Ухвала

від 27.08.2015 по справі 918/676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2015 р. Справа № 918/676/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника прокурора м,Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕКС ЛТД"

про стягнення в сумі 67 059 грн. 04 коп.

Представники:

Від позивача: Бородавко А.П. (довіреність від 05 січня 2015 року);

Від відповідача: Буковський В.М. (довіреність від 01 липня 2015 року);

Від органу прокуратури: Ковальчук Л.В.;

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м.Рівне звернувся в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕКС ЛТД" про стягнення в сумі 67 059,04 грн., з яких: 47 871,52 грн. сума основного боргу, 6 711,09 грн. пеня, 363,65 грн. 3 % річних, 12 112,78 грн. збитки від інфляції, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року № 1260 в частині оплати наданих послуг.

09 липня 2015 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі

Ухвалою суду від 30 липня 2015 року судом продовжено в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору у справі на 15 днів.

27 серпня 2015 року позивачем подано до суду письмові пояснення по справі, та надано суду підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію станом на 17 липня 2015 року, а також рахунки за спожиту відповідачем теплову енергію.

В судовому засіданні представники позивача та органу прокуратури підтримали позовну заяву в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав, проте позовних вимог в частині нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат не визнав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі - позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТЕКС ЛТД" (надалі відповідач, споживач) було укладено договір № 1260 на постачання теплової енергії (договір), відповідно до предмету якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1. договору).

За пунктом 1.4. договору, теплова енергія подається споживачу за адресою: м.Рівне, вул. Кавказька 2, пр. Миру 8.

Згідно з пунктом 4.2. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом. У випадку, коли 20 число поточного місяця припадає на вихідний день, тоді звіт подається у попередній робочий день (пункт 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 5.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За змістом пункту 5.3. договору, споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунки споживача з підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (підпункт 5.4.1. пункту 5.4. договору).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з пунктом 5.10. договору, в інформативному порядку підприємством можуть направлятись рахунки споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня, штраф та інші фінансові санкції за порушення умов цього договору.

Згідно з підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. договору, споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 47 871,52 грн., що виникла з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками за послуги теплопостачання та банківськими виписками, станом на час розгляду справи неоплаченими згідно з умовами договору є послуги з теплопостачання на загальну суму 47 871,52 грн., доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 17 липня 2015 року, рахунків за теплову енергію, слідує, що позовні вимоги в частині суми основного боргу є обґрунтованими.

Слід зазначити, що в судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту наявності вказаної заборгованості.

З наявного в матеріалах справи відзиву на позов слідує, що відповідач не здійснював оплату наданих послуг у зв'язку з неотриманням від позивача актів наданих послуг.

Відтак відповідач вважає, що прострочення оплати наданих послуг відбулося з вини позивача.

Проте суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки порядок оплати наданих послуг регулюється договором № 1260 від 01 жовтня 2013 року, зокрема пунктами 5.3. та 5.4. встановлено, що споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Разом з тим, розділ 5 договору "Порядок розрахунків" взагалі не містить обов'язку позивача направляти на адресу споживача актів наданих послуг.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 47 871,52 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 6 711,09 грн., 363,65 грн. 3 % річних та 12 112,78 грн. інфляційних.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. договору передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).

У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені 3 % річних та інфляційних втрат суд прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6 711,09 грн., 363,65 грн. 3% річних та 12 112,78 грн. інфляційних є законними обґрунтованими відповідачем не спростованими а відтак такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕКС ЛТД" (33028, м.Рівне, вул. Кавказька 2, код ЄДРПОУ 30087405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького 27, код ЄДРПОУ 36598008) 47 871 (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят один) грн. 52 коп. основного боргу, 6 711 (шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 09 коп. пені, 363 (триста шістдесят три) грн. 65 коп. 3 % річних, 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 78 коп. збитків від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕКС ЛТД" (33028, м.Рівне, вул. Кавказька 2, код ЄДРПОУ 30087405) в дохід Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

повне рішення складено 01 вересня 2015 року

Суддя Качур А.М.