродукції. У зв'язку з необхідністю з'ясування, яку кількість із валового збору, зазначеного вище насіння становить насіння першої репродукції необхідні спеціальні знання.

Представник позивача, заперечуючи проти призначення судової експертизи, вказує, що репродукція, це не вимога до якості, а форма покоління насіння. До того ж, у зв'язку зі спливом значного обсягу часу після збору врожаю, експертиза не в змозі встановити якісні показники зібраного врожаю.

Вказав, що у відповідача має бути в наявності витребувана від ПСП "Сокільча" інформація, оскільки договір, у зв'язку з виконанням якого виник спір, укладено саме з відповідачем.

Нормами ч. 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення роялті за використання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин, виходячи з умов ліцензійних договорів, проаналізувавши зміст цих договорів, господарський суд не вбачає необхідності у призначенні судової експертизи для визначення кількості насіння першої репродукції.

Також суд враховує суперечливість позиції відповідача, оскільки кількість насіння, яка позивачем взята за основу при визначенні суми роялті, ним заперечується, однак фактично використовується як критерій для проведення експертизи.

Розглядаючи заявлене представником відповідача клопотання про призначення колегіального розгляду справи, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 із змінами, збори суддів відповідного суду визначають засади формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу справ у випадках, зокрема, призначення колегіального складу суду першої інстанції.

Однак, враховуючи категорію і складність даної справи, господарський суд не вбачає підстав для призначення колегіального розгляду.

Щодо клопотання відповідача про залучення ПСП "Сокільча" до участі у справі в якості третьої особи, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи, що необхідність витребування інформації від особи, не розцінюється судом як можливість порушення її прав прийнятим судом рішенням, господарський суд не вбачає підстав для залучення ПСП "Сокільча" до участі у справі в якості третьої особи. До того ж, суд враховує, що відповідач є стороною договору, інформацію щодо виконання якого просить витребувати, та не був позбавлений можливості напротязі строку розгляду спору надати необхідні документи.

Не вбачає суд також необхідності у відкладенні розгляду справи.

Згідно ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України. При цьому, підставами для відкладення є о б с т а в и н и, за яких спір н е м о ж е бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Згідно ч.1 ст. 69 ГПК, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69 ГПК України).

За вказаного, враховуючи наявні у справі документи, а також закінчення 25.08.2015 строку розгляду спору, суд вважає, що вирішення спору є можливим за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, протягом 2009-2010 років Компанією ТЕРРАВІТА (ОУВЕРСІЗ) ЛІМІТЕД було отримано правовстановлюючі документи на наступні сорти рослин:

- Ячмінь ярий сорт Антігон (Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин №091365 від 29.12.2009; Патент на сорт рослин №10076 від 16.04.2010);

- Пшениця м'яка озима Єврофіт (Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин №10686 від 22.11.2010; Патент на сорт рослин №10801 від 22.11.2010);

- Пшениця м'яка озима Емеріно (Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин №10685 від 22.11.2010; Патент на сорт рослин №10800 від 22.11.2010) (а.с. 11-16).

На підставі ч. 1 ст. 40 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" 29.01.2013 між ТЕРРАВІТА (ОУВЕРСІЗ) ЛІМІТЕД та компанією ОСОБА_3 ЛТД (ліцензіар/позивач) було укладено договір на комерціалізацію насіння та додаткову угоду до нього, відповідно до яких ТЕРРАВІТА (ОУВЕРСІЗ) ЛІМІТЕД передала позивачу майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин. Зокрема, відповідно до п. 1.2.4. Додаткової угоди від 29.01.2013 до Контракту на комерціалізацію насіння Позивачу передано майнові права на сорт ячменю ярого Антігон (а.с. 17-23).

18.02.2013 між ТЕРРАВІТА (ОУВЕРСІЗ) ЛІМІТЕД та позивачем було укладено Договір на комерціалізацію насіння та Додаткову угоду до нього від 18.02.2013, відповідно до якого ТЕРРАВІТА (ОУВЕРСІЗ) ЛІМІТЕД передала позивачу майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин. Зокрема, відповідно до п. 1.2.1.-1.2.2. Додаткової угоди від 18.02.2013 до контракту на комерціалізацію насіння, позивачу передано майнові права на сорт м'якої озимої пшениці Емеріно та сорт м'якої озимої пшениці Єврофіт (а.с. 24-32).

11.01.2013 між РВА ОСОБА_4 Австрія АГ та Приватним підприємством "АДЛЄР" (відповідач/ліцензіат) було укладено контракт № 02-13-RWA-ADLER, на підставі якого РВА ОСОБА_4 Австрія АГ поставила ПП "АДЛЄР" наступний товар: насіння ярого ячменю Антігон категорії Еліта у кількості 7,2 тонни, вартістю 6192,00 Євро (а.с. 33-35).

06.08.2013 між ОСОБА_3 ЛТД та ПП "АДЛЄР" було укладено договір №15-08/13-FADDER-ADLER, на підставі якого позивач продав, а відповідач придбав:

- насіння м'якої озимої пшениці сорт Емеріно категорії Елітне насіння у кількості 6,3 тонни, вартістю 5512,50 Євро;

- насіння м'якої озимої пшениці сорт Єврофіт категорії Елітне насіння у кількості 9,9 тонни, вартістю 8415,00 Євро;

- насіння м'якої озимої пшениці сорт Єврофіт категорії Суперелітне насіння у кількості 4,5 тонни, вартістю 5895,00 Євро (а.с. 36-39).

Позивач вказує, що з метою реалізації майнових прав інтелектуальної власності, а саме отримання роялті за розмноження та реалізацію вище зазначеного насіння, між компаніями ОСОБА_3 ЛТД та ПП "АДЛЄР" було укладено ліцензійні договори, зокрема:

01.02.2013 між ОСОБА_3 ЛТД та ПП "АДЛЄР" було укладено ліцензійний договір №28/09-2013 на використання наукової продукції та сорту ярого ячменю Антігон (далі - ліцензійний договір №1; а.с. 40-43), на підставі якого ліцензіат виявив бажання придбати на умовах даного договору невиключне право (ліцензію) на використання прав на сорт та наукову продукцію щодо сорту ячменю ярого Антігон, з метою розмноження та реалізації відтвореного матеріалу.

Відповідно до п. 1.1. Ліцензійного договору №1, ліцензіар надає ліцензіату на час дії даного договору право (ліцензію) на розмноження та реалізацію насіння сорту ячменю ярого Антігон на площі 50 га.

Згідно п. 4.2. Ліцензійного договору №1, роялті нараховується на всю кількість реалізованого та використаного для власних потреб насіння та складає 25 Євро за кожну тонну насіння Перша Репродукція (РН-1).

29.09.2013 між ОСОБА_3 ЛТД та ПП "АДЛЄР" було укладено ліцензійний договір №29/09-2013 на використання наукової продукції та сорту м'якої озимої пшениці Єврофіт (далі - ліцензійний договір №2, а.с. 44-47), згідно умов якого, ліцензіат виявив бажання придбати на умовах даного договору невиключне право (ліцензію) на використання прав на сорт та наукову продукцію щодо сорту м'якої озимої пшениці Єврофіт, з метою розмноження та реалізації відтвореного матеріалу

Відповідно до п. 1.1. Ліцензійного договору №2, ліцензіар надає ліцензіату на час дії даного договору право (ліцензію) на розмноження та реалізації насіння сорту м'якої озимої пшениці Єврофіт категорії Супереліта на площі 16 га та категорії Еліта на площі 40 га.

Згідно п. 4.2. Ліцензійного договору № 2, роялті нараховується на всю кількість реалізованого та використаного для власних потреб насіння та складає 45 Євро за кожну тонну насіння категорії Еліта (ЕН) та 27 Євро за кожну тонну насіння категорії Перша Репродукція (РН-1).

30.09.2013 між ОСОБА_3 ЛТД та ПП "АДЛЄР" було укладено ліцензійний договір №30/09-2013 на використання наукової продукції та сорту м'якої озимої пшениці Емеріно (далі - ліцензійний договір №3; а.с. 48-51), згідно умов якого, ліцензіат виявив бажання придбати на умовах даного договору невиключне право (ліцензію) на використання прав на сорт та наукову продукцію щодо сорту м'якої озимої пшениці Емеріно, з метою розмноження та реалізації відтвореного матеріалу.

Відповідно до п. 1.1. Ліцензійного договору №3, ліцензіар надає ліцензіату на час дії даного договору право (ліцензію) на розмноження та реалізації насіння сорту м'якої озимої пшениці Емеріно категорії Еліта на площі 14 га.

Згідно п. 4.2. ліцензійного договору №3, роялті нараховується на всю кількість реалізованого та використаного для власних потреб насіння та складає 27 Євро за кожну тонну насіння категорії Перша Репродукція (РН-1).

Умовами п. 7.1. ліцензійних договорів визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 01 грудня 2014 року, або до повного виконання своїх зобов'язань.

Як зазначено позивачем, згідно наданої відповідачем інформації, останньому нараховано відповідачу роялті в сумі 386587,74грн., із яких:

1) 4312,50 Євро (станом на 03.06.2015 100218,19грн.), згідно інформації відповідача за зібраний у 2013 році ячмінь сорту Антігон у ПСП "Сокільча" в розмірі 172,5 тонни;

2) 4954,50 Євро (станом на 03.06.2015 115137,63грн.), згідно інформації відповідача за зібрані у 2014 році у ПСП "Сокільча" 110,1 тонни озимої м'якої пшениці сорт Єврофіт (категорія еліта);

3) 6048,00 Євро (станом на 03.06.2015 140549,47грн.), згідно інформації відповідача за зібрані у 2014 році у ПСП "Сокільча" 224,0 тонни озимої м'якої пшениці сорт Єврофіт (категорія перша репродукція);

4) 1320,30 Євро (станом на 03.06.2015 30682,45грн.), згідно інформації відповідача за зібрані у 2014 році у ПСП "Сокільча" 48,9 тонни озимої м'якої пшениці сорт Емеріно (категорія перша репродукція).

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву (а.с. 125-127) вказує, що розрахунок ціни позову являється невірним в силу того, що його проведено від загальної кількості зібраного насіння, а не від реалізованого чи використаного відповідачем для власних потреб. Вважає, що для отримання права на роялті, по ліцензійних договорах, позивач узяв на себе обов'язки, визначені п.п. 1.3, 2.2, 2.3, 2.4 ліцензійних договорів, які повинен був виконувати у процесі вирощування визначених договорами сортів насіння. У зв'язку з тим, що позивач не виконав узяті на себе зобов'язання, відповідний обов'язок щодо сплати роялті не виник у відповідача, адже останній зобов'язувався сплачувати роялті не лише за сам факт передачі права на сорти рослин, а і за надані послуги (методична та консультативна допомога, участь в польових обстеженнях та апробації сортових посівів, надання ліцензіату агротехнічної рекомендації по технології вирощування насіння). Також звертає увагу, що інформація про урожайність ярого ячменю Антігон в ПСП "Сокільча" не може бути взята судом до уваги, оскільки не містить ні підписів, ні печаток.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ч.3 ст.426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 422 ЦК України, право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України, однією з підстав розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є ліцензійний договір.

Договори та інші правочини, згідно ст.11 ЦК України, є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами ліцензійних договорах №28/09-2013 від 01.02.2013, №29/09-2013 від 29.09.2013, № 30/09-2013 від 30.09.2013 (а.с. 40-51).

Згідно ч.1 ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Нормами ч. 3 ст. 1109 ЦК України визначено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач використовував зазначені позивачем об'єкти права інтелектуальної власності, стосовно яких сторонами укладено вищевказані спірні договори.

Натомість, доказів проведення розрахунків за договорами на дату звернення позивача до суду сторонами не надано.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 03.04.2015 позивачем направлено відповідачу претензію №1, зокрема про надання передбачених п. 3.1., 3.2., 3.3. ліцензійних договорів інформації та звітів за весь період, починаючи з дати укладення спірних договорів до дати отримання даної претензії та з вимогою сплатити роялті за реалізоване та використане для власних потреб насіння (а.с. 60-65). Також позивач просив запропонувати дату та забезпечити можливість здійснення уповноваженими представниками ліцензіара перевірки стану виробництва та збуту продукції за ліцензією, а також перевірки бухгалтерських даних щодо реалізованого та використаного для власних потреб насіння.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами п. 4.1. ліцензійних договорів визначено, що за в и к о р и с т а н н я н а д а н и х п р а в ліцензіат сплачує винагороду (роялті) на користь ліцензіара. Для забезпечення прав на реалізацію та виробництво, ліцензіар є бенефіціарним (фактичним) власником доходу та одержує його за насіння категорії Еліта та 1-репродукція, що була продана на території дії ліцензії.

Згідно п. 4.2.:

- ліцензійного договору №1 роялті нараховується на в с ю к і л ь к і с т ь р е а л і з о в а н о г о т а в и к о р и с т а н о г о д л я в л а с н и х п о т р е б насіння та складає 25 Євро за кожну тонну насіння Перша Репродукція (РН-1);

- ліцензійного договору № 2 роялті нараховується на в с ю к і л ь к і с т ь р е а л і з о в а н о г о т а в и к о р и с т а н о г о д л я в л а с н и х п о т р е б насіння та складає 45 Євро за кожну тонну насіння категорії Еліта (ЕН) та 27 Євро за кожну тонну насіння категорії Перша Репродукція (РН-1);

- ліцензійного договору №3 роялті нараховується на в с ю к і л ь к і с т ь р е а л і з о в а н о г о т а в и к о р и с т а н о г о д л я в л а с н и х п о т р е б насіння та складає 27 Євро за кожну тонну насіння категорії Перша Репродукція (РН-1).

Відповідно до п. 4.3. ліцензійних договорів, платежі здійснюються у безготівковій формі з г і д н о в и с т а в л е н и х р а х у н к і в з в р а х у в а н н я м к і л ь к о с т і р е а л і з о в а н о г о т а в и к о р и с т а н о г о д л я в л а с н и х п о т р е б н а с і н н я. П і д с т а в о ю для в и с т а в л е н н я р а х у н к і в є з в і т и та б у х г а л т е р с ь к і д а н і.

Згідно п. 4.4. ліцензійних договорів виплата роялті, відповідно, здійснюється щорічно не пізніше 01 червня/ 30 грудня/ 30 грудня.

Тобто, з вищенаведених умов Договорів вбачається, що роялті за останніми має бути сплачено з г і д н о в и с т а в л е н и х п о з и в а ч е м р а х у н к і в.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, такі рахунки, на дату звернення позивача до суду відповідачу не виставлялися.

Крім того, позивач вказує, що станом на 02.06.2015 відповідач лише двічі звітував, надавши наприкінці 2013 інформацію по валовому збору урожаю за 2013 та направивши у вересні 2014 на електронну адресу позивача інформацію по врожайності вирощених культур, із зазначенням валового збору.

Всупереч умов ліцензійних договорів, станом на 02.06.2015 позивачу не було повідомлено інформацію про: - кількість зерна, отриманого після попередньої очистки та сушки; - точне місце зберігання зібраного врожаю; - звіт про продаж та використання виробленого насіння для власних потреб; - звіт про стан нереалізованого насіння, із зазначенням його кількості та місця зберігання. Вказані обставини не спростовано матеріалами справи.

Так, згідно п. 3.2. ліцензійних договорів, ліцензіат зразу після проведення збирання, але не пізніше 01 вересня кожного року надає ліцензіару зразок врожаю масою 3 кг з кожної ділянки та в письмовому вигляді наступні дані по кожній ділянці розмноження:

- дату збирання;

- валовий об'єм врожаю та його вологість;

- кількість зерна, отриманого після попередньої очистки та сушки;

- точне місце зберігання зібраного врожаю.

Умовами п. 3.3. ліцензійних договорів сторони обумовили, що ліцензіат в строк до, відповідно, 15 травня /15 листопада /15 листопада кожного року в письмовому вигляді надає інформацію:

- звіт про продаж та використання виробленого насіння для власних потреб;

- звіт про стан нереалізованого насіння, із зазначенням його кількості та місця зберігання.

Натомість, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що вказані умови договорів відповідачем не виконано.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3.4 ліцензійних договорів л і ц е н з і а р м а є п р а в о з д і й с н ю в а т и п е р е в і р к у стану виробництва і збуту продукції за ліцензією, а т а к о ж п е р е в і р к у в к а з а н и х у п.4.1. - 4.3. ліцензійних договорів б у х г а л т е р с ь к и х д а н и х. Ліцензіат зобов'язаний забезпечити можливість такої перевірки.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем своїх прав щодо отримання та перевірки інформації, необхідної для виставлення рахунків про сплату роялті.

За вказаного, та враховуючи, що всупереч умов Договорів, позивачем не отримано та не надано суду належним чином підтверджену інформацію, передбачену пунктами 4.2. ліцензійних договорів, виходячи з якої нараховуються роялті - про в с ю к і л ь к і с т ь р е а л і з о в а н о г о т а в и к о р и с т а н о г о д л я в л а с н и х п о т р е б н а с і н н я, відповідно не подано доказів направлення відповідачу рахунків, виставлених, на підставі такої інформації, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Тобто, позивачем заявлена вимога про стягнення роялті без дотримання порядку розрахунків, визначеного умовами п.п. 4.1.-4.3. ліцензійних договорів, що є підставою для відмови у позові.

Судом також враховується, що отримана під час розгляду справи судом інформація про реалізацію відповідачем продукції, щодо якої виник спір, з урахуванням пунктів 4.3 договорів, не впливає на результат вирішення спору у даній справі. До того ж, вона не дає можливість достовірно встановити необхідні для вирішення спору дані, а саме стосовно всієї кількості реалізованого відповідачем та використаного для його власних потреб насіння.

Натомість, при дотриманні встановленого договорами порядку проведення розрахунків, позивач не позбавлений права на захист свого права щодо стягнення роялті.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Однак, позивач не довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, у задоволенні позову суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на позивача.

При цьому, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 0,01грн. надмірно сплаченого ним судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. ОСОБА_5 ОСОБА_3 ЛТД (SW17 9LA, Англія, м. Лондон, ОСОБА_6, 59-Ф) в особі ОСОБА_1 Сергія.Олексійовича (04211, АДРЕСА_1, ід. номер 38035726) з державного бюджету 0,01 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.08.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи