Рішення

від 27.08.2015 по справі 911/2775/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Справа № 911/2775/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Перлина Поділля»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клементин»

про стягнення 246913,10 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Селянське (фермерське) господарство «Перлина Поділля» (далі - СФГ «Перлина Поділля», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клементин» (далі - ТОВ «Клементин», відповідач) про стягнення 213696,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 15 купівлі-продажу від 01.09.2014 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 192111,36 грн. основного боргу, 20748,03 грн. інфляційних втрат, 836,87 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

30.07.2015 р. до господарського суду Київської області від СФГ «Перлина Поділля» надійшло клопотання б/н від 27.07.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи, витребуваних ухвалою суду від 02.07.2015 р.

30.07.2015 р. до господарського суду Київської області від СФГ «Перлина Поділля» надійшла заява б/н від 27.07.2015 р. про склад судових витрат, відповідно до якої позивач просив суд включити до складу судових витрат у даній справі судовий збір в сумі 4938,94 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., витрати, пов'язані з забезпеченням явки представника позивача у судове засідання в сумі 123,33 грн.

Крім того, 30.07.2015 р. до господарського суду Київської області від СФГ «Перлина Поділля» надійшла заява б/н від 27.07.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 192111,36 грн. основного боргу, 52638,51 грн. інфляційних втрат, 2163,23 грн. 3% річних, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н від 27.07.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 192111,36 грн. основного боргу, 52638,51 грн. інфляційних втрат, 2163,23 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 06.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

17.08.2015 р. до господарського суду Київської області від СФГ «Перлина Поділля» надійшло клопотання б/н від 13.08.2015 р. про долучення до матеріалів даної справи банківських виписок по розрахунках ТОВ «Клементин» з СФГ «Перлина Поділля».

17.08.2015 р. до господарського суду Київської області від СФГ «Перлина Поділля» надійшли пояснення б/н від 10.08.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив, що СФГ «Перлина Поділля» оплатило послуги адвокату Говору Д.І. за правову допомогу (консультування, складання і подання позовної заяви до ТОВ «Клементин») в розмірі 5000,00 грн. на підставі рахунку-фактури АБ «Говор» № 3 від 10.03.2015 р. Зазначені кошти, сплачені на підставі зазначеного рахунку-фактури АБ «Говор» № 3 від 10.03.2015 р., є гонораром за правову допомогу адвоката Говора Д.І. у спорі з ТОВ «Клементин» у справі № 911/2775/15.

17.08.2015 р. до господарського суду Київської області від СФГ «Перлина Поділля» надійшло клопотання б/н від 13.08.2015 р., відповідно до якого позивач просив суд провести засідання у даній справі, призначене на 27.08.2015 р., без участі представника позивача. При цьому, представник позивача зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 16.07.2015 р., 06.08.2015 р. та 27.08.2015 р. не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клементин» (покупець) та Селянським (фермерським) господарством «Перлина Поділля» (постачальник) було укладено договір № 15 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна на товар є договірною та визначається у накладній на дату відпуску товару.

У відповідності з п. 2.2 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються згідно виставлених рахунків протягом 14 банківських днів.

Як зазначає позивач, СФГ «Перлина Поділля» було поставлено відповідачеві на виконання умов договору № 15 купівлі-продажу від 01.09.2014 р. товар на суму 315287,88 грн., що підтверджується накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, у тому числі - № 2 від 09.09.2014 р. на суму 93176,52 грн., № 5 від 19.09.2014 р. на суму 102455,52 грн., № 7 від 26.09.2014 р. на суму 119655,84 грн. (оригінали оглянуті судом).

ТОВ «Клементин» частково розрахувалось за поставлений товар з СФГ «Перлина Поділля» в сумі 123176,52 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 26.09.2014 р. на суму 93176,52 грн., від 05.11.2014 р. на суму 20000,00 грн., від 13.11.2014 р. на суму 10000,00 грн.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору № 15 купівлі-продажу від 01.09.2014 р. становить 192111,36 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за договором № 15 купівлі-продажу від 01.09.2014 р. за поставлений товар, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати в повному обсязі отриманого за договором № 15 купівлі-продажу від 01.09.2014 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 15 купівлі-продажу від 01.09.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 192111,36 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 2163,23 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 24.02.2015 р. до 10.07.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 24.02.2015 р. до 10.07.2015 р., становить 52638,51 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Селянського (фермерського) господарства «Перлина Поділля» у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 5000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Говором Дмитром Ігоровичем підтверджуються договором про надання правової допомоги від 03.11.2014 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 825, виданим 26.03.2013 р., Говор Д.І. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 03.11.2014 р., виконавець надав замовнику правову допомогу щодо надання оплатної правової (юридичної) допомоги, на умовах визначених договором з будь-яких питань та в будь-яких справах.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат позивача, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн., оскільки позивачем в якості доказів оплати послуг адвоката надано суду виписку по особовому рахунку від 14.07.2015 р., в призначенні платежу якої зазначено - «за написання і подання позовної заяви на підставі договору від 03. 02 .2014 р.», в той час як позивачем до матеріалів справи в якості доказів наявності правовідносин між позивачем та адвокатом Говором Дмитром Ігоровичем було надано договір про надання правової допомоги від 03. 11 .2014 р. Крім того, доказів сплати позивачем адвокатських послуг за супроводження саме даної господарської справи до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено відсутність доказів фактичного перерахування позивачем адвокату коштів на підставі поданого до матеріалів справи договору та у зв'язку з поданням позовної заяви саме у даній справі й її подальшим супроводженням, господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для покладення на відповідача витрат у розмірі 5000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України у даній справі.

Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 123,33 грн. на проїзні документи для забезпечення явки представника позивача на розгляд даної справи 06.08.2015 р., що підтверджується проїзними документами № 656100 та № 000в3а3в.-66DB-CED9-0001.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, витрати в сумі 123,33 грн. є витратами позивача на забезпечення явки у судове засідання 06.08.2015 р. представника позивача, у зв'язку з чим вказані судові витрати покладаються на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клементин» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 26, код 38886215) на користь Селянського (фермерського) господарства «Перлина Поділля» (23051, Вінницька обл., Барський р-н, с. Попівці, код 30870731) - 192111 (сто дев'яносто дві тисячі сто одинадцять) грн. 36 коп. основного боргу, 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 23 коп. 3% річних, 52638 (п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 4938 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 26 коп. судового збору, 123 (сто двадцять три) грн. 33 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 01.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна