Рішення

від 27.08.2015 по справі 911/2821/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Справа № 911/2821/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ Інжиніринг», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», Київська обл., с. Проців про стягнення коштів, за участю представників:

позивача:Огейчук Т.В., довіреність б/н від 20.07.2015 року; відповідача:Абрахімова-Кобилінська Т.В., довіреність №1-1/05.01-2015 від 05.01.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВТ Інжиніринг» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (відповідач) про стягнення 7 900,78 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого обладнання та здійснення монтажних робіт за договором №70/10-13 від 09.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.07.2015 року.

23.07.2015 року через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позивних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.07.2015 року оголошувалася перерва на 27.08.2015 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВТ Інжиніринг» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (замовник) було укладено договір №70/10-13 (договір), згідно п. 1.1 якого, виконавець передає у власність замовнику обладнання для дозування хімічних реагентів (надалі іменується «Товар») та здійснює монтажні роботи цього обладнання та устаткування із пусконаладкою (надалі іменуються «Роботи»), а замовник приймає та оплачує Товар й Роботи. Найменування Товару, його кількість, загальна вартість, види, вартість та строки виконання робіт, визначається сторонами у Додатках №1, №2 та видаткових накладних, рахунках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.8. договору, приймання виконаних робіт здійснюється на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата здійснюється замовником в два основні етапи шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний ним у даному договорі, на підставі рахунка-фактури, наступним чином (згідно Додатку №1).

Цей договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. п. 9.1., 9.2. договору).

Згідно Додатку №1 до договору виконавець зобов'язався надати замовнику станцію дозування LWT-DS-6,0 продуктивністю 6 л/год. у комплекті, кількість 5; блок управління для контролю продування та виміру електропровідності у комплекті, кількість 1; витратомір з імпульсним виходом DN80, кількість 1; засувка з електроприводом DN80, кількість 1; роботи з монтажу та пусконалагоджування загальною вартістю 142 400,78 грн.

Судом встановлено, що позивач на виконання вимог п. 1.1. договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 109 556,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000053 від 28.02.2014 року, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаній видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи і достовірність якої відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаною видатковою накладною уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю №1 від 28.02.2014 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої відповідач не заперечує.

07.10.2014 року листом №241 від 06.10.2014 року позивачем направлено відповідачу для підпису акт №ОУ-000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 32 844,78 грн.

Відповідно п. 5.4.3. договору, при відмові замовника від підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, він має повернути акт виконавцю з мотивованими запереченнями до акту. Мотивовані заперечення повинні бути викладенні у письмовій формі та вміщувати перелік недоліків, необхідних доопрацювань в роботі.

Згідно п. 5.4.4. договору, за відсутності обґрунтованих претензій до виконавця підписати акт прийому-передачі виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання.

Однак акт №ОУ-000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 32 844,78 грн. відповідачем не підписаний та позивачу не надісланий.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати виконаних робіт, оплативши роботи частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 7 900,78 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором №70/10-13 від 09.10.2013 року у сумі 7 900,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором №70/10-13 від 09.10.2013 року у вигляді боргу у сумі 7 900,78 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором №70/10-13 від 09.10.2013 року у вигляді боргу у сумі 7 900,78 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (08344, Київська обл., с. Проців, вул. Леніна, 2, код 33593431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ Інжиніринг» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код 37770584) 7 900 (сім тисяч дев'ятсот) грн. 78 коп. боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 01.09.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак