Рішення

від 29.09.2014 по справі 922/2921/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р.Справа № 922/2921/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Стоянові А.С.

розглянувши справу

за позовом Нововодолазьке підприємство теплових мереж, смт. Нова Водолага до ТОВ "Нововодолазькі теплові мережі", смт. Нова Водолага про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, за дов.

відповідача - ОСОБА_3, за дов.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога Нововодолазького підприємства теплових мереж про стягнення з ТОВ "Нововодолазькі теплові мережі" заборгованості у розмірі 141005,61 грн. за договором №1 від 01.10.2013 року.

15.09.2014 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути на свою користь 135 657,20 грн. - один процент вартості майна за кожний день затримки, ухвалою господарського суду від 22.09.2014 року заява прийнята до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01 жовтня 2013 року між Нововодолазьким підприємством теплових мереж (позивач по справі, Поклажодавець) та відповідачем по справі, TOB „Нововодолазькі теплові мережі (Зберігач), був укладений Договір зберігання № 1 ПТМ.

Згідно п.п. 1.1 Договору - в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актами прийому - передачі, які є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання обладнання (надалі іменується «майно») згідно акту прийому передачі, протягом строку цього Договору, загальною вартістю - 97420,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом прийому - передачі до договору №1 ПТМ від 01.10.2013 р. майно на суму 97420,00 гривень передано TOB «Нововодолазькі теплові мережі», про отримання майна також свідчить підпис директора Товариства Хов 'якова Є.М.

П.п. 2.1.4. Договору передбачено, що Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього разом з підписаними актами прийому - передачі майна.

04.11.2013 р. згідно акту прийому - передачі до договору №1 ПТМ Зберігач повернув Поклажодавцеві майно на загальну суму 15800,00 гривень.

Таким чином, вартість майна, яке залишилось на зберіганні у відповідача за Договором зберігання №1 ПТМ від 01.10.2013 р., становить 81620,00 гривень (97420 - 15800=81620).

14.11.2013 р. позивачем на адресу TOB «Нововодолазькі теплові мережі» було направлено вимогу про повернення майна вих..№290, в якому Нововодолазьке ПТМ вимагало повернуто в десятиденний термін майно загальною вартістю 81620,00 гривень, з переліком майна. Вимогу отримано відповідачем 14.11.2013 р.

24.11.2014 р. на адресу TOB «Нововодолазькі теплові мережі» повторно було направлено вимогу про повернення майна вих.№294, в якому Нововодолазьке ПТМ вимагало повернуто в десятиденний термін майно загальною вартістю 81620,00 гривень, з переліком майна. Вимогу отримано відповідачем 25.11.2013 р.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку неповернення майна Поклажедавцеві за першою вимогою. Зберігач повинен виплатити Поклажедавцеві штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожний день затримки.

Відповідно до п.4.1 Договору у випадках порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та /або/ чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Таким чином, термін прострочення з часу отримання вимоги про повернення майна становить 32 дні, у зв'язку з чим позивачем був нарахований штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожний день затримки в сумі 26 118,40 грн. (розрахунок додається).

Згідно акту прийому - передачі до договору №1 ПТМ від 26.12.2013 р. Зберігач повернув Поклажодавцеві майно на загальну суму 27660,00 гривень.

Вартість майна, яке залишилось на зберіганні у відповідача за Договором зберігання №1 ПТМ від 01.10.2013 р., становить 53960,00 грн.

Таким чином, термін прострочення повернення майна на суму 53960,00 грн. становить 203 днів, у зв'язку з чим позивачем був нарахований штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожний день затримки в сумі 109 538,80 грн. (розрахунок додається).

Загальна суму нарахованого штрафу за прострочення повернення майна складає 135 657,20 грн.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконувались зобов'язання за умовами договору в частині повернення майна, яке знаходиться на зберіганні.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення повернення майна за Договором зберігання у розмірі 135 657,20 грн., обґрунтованими наданими до матеріалів справи документами, відповідаючими вимогам діючого законодавства та підлягаючи задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововодолазькі теплові мережі» (63200, Харківська область, Нововодолазький район, Смт.Нова Водолага, вул.Гагаріна,7а, код ЄДРПОУ 38602733) на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький район, Смт.Нова Водолага, вул.Гагаріна, 7а, код ЄДРПОУ 32404380) штраф за прострочення повернення майна за Договором зберігання у розмірі 135 657,20 грн., судовий збір в сумі 2 713,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.10.2014 р.

Суддя ОСОБА_1

справа №922/2921/14