Рішення

від 25.08.2015 по справі 921/745/15-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2015 р.Справа № 921/745/15-г/17 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр", с.Максимівка Збаразького району Тернопільської області

про стягнення 78962,15грн, з яких: 77923,37грн неповерненої передоплати за договором поставки № 29/09-14 від 29.09.2014р., 1038,78грн 3 % річних,

за участю представників:

позивача: Яковлєв Д.С., уповноважений, довіреність №3 від 14.10.2014р.;

відповідача: Містерман В.М., уповноважений, довіреність №7 від 15.06.2015р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 81 1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю клопотань.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Промзбут" звернувся 15.07.2015р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр", с.Максимівка Збаразького району Тернопільської області, про cтягнення 78962,15грн, з яких: 77923,37грн неповернутої передоплати за договором поставки №29/09-14 від 29.09.2014р., 1038,78грн нарахованих 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2015р. порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 13.08.2015р., з подальшим відкладенням розгляду справи на 25.08.2015р., згідно статті 77 ГПК України, по причині неявки в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами усіх витребуваних судом документів, необхідних для розгляду справи.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги (заява від 12.08.2015р. №12-4/08-15 за вх.№17903 від 13.08.2015р.) шляхом проведення перерахунку суми позову, у зв'язку з цим товариство з обмеженою відповідальністю "Промзбут" просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" 77932,37грн неповернутої передоплати за договором поставки №29/09-14 від 29.09.2014р. та 750,41грн 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015р. по 12.08.2015р.

При розгляді поданої заяви, судом враховано, що:

- нормами господарського процесуального законодавства України, зокрема статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяви про "уточнення" позовних вимог;

- згідно поданої позивачем заяви загальна сума позовних вимог зменшена за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, відповідно, в даному випадку позивачем визначено нову ціну позову 78682,78грн, а тому суд розцінює подану позивачем заяву як зменшення розміру позовних вимог, що відповідає приписам ст22 ГПК України.

Розглянувши заяву про зменшення суми позовних вимог, беручи до уваги, що позивач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, до прийняття судом рішення по справі, тому заява приймається до розгляду, а справа розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

В судовому засіданні позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі. Серед іншого, зазначено, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №29/09-14 від 29.09.2014р. та з урахуванням Специфікації №2 від 04.11.2014р. до договору позивачем 02.12.2014р. на підставі виставленого рахунку №693 від 04.11.2014р. проведено передоплату вартості послуг МППЗТ та вартості залізничного перевезення на суму 280350,00грн, про що свідчить платіжне доручення №3418. Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, поставивши в грудні 2014 року щебінь в кількості 1252,05тон на суму 148465,58грн та 19.05.2015р., на вимогу позивача, повернувши 53952,05грн. Таким чином, позивач стверджує, що за відповідачем рахується борг в сумі 77932,37грн. Також, позивач звертає увагу суду на те, що договір №29/09-14 від 29.09.2014р. є розірваним в порядку статті 188 ГК України за згодою сторін.

Відповідач мотивованого письмового відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що при здійсненні організації перевезення вантажу в період з 31.12.2014р. по 15.01.2015р. з вини позивача відбувся простій вагонів на станції Батуринська Придніпровської залізниці, внаслідок чого ТОВ "Металургтранс", котре здійснювало перевезення вантажу, виставило публічному акціонерному товариству "Тернопільський кар'єр" рахунок на оплату вартості понаднормового використання вагонів на суму 23980,32грн. З огляду на наведене, відповідач визнає суму неповернутої позивачу передоплати в розмірі 77932,37грн, однак вважає, що з цієї суми слід відрахувати 23980,32грн вартості понаднормового використання вагонів при перевезенні вантажу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.09.2014р. між публічним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр", як Постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Промзбут", як Покупцем, укладено договір поставки №29/09-14 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Товар (щебінь вапняковий) за ціною, в асортименті та кількості, що погоджені Сторонами в Специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору та п.5 Специфікації№2 від 04.11.2014р. оплата за товар здійснюється в порядку: 100% попередньої оплати вартості залізничного перевезення та послуги МППЗТ та оплати за поставлений товар на протязі 10 днів з моменту відвантаження товару зі станції Постачальника - Максимівка-Тернопільська.

Також, сторони погодили, що поставка товару здійснюється окремими партіями (поставка по окремих видаткових накладних), які сумарно складають загальний обсяг товару, що передається за Договором (п.1.2 Договору).

У розділі 2 Договору та Специфікаціях сторонами обумовлено порядок, строки поставки та оплати кожної партії товару, зокрема, визначено, що поставка товару здійснюється зі станції Максимівка-Тернопільська, протягом 30 робочих днів з моменту отримання на розрахунковий рахунок Постачальника попередньої оплати вартості послуг залізниці та послуг МППЗТ, на підставі заявки Покупця, яка повинна містити інформацію про: дату складання, назву та кількість товару, залізничні реквізити та адресу місця доставки товару; оплата Покупцем проводиться на підставі виставленого Продавцем рахунку, який є свідченням прийняття заявки до виконання. Товар постачається на станцію Батуринська Придніпровської залізничної дороги (п.п.2.3, 2.4 Договору, п.п.3, 7, 8 Специфікації).

Згідно п.2.5 Договору кожна наступна партія товару постачається при умові здійснення оплати вартості партії товару та залізничного перевезення попередньої партії товару Покупцем.

Приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент його отримання в порядку, передбаченому розділом 8 Договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2014р. позивач (Покупець) направив на адресу відповідача (Постачальника) заявку №04/11-2014, згідно якої товариство просило відвантажити Товар (щебінь вапняковий фр.0-20мм) на станцію Батуринська Придніпровської залізничної дороги у кількості 1960тон, згідно наступного графіку: 07.12.2014р. - 560тон, 10.12.2014р. - 210тон, 03.01.2015р. - 210тон, 15.01.2015р. - 280тон, 20.01.2015р. - 280тон, 26.01.2015р. - 210тон, 02.02.2015р. - 210тон. Також, у заяві зазначено, що протягом 9-16 лютого 2015 року товариство планує придбати щебінь вапняковий у кількості 420тон, про що ПАТ "Тернопільський кар'єр" буде повідомлено до 01.12.2014р., а у разі відсутності підтвердження з придбання товару протягом 9-16лютого 2015 року, просив Постачальника зарахувати суму попередньої оплати вартості залізничного перевезення та послуг МППЗТ в рахунок оплати за Товар (щебінь вапняковий).

Цього ж дня, 04.11.2014р., відповідачем було виставлено рахунок №693 на оплату 2930500,00грн (з ПДВ) вартості залізничних послуг та послуг МППЗТ.

02.12.2014р. позивачем згідно платіжного доручення №3418 перераховано кошти в сумі 280350,00грн, як оплату за товар згідно договору.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що публічне акціонерне товариство "Тернопільський кар'єр" взяті на себе зобов'язання виконало частково, здійснивши поставку товару в кількості 1252,05тон у грудні 2014 року на загальну суму поставок 148465,58грн, а саме:

- за видатковою накладною №3779 від 02.12.2014р. на суму 24751,04грн (без ПДВ) відвантажено щебінь вапняковий в кількості 208,85тон по ціні 20,83грн/тону (4351,04грн без ПДВ) та 16274,86грн (без ПДВ) вартості залізничних послуг та послуг ППЗТ;

- за видатковою накладною №3780 від 03.12.2014р. на суму 41279,58грн (без ПДВ) відвантажено щебінь вапняковий в кількості 348,8тон за ціною 20,83грн/тону (7266,67грн без ПДВ) та 27132,98грн (без ПДВ) вартості залізничних послуг та послуг ППЗТ;

- за видатковою накладною №3781 від 05.12.2014р. на суму 24725,83грн (без ПДВ) відвантажено щебінь вапняковий в кількості 208,2тон за ціною 20,83грн/тону (4337,50грн без ПДВ) та 16267,36грн (без ПДВ) вартості залізничних послуг та послуг ППЗТ;

- за видатковою накладною №3866 від 22.12.2014р. на суму 32944,49грн (без ПДВ) відвантажено щебінь вапняковий в кількості 277тон за ціною 20,83грн/тону (5770,83грн без ПДВ) та 21682,91грн (без ПДВ) вартості залізничних послуг та послуг ППЗТ;

- за видатковою накладною №3897 від 24.12.2014р. на суму 24764,64грн (без ПДВ) відвантажено щебінь вапняковий в кількості 209,2тон за ціною 20,83грн/тону (4358,33грн без ПДВ) та 16278,87грн (без ПДВ) вартості залізничних послуг та послуг ППЗТ.

Однак, зважаючи на тривалу затримку відповідачем поставок наступних партій товару, позивач у справі 26.03.2015р. звернувся до Тернопільського кар'єру з вимогою №26/03 про повернення в строк до 30.04.2015р. суми передоплати (131884,42грн), посилаючись на відсутність потреби Покупця у товарі та, керуючись положеннями статті 188 Господарського кодексу України, просив розірвати договір поставки №29/09-14 від 29.09.2014р.

У відповіді №431 від 29.04.2015р., ПАТ "Тернопільський кар'єр" не заперечило проти розірвання договору поставки за №29/09-14, та по суті визнало грошові вимоги позивача щодо суми попередньої оплати. Однак, вказало, що в період з 31.12.2014р. по 15.01.2015р. на станції Батуринська Придніпровської залізниці, з вини ТОВ "Промзбут", відбувся понаднормовий простій залізничних вагонів, що спричинило виставлення Кар'єру транспортуючою компанією - ТОВ "Металургтранс", рахунку на суму 23980,32грн з оплати вартості понаднормового простою вагонів. Тому, вважає, що сума передоплати має бути зменшена на 23980,32грн понесених збитків.

Передбачаючи обмін письмовими повідомленнями, цивільне законодавство встановлює так званий спрощений спосіб закріплення угоди сторін про розірвання договору - обмін листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України).

Зважаючи на наведені обставини, які випливають з матеріалів справи та підтверджені усними поясненнями уповноважених представників сторін, котрі надані у судовому засіданні, слід дійти висновку, що договір поставки від 20.09.2014р. №29/09-14 є достроково розірваним за згодою сторін.

Однак, матеріали справи свідчать, що ПАТ "Тернопільський кар'єр" повернуто позивачу лише 53952,05грн попередньої оплати (платіжне доручення №1403 від 19.05.2015р., виписка з банківського рахунку ТОВ "Промзбут" сформована за період з 01.05.2015р. по 31.05.2015р.).

Відповідно, станом на дату розгляду справи, сума залишку неповернутої суми передоплати становить 77932,37грн, що додатково підтверджено сторонами шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 12.08.2015р.

Зважаючи, на той факт, що відповідач тривалий час не повертає залишок передоплати в сумі 77932,37грн, позивач звернувся за судовим захистом своїх майнових прав, що є предметом розгляду у даній справі, а також нарахував на суму боргу 3% річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України, що становить 750,41грн і про це додатково зазначено представником в судовому засіданні 25.08.2015р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішні переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

За своєю правовою природою укладений між сторонами 29.09.2014р. договір є договором з поставки, за яким, в силу положень ч.1 ст.712 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні (покупцеві) товар, а останній зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692, ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В разі встановлення договором обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За умовами договору товар мав бути відвантажений на протязі 30 робочих днів з моменту отримання коштів на рахунок Постачальника як передоплати вартості залізничного перевезення та послуг МППЗТ (п.2.4 Договору, п.7 Специфікації №2 до договору).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зібрані по справі документи підтверджують, що позивачем внесено кошти на рахунок Постачальника в сумі 280350,00грн в якості попередньої оплати по договору №29-09/14 від 29.09.2014р. згідно заявки №04/11-2014 від 04.11.2014р.

Однак, як зазначено вище, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково поставивши Покупцю товар на загальну суму 31301,24грн та надавши послуги залізничного перевезення та послуги МППЗТ на суму 117164,34грн, всього на суму 148465,58грн.

Отже, сума неповернутої передоплати станом на 26.03.2015р. (день написання претензії про розірвання договору) становила 131884,48грн (280350-31301,24-117164,34).

30 листопада 2014 року та 12 серпня 2015 року між сторонами було підписано акти звіряння розрахунків, з яких вбачається, що у відповідача обліковується перед позивачем заборгованість в розмірі 131884,42грн (станом на 01.01.2015 р.), і яку було повернуто частково лише 19 травня 2015 року. Відповідна банківська виписка та платіжне доручення №1403 є у матеріалах справи.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення залишку (77932,37грн) попередньої оплати та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору сторонами не надано, судом не здобуто.

Також, матеріали справи свідчать, що договір який є підставою позову, між сторонами розірвано достроково за згодою сторін, що підтверджено листом №26/03 від 26.03.2015р., відповіддю №413 від 29.04.2015р., випискою по рахунку позивача щодо часткового повернення 19.05.2015р. коштів в сумі 53952,05грн.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.3 статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Лист-відповідь №431 від 29.04.2015р. на пропозицію ТОВ "Промзбут" №26/03 від 26.03.2015р. свідчить, що відповідач погодився на розірвання договору поставки, оскільки заперечень з цього приводу не заявив.

Таким чином, дії позивача щодо надіслання оферти (пропозиції) про розірвання договору узгоджується з вищенаведеними приписами чинного законодавства України, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих ним як передоплата за недопоставлений товар.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Утім, домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору (п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

За даних обставин, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 77932,37грн є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, визнаними відповідачем у справі, а тому за ст.15 ЦК України, порушене право товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача даної суми.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення 750,41 грн. нарахованих трьох відсотків річних, котрі ґрунтуються на положеннях статей 625, 693, 536 та 1214 ЦК України, то такі до задоволення не підлягають з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання .

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України), згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Судом встановлено, що умовами договору поставки, зокрема розділом 4, розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено. Даним договором відповідальність відповідача як постачальника обумовлена лише за затримку передачі Товару покупцю - у вигляді сплати пені.

Водночас, статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

А згідно положень частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, також нараховуються лише за порушення грошових зобов'язань .

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладених у постанові суду від 01.07.2015р.

Відповідно до частини 3 статті 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 750,41грн 3% річних не може бути задоволена, оскільки між сторонами не виникло грошових зобов'язань, відповідно і не виникло правових підстав для нарахування відсотків річних за правилами ст. 625 ЦК України.

Також на думку суду відсутні підстави для нарахування зазначених відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно з положеннями ст.536 ЦК України, оскільки розмір таких відсотків умовами договору не встановлено. Що стосується посилань позивача на норми ст.1214 ЦК України, то відповідачем грошові кошти в сумі 777932,37грн набуті на основі договору поставки, тобто відповідно до правової підстави, відтак, відносини, що склалися між сторонами договору не можуть регулюватися даною нормою закону.

Твердження відповідача про те, що суму боргу слід зменшити на вартість понаднормового строку використання вагонів при здійсненні постачання замовленого позивачем товару, тобто на 23980,32грн, відхиляються судом за недоведеністю та необґрунтованістю, оскільки такі обставини виникли з правовідносин, що мали місце між відповідачем та ТОВ "Металургтранс", а позивач у таких правовідносинах є третьою особою, на користь якої здійснюються відповідні дії (поставка товару залізницею). Відповідачем не доведено вини ТОВ "Прозбут" у простої вагонів, а стягнення збитків у зв'язку з цим є предметом окремого позовного провадження.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 25.08.2015р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 20, 509-510, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 692, 693, 698-701, 706-712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 188, 193 ГК України, ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" (с.Максимівка Збаразького району Тернопільської області, вул.Стара Максимівка, 29, ідентифікаційний код 00292623) - 77932(сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять дві)грн 37коп. попередньої оплати та 1809(одну тисячу вісімсот дев'ять)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору на користь ідентифікаційний) .

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 750,41грн 3% річних - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "31" серпня 2015 року.

Суддя Н.О. Андрусик