Рішення

від 27.08.2015 по справі 911/3320/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Справа № 911/3320/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Підгорецького Андрія Федоровича

до Спільного підприємства заводу будівельних матеріалів

про стягнення 31326,97 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Мусійко В.В., довір. б/н від 08.10.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Підгорецький Андрій Федорович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Спільного підприємства заводу будівельних матеріалів (далі - відповідач) про стягнення 31326,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 25.06.2014 р. з СП заводом будівельних матеріалів договору, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати послуги, а відповідач - прийняти їх та здійснити своєчасну оплату.

Згідно умов вказаного договору позивач надав послуги, які СП заводом будівельних матеріалів не були оплачені належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 26585,00 грн. основного боргу, 229,43 грн. 3% річних, 4512,54 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 27.08.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.06.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем Підгорецьким Андрієм Федоровичем (виконавець) та Спільним підприємством заводом будівельних матеріалів (замовник) було укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

У відповідності з п. 2.1 договору виконавець надає замовнику послуги, а саме - перевезення людей по маршруту: Комбінат комунальних послуг - СП завод будівельних матеріалів.

Згідно з п. 3.1 договору про надані послуги сторонами підписується акт, а п. 3.2 договору передбачено, що вартість послуг становить 200,00 грн. за добу.

Ціна договору визначається відповідно до актів виконаних робіт (п. 3.3 договору).

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 договору обов'язком замовника, серед іншого, є оплата послуг на умовах та в порядку, зазначеному в п. 3 даного договору.

На виконання умов договору від 25.06.2014 р. позивачем було надано послуги СП заводу будівельних матеріалів, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, у тому числі - за червень на суму 1200,00 грн., за липень на суму 6000,00 грн., за серпень на суму 4000,00 грн., за вересень на суму 5200,00 грн., за жовтень на суму 4600,00 грн., за листопад на суму 5000,00 грн., за грудень на суму 1400,00 грн.

Як зазначає позивач, в якості часткової оплати за договором в сумі 815,00 грн. відповідачем було передано позивачеві дизельне пальне згідно видаткової накладної № РН-0000292 на вказану суму.

16.03.2015 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу б/н від 16.03.2015 р. щодо сплати решти заборгованості на суму 26585,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.03.2015 р. та фіскальним чеком від 16.03.2015 р.

Відповіді на вимогу отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором від 25.06.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 26585,00 грн. основного боргу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суду не надав.

Відповідач у судове засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості, або доказів погашення заборгованості за договором від 25.06.2014 р. в сумі 26585,00 грн. не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості СП заводу будівельних матеріалів перед ФОП Підгорецьким А.Ф., позовні вимоги про стягнення 26585,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 229,43 грн. за період з 31.03.2015 р. до 14.07.2015 р. на суму 26585,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 4512,54 грн. за період з 01.04.2015 р. до 01.07.2015 р. на суму 26585,00 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ФОП Підгорецького А.Ф. у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Спільного підприємства заводу будівельних матеріалів (09300, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. К. Лібкнехта, 153, код 05521718) на користь Фізичної особи-підприємця Підгорецького Андрія Федоровича (09300, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Франка, 30, ідент. номер 2546409358) - 26585 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 43 коп. 3% річних, 4512 (чотири тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 01.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна