Рішення

від 25.08.2015 по справі 910/17751/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015Справа №910/17751/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП «Формат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Прага»

про стягнення 54 444,27 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кондратенко Т.В. (представник за довіреністю №1093 від 20.07.2015р.);

від відповідача: Яцишин О.Р. (представник за довіреністю від 15.07.2015р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МСП «Формат» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Прага» (надалі також - відповідач) суму основного у розмірі 44 000,00 грн., суму 3% річних в розмірі 1 204,27 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 9 240,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про надання послуг по забезпеченню ретрансляції №02-02/4-11-Р від 02.02.2011р., зокрема, не здійснює оплату наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначив, що частину суми основного боргу відповідачем вже сплачено і станом на 10.08.2015р. сума основного боргу становить 33 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. провадження в справі №910/17751/15 було порушено суддею Морозовим С.М., судове засідання призначено на 11.08.2015р.

В судовому засіданні 11.08.2015р. в справі було оголошено перерву до 25.08.2015р.

В судовому засіданні 25.08.2015р. представник відповідача надав до матеріалів справи додаткові докази та зазначив, що станом на цей день основна сума заборгованості відповідача становить 29 000,00 грн., у зв'язку з чим він визнав позовні вимоги саме на цю суму.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25 серпня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2011 року між позивачем (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір про надання послуг по забезпеченню ретрансляції №02-02/4-11/Р (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання надати послуги, що забезпечують якісну ретрансляцію сигналу відповідача (далі - послуги), на умовах та в обсязі, які передбачені цим Договором.

Відповідач зобов'язаний забезпечити доставку сигналу з супутника Hellas Sat 2 на вхід технічних засобів позивача. (п. 3.2.1. Договору).

Позивач зобов'язаний забезпечити прийом сигналу в цифровому вигляді з супутника Hellas Sat 2. (п. 4.2.2. Договору).

Послуги, передбачені п. 2.1. Договору позивач надає на платній основі. Вартість послуг складає 2 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 333,33 грн., всього до сплати - 2 000,00 грн. на місяць. Позивач надає відповідачу рахунки-фактури щомісяця. Рахунки підлягають оплаті протягом 3 календарних днів після їх одержання відповідачем. Днем оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. (розділ 7. Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.08.2011р. до договору сторони встановили, що п. 7.2. Договору необхідно викласти в наступній редакції: «вартість послуг складає: в період з 02.02.2011р. по 30.09.2011р.: 2 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 333,33 грн., всього до сплати - 2 000,00 грн. на місяць, безготівковим шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача; в період з 01.10.2011р. по 29.02.2012р.: 3 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 583,33 грн., всього до сплати - 3 500,00 грн. на місяць, безготівковим шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача; в період з 01.03.2012р. і надалі: 4 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 666,67 грн., всього до сплати - 4 000,00 грн. на місяць, безготівковим шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Угодою від 01.11.2014р. сторони дійшли згоди про розірвання Договору у відповідності до ст. 604 Цивільного кодексу України.

Як встановлюється матеріалами справи, позивачем на виконання вимог Договору було надано відповідачу послуги на суму в розмірі 44 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів надання послуг, а саме:

- №8 від 31.01.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №237 від 28.02.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №471 від 31.03.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №713 від 30.04.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №941 від 31.05.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №1376 від 30.06.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №1415 від 31.07.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №1660 від 31.08.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №1896 від 30.09.2014р. на суму 4 000,00 грн.;

- №2151 від 03.11.2014р. на суму 4 000,00 грн.

Відповідачем було прийнято надані позивачем послуги, про що свідчать підписи уповноважених осіб на зазначених Актах та відбиток печатки відповідача.

Судом встановлено, що в актах №1415, №1660, №1896, №2151 відсутній підпис відповідача, однак останній не заперечує проти того, що зазначені послуги ним були прийняті від позивача.

У зв'язку з непроведенням відповідачем повного розрахунку згідно умов та строків Договору, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до умов п. 7.4. Договору, кінцевою датою оплати відповідачем суми вартості послуг є 3 календарних дні від дати рахунку. Таким чином, прострочення оплати послуг, наданих позивачем, у відповідача виникало з 4 числа наступного за звітним місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати вартості послуг за умовами Договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Як встановлено судом, що вбачається з матеріалів справи, відповідачем, до звернення позивача до суду було сплачено частину основного боргу (сплата проведена 17.03.2015р. на суму 1 000,00 грн., 25.05.2015р. на суму 6 000,00 грн., 23.06.2015р. на суму 2 000,00 грн.) в загальному розмірі 9 000,00 грн., а після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем була здійснена оплата сума боргу (сплата проведена 22.07.2015р. на суму 2 000,00 грн. та 27.07.2015р. на суму 4 000,00 грн.) в загальному розмірі 6 000,00 грн.

В підтвердження зазначених обставин відповідачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень:

- №2930 від 17.03.2015р. на суму 1 000,00 грн.;

- №3102 від 25.05.2015р. на суму 6 000,00 грн.;

- №3171 від 23.06.2015р. на суму 2 000,00 грн.;

- №3202 від 21.07.2015р. на суму 2 000,00 грн.;

- №3295 від 20.08.2015р. на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, з урахуванням того, що відповідачем сплачено на рахунок позивача частину суми основної заборгованості в розмірі 9 000,00 грн. до звернення останнього до суду, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а з огляду на те, що частину суми основного боргу в розмірі 6 000,00 грн. відповідачем сплачено вже після звернення позивача до суду, то провадження в справі, в цій частині, підлягає припиненню, і залишок вартості наданих позивачем послуг в розмірі 29 000,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 35 річних в розмірі 1 204,27 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9 240,00 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Окрім того, індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України №37/327 від 20.01.2011р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.2012 р. та №15/065-11 від 01.02.2012р.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України №15/065-11 від 01.02.2012р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунки сум 3% річних та інфляційних збитків, судом визнано їх обґрунтованими та такими, що здійснений в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а тому, до стягнення з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 1 204,27 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 9 240,00 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що провадження в справі №910/17751/15 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 6 000,00 грн. підлягає припиненню, а інші вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу за теплову енергію в розмірі 29 000,00 грн., суми 3% річних в розмірі 1 204,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 9 240,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 524,98 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на часткове проведення відповідачем розрахунків по основному зобов'язанню вже після звернення позивача до суду з даним позовом, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі №910/17751/15 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Прага» суми основного боргу в розмірі 6 000,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Прага» (код ЄДРПОУ 33642085, адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 48Г, літера А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП «Формат» (код ЄДРПОУ 31137053, адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, провулок Трамвайний, 31-А) суму основного боргу в розмірі 29 000,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 204,27 грн. (одна тисяча двісті чотири гривни 27 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 9 240,00 грн. (дев'ять тисяч двісті сорок гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 524,98 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири гривни 98 копійок).

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Прага» суми основного боргу в розмірі 9 000,00 грн. відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2015р.

Суддя С.М. Морозов