Рішення

від 01.09.2015 по справі 918/895/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2015 р. Справа № 918/895/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 господарства "Маун"

про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію в сумі 1 810 грн. 22 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 26 від 13.08.2015 року

від відповідача: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 04.07.2007 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 господарства "Маун" (відповідач) про стягнення в сумі 1 810,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

28.08.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1-2/337 про постачання електричної енергії (надалі-договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3 кВт, а споживча оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Усупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконує, внаслідок чого за ним за серпень 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 1 740,44 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту електричну енергію позивачем нараховано пеню в розмірі 53,95 грн., 3% річних в розмірі 8,87 грн. та інфляційні в розмірі 6,96 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.ст. 174, 275 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» тощо.

Ухвалою суду від 05.08.2015 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 17.08.2015 року.

Ухвалою суду від 17.08.2015 року розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року.

Ухвалою суду від 25.08.2015 року розгляд справи відкладено на 01.09.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1-2/337 про постачання електричної енергії (надалі-договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3 кВт, а споживча оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

За умовами п. 2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3. договору).

Пунктом 2 додатку № 4 передбачено, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 16 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

За умовами п. 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, та 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію (п. 8.5. Договору).

Відповідно до п. 3 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника з рахунка споживача.

Згідно з п. 4 додатку № 4 до договору відповідно до визначеної згідно з п. 5 додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

За підп. 6.11. п. 6 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Рахунки на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії, поштовим зв'язком, кур'єром, факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або іншим способом з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 275 ГК України.)

Підпунктом 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Відповідно до п.п. 2 п. 10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.

На виконання умов договору постачальник здійснив постачання електричної енергії споживачу на суму 1 740,44 грн., про що свідчить рахунок-фактура за активну електроенергію № НОМЕР_2 за серпень 2012 року від 28.08.2012 року. Доказів його отримання відповідачем вказаний рахунок-фактура не містить.

08.05.2015 року позивач направив відповідачу супровідний лист № 7751 від 07.05.2015 року, додатками до якого є: рахунок за активну електроенергію за серпень 2012 року та акт приймання-передавання електричної енергії за серпень 2012 року, що підтверджується фіскальним чеком від 08.05.2015 року.

Зазначені документи отримані відповідачем 15.05.2015 року, на підтвердження чого свідчить відстеження пересилань поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Однак відповідач оплату за спожиту електроенергію в обсязі та строки, визначені умовами договору, не провів, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 1 740,44 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в сумі 1 740,44 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором здійснено нарахування 3% річних в розмірі 8,87 грн., інфляційних в розмірі 6,96 грн. та пені в розмірі 53,95 грн.

Право позивача на нарахування пені передбачене підп. 4.2.1. п. 4.2. договору, за яким за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4. цього договору, з порушенням строків, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 % за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо 3% річних та інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних та пені з урахуванням умов договору та вимог, передбачених ст.ст. 253, 254 ЦК України, встановив, що розмір перших становить 8,58 грн. (при заявленому - 8,87 грн.), других - 6,96 грн. (при заявленому - 6,96 грн.), а третьої - 52,21 грн. (при заявленому - 53,95 грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та пеня підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 господарства "Маун" (с. Колоденка, Рівненський район, Рівненська область, 35306, код ЄДРПОУ 21084231) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (вул. Кн. Володимира, 71, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 05424874) 1 740,44 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 52,21 грн. пені, 8,58 грн. 3% річних, 6,96 грн. інфляційний та 1 824,99 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1,74 грн. пені та 0,29 грн. 3% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.09.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.