Рішення

від 26.08.2015 по справі 910/15083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015Справа №910/15083/15 За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенанті"

про стягнення 47 652,91 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Фісун Г.В. (дов. № 133/вих. від 12.02.2015)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 26.08.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

12.06.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 54 від 10.06.2015 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенанті" (надалі - відповідач) про стягнення 47 652,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/15083/15, розгляд справи призначено на 24.06.2015.

Представник позивача 24.06.2015 через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи

В судове засідання, призначене на 24.06.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

24.06.2015 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 03.08.2015.

23.07.2015 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

03.08.2015 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному розгляд справи в судовому засіданні призначеному на 03.08.2015 не відбувся.

У зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному розгляд справи в судовому засіданні призначеному на 03.08.2015 не відбувся..

Ухвалою суду 25.08.2015 розгляд справи відкладено на 26.08.2015.

26.08.2015 представником позивача подано клопотання про продовження строків розгляду справи та документи на виконання вимог ухвали суду. Клопотання задоволено судом.

В судове засідання, призначене на 26.08.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 26.08.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" створене на підставі рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 187 від 19.02.2007 "Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району".

На виконання рішення Київської міської ради від 09.10.2010 № 270/270 "Про вдосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" назва підприємства була змінена на КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

У відповідності до п.1.8 зазначеного рішення за КП "Керуюча дирекція" було закріплено на праві господарського відання майно територіальної громади Шевченківського району м. Києва (жилий та нежилий фонд).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 р. № 121 "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень" майно комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва передане до сфери управління новоствореної Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011р. № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" було закріплено на праві господарського відання майно згідно з додатками до складу цього майна відноситься і нежиле приміщення, що знаходиться по вул. Велика Житомирська, 38 в м. Києві.

09.07.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 431/5, відповідно до якого відповідач прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 146 кв.м., а саме: підвал з орендованою площею 146 кв.м., розміщене за адресою: вул. О. Довженко, буд.10, в редакції додаткової угоди № 2 від 14.07.2011 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами п. 1.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Умовами п. 2.5. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

В обґрунтування поданого позову представник позивача пояснив, що відповідач в порушення умов вищезазначеного договору оренди розрахунки за оренду у період з квітня 2014 по травень 2015 р. не розрахувався, у зв'язку з чим у зазначений період у нього виникла заборгованість з оплати оренди у розмірі 44 897,37 грн.

Позивачем відповідачу було направлено претензії № 04 від 06.03.2015, № 17 від 27.05.2015 про погашення існуючої заборгованості, проте відповідач на неї не відреагував, грошові кошти не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до відповідача про стягнення 44 897,37 грн. орендної плати, 1 187,21 грн. пені та 1 568,33 грн. три відсотки річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не вносилася орендна плата за період з квітня 2014 по травень 2015, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті оренди у розмірі 44 897,37 грн.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 44 897,37 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" в частині стягнення 44 897,37 грн. орендної плати за користування приміщенням визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Позивач за прострочення строків оплати орендних платежів, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 568,33 грн. за період з 01.04.2014. по 31.05.2015 р. на суму прострочення 44 897,37 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач, у зв'язку з простроченням сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі пунктів п. 7.2 договору 1 187,21 грн. пені за період прострочення з 21.04.2014 по 31.11.2014 .

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенанті" (місцезнаходження : 03057, м. Київ, вул. Довженко,10 код ЄДРПОУ 22902039) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) 44 897 (сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 37 коп. основного боргу, 1 187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 21 коп. пені, 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 33 коп. три відсотки річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2015

Суддя М.О. Лиськов