Рішення

від 27.08.2015 по справі 911/2879/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Справа № 911/2879/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України, м. Київ 2) Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ до приватного підприємства «Тєхнопроект», АР Крим, м. Сімферополь про стягнення коштів, розірвання договору та зобов'язання повернути майно, за участю представників:

позивача 1:Юрченко Ю.Є., довіреність №9-5/3082 від 24.07.2015 року; позивача 2:Пилипенко А.В., довіреність №14/20-25-15 від 07.05.2015 року; відповідача:не з'явилися; прокуратури:Пономарьов А.О., посвідчення №030835;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Тєхнопроект» (відповідач) про: стягнення 140 250,00 грн. основного боргу, 18 442,88 грн. інфляційних втрат, 570,61 грн. 3% річних, 10 685,89 грн. пені, а загалом 169 949,38 грн.; розірвання договору фінансового лізингу від 22.07.2008 року №1-08-374бфл/98, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та підприємством «Технопроект»; зобов'язання приватне підприємство «Тєхнопроект» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - три зернозбиральні комбайни «Дон-Лан «Вектор», зав. №04714, 04715, 04693 залишковою вартістю 66 313,86 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором фінансового лізингу №1-08-374бфл/98 від 22.07.2008 року.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.07.2015 року.

28.07.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач 2 подав заяву про збільшення розміру кількісних показників позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача 140 250,00 грн. основного боргу, 21 037,50 грн. інфляційних втрат, 365,99 грн. 3% річних, 26 593,70 грн. пені, а загалом 188 247,19 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2015 року.

Представники відповідача в судове засідання 27.08.2015 року не з'явилися, відзив на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та позивача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець), найменування якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №951 від 31.08.2011 змінено на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та підприємством «Технопроект» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1-08-374бфл/98 (договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній - сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1. договору).

Відповідно до п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Згідно з п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, у тому числі форс-мажорних.

Згідно з п. 4.1 договору за користування предметом лізингу відповідач сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають:

відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що відповідач після укладення договору, перераховує на рахунки позивача: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього платежу і комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Предмет лізингу передається лізингоодержувач за актом за умови перерахування платежів у розмірі та у порядку, визначений п. 4.3 договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавцю.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Додатком №1 до договору позивачем 2 та відповідачем погоджено передачу у лізинг терміном на 7 років предмету лізингу - зернозбиральний комбайн «Дон-Лан «Вектор» у кількості 3 од. вартістю 2 310 000,00 грн разом з ПДВ; попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу, що в подальшому передається у лізинг, встановлений у розмірі 15% його вартості та складає 346 500,00 грн разом з ПДВ; винагорода лізингодавця в розмірі 7% невідшкодованої вартості предмета лізингу складає 137 445,00 грн. разом з ПДВ. Додатком №2 погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу, визначений у додатку №1.

Як встановлено під час розгляду справи, 13.08.2008 року на виконання умов договору за актом приймання-передачі предмета лізингу відповідач 2 передав, а відповідач прийняв предмет лізингу - зернозбиральний комбайн «Дон-Лан «Вектор» у кількості 3 од.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 2 310 000,00 грн. розрахувалися частково і має заборгованість перед останнім у сумі 140 250,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 140 250,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача боргу в сумі 140 250,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 21 037,50 грн. та 3% річних в розмірі 365,99 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого предмету лізингу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 26 593,70 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 7.1. договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати товару нараховано 26 593,70 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 26 593,70 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Водночас відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 8.3. договору, лізингодавець має право на дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу або за не укладення лізингоодержувачем відповідних правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Зважаючи на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов договору фінансового лізингу №1-08-374бфл/98 від 22.07.2008 року, які дають підстави для його розірвання судом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором.

У відповідності з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За умовами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Виходячи із змісту ст. 16 та ст. 387 ЦК України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Окрім того, відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яке має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо зобов'язання приватне підприємство «Тєхнопроект» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - три зернозбиральні комбайни «Дон-Лан «Вектор», зав. №04714, 04715, 04693 залишковою вартістю 66 313,86 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і підлягають задоволенню судом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України з відповідача в доход бюджету підлягає стягнення 6 809,94 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Тєхнопроект» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, буд. 23, код 30692175) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16, код 30401456) 140 250 (сто сорок тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 26 593 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 70 коп. пені, 21 037 (двадцять одну тисячу тридцять сім) грн. 50 коп. інфляційної складової боргу, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 99 коп. 3% річних.

Розірвати договір фінансового лізингу від 22.07.2008 року №1-08-374бфл/98 укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та приватним підприємством «Тєхнопроект».

Зобов'язати приватне підприємство «Тєхнопроект» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - три зернозбиральні комбайни «Дон-Лан «Вектор», зав. №04714, 04715, 04693 залишковою вартістю 66 313,86 грн.

Стягнути з приватного підприємства «Тєхнопроект» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, буд. 23, код 30692175) в доход державного бюджету України 6 809 (шість тисяч вісімсот дев'ять) грн. 94 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 01.09.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак