Рішення

від 26.08.2015 по справі 911/2583/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 911/2583/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Тілець - 08 Плюс», Київська область, м. Обухів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД», Київська область, м. Обухів

про стягнення 285684,46 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Роєнко Є.В. (довіреність №01/6 від 1 червня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Тілець - 08 Плюс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 285684,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з охорони об'єкту за №18/04-11 від 18 квітня 2011 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 199000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 19698,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 59014,00 грн. та 3% річних у розмірі 7971,90 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 23 червня 2015 року та призначено справу до розгляду на 4 серпня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 4 серпня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 26 серпня 2015 року.

Відповідач у судові засідання 4 серпня 2015 року та 26 серпня 2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 23 червня 2015 року та від 4 серпня 2015 року. Витребувані документи відповідач суду не надав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

26 серпня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (за договором - замовник) та Приватним підприємством «Тілець - 08 Плюс» (за договором - охоронна фірма) 18 квітня 2011 року укладено договір про надання послуг з охорони об'єкту за №18/04-11.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник доручає, а охоронна фірма забезпечує охорону об'єкту на умовах, визначених цим договором і додатками, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.2 договору встановлено назву і місцезнаходження об'єкту, що передається під охорону: ТОВ «Обухівський вентиляційний завод ЛТД», адреса: 08701, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9.

Згідно пункту 2.1 договору, вартість послуг охоронної фірми становить 20000,00 грн. за 1 календарний місяць.

Відповідно до пункту 2.3 договору, фактичне надання охоронною фірмою послуг фіксується сторонами в двосторонньому акті про приймання робіт (послуг), що складається на 1 (перше) число наступного місяця.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться на підставі підписаного акту про приймання робіт (послуг), шляхом перерахування замовником відповідної узгодженої суми на поточний рахунок охоронної фірми.

Відповідно до пункту 2.5 договору, оплата послуг здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту про приймання робіт (послуг). За несвоєчасну оплату послуг з охорони замовник сплачує охоронній фірмі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від суми заборгованості.

Згідно пункту 4.1 договору, замовник зобов'язаний оплатити послуги по охороні в порядку та на умовах цього договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 17 квітня 2012 року, якщо за 15 днів до закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово не попередить другу сторону про свій намір розірвати договір, його дія пролонговується на наступний рік.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з охорони об'єкту за №18/04-11 від 18 квітня 2011 року, позивач надавав відповідачу послуги з охорони об'єкту.

Наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі послуг (том 1, а.с. 26-47) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з охорони об'єкту.

Зазначені акти підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач у повному обсязі не оплатив надані позивачем послуги з охорони об'єкту за період: травень 2013 року - вересень 2013 року, січень 2014 року - лютий 2014 року, квітень 2014 року - червень 2014 року та за серпень 2014 року - вересень 2014 року, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 199000,00 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 1 січня 2013 року по 23 червня 2015 року, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 199000,00 грн.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 199000,00 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 19698,56 грн.

Проте, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 19651,51 грн. за наступні періоди: заборгованість за травень 2013 року (4000,00 грн.) з 4 червня 2013 року по 3 грудня 2013 року, пеня становить 269,04 грн.; заборгованість за червень 2013 року (20000,00 грн.) з 4 липня 2013 року по 3 січня 2014 року, пеня становить 1332,60 грн.; заборгованість за липень 2013 року (20000,00 грн.) з 4 серпня 2013 року по 3 лютого 2014 року, пеня становить 1315,62 грн.; заборгованість за серпень 2013 року (20000,00 грн.) з 4 вересня 2013 року по 3 березня 2014 року, пеня становить 1289,32 грн.; заборгованість за вересень 2013 року (20000,00 грн.) з 4 жовтня 2013 року по 3 квітня 2014 року, пеня становить 1296,44 грн.; заборгованість за січень 2014 року (20000,00 грн.) з 4 лютого 2014 року по 3 серпня 2014 року, пеня становить 1713,42 грн.; заборгованість за лютий 2014 року (20000,00 грн.) з 4 березня 2014 року по 3 вересня 2014 року, пеня становить 1938,63 грн.; заборгованість за квітень 2014 року (5000,00 грн.) з 4 травня 2014 року по 3 листопада 2014 року, пеня становить 569,32 грн.; заборгованість за травень 2014 року (20000,00 грн.) з 4 червня 2014 року по 3 грудня 2014 року, пеня становить 2400,00 грн.; заборгованість за червень 2014 року (10000,00 грн.) з 4 липня 2014 року по 3 січня 2015 року, пеня становить 1281,64 грн.; заборгованість за серпень 2014 року (20000,00 грн.) з 4 вересня 2014 року по 3 березня 2015 року, пеня становить 2818,63 грн.; заборгованість за вересень 2014 року (20000,00 грн.) з 4 жовтня 2014 року по 3 квітня 2015 року, пеня становить 3426,85 грн.;

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 7971,90 грн. та інфляційні втрати у сумі 59014,00 грн., є обґрунтованими (розрахунок додано до позовної заяви), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (08701, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9, код 05790403) на користь Приватного підприємства «Тілець - 08 Плюс» (08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, мікрорайон Петровський, 16, кв. 26, код 35752118) - 199000 (сто дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 19651 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 51 коп. пені, 7971 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 90 коп. 3% річних, 59014 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотирнадцять) грн. 00 коп. інфляційних витрат та 5712 (п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 75 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 28 серпня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць