Рішення

від 15.02.2010 по справі 2-3981/09, 2-3988/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38

Рішення

Іменем України

15 лютого 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Кучевського П.В.,

суддів: Медяного В. М., Сопруна В.В.,

при секретарі Сніжко О. А.,

за участю сторін: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, стягнення коштів та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, поділ майна та витребування майна з незаконного володіння,-

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 18 грудня 2009 року,-

встановила:

В Ленінський районний суд м. Вінниці звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 О А. в якому зазначила, що під час шлюбу за спільні кошти, було придбане майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 11183, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача половину вартості автомобіля, яким він розпорядився на власний розсуд, що складає 21945 грн., від загальної вартості визначеної експертом в розмірі 43890 грн.

ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно, поділ майна та витребування майна з незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивував тим, що з ОСОБА_1 перебував в шлюбі з 10.07.1993р. по 06.03.2000р., коли шлюб було розірвано на підставі рішення суду, свідоцтво про розірвання шлюбу не було отримано, однак сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства.

Після чого, почав проживати з громадянкою ОСОБА_7. В грудні 2000 рожу ним за власні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1. З середини січня 2001 року він знову почав проживати з ОСОБА_8 і 13.01.2003 рожу в них народився син. З жовтня 2008 року вони із ОСОБА_8JI. припинили спільне проживання однак вона залишилася проживати разом з сином в його квартирі, де знаходиться все майно, яке придбане ними під час спільного прожививня. В зв'язку із чим просить суд визнати за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_2, чоловічий кулон, просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8JI. та поділити майно, яке придбане в період спільного проживання, а саме: комп'ютер - системний блок з 7000грн.; мобільний телефон «НОКІА 100» вартістю 3000грн.; меблі кухонні - стінка та м'який куточок вартістю 3000грн., за ним, а м'який куточок темно-коричневого кольору вартістю 3000грн.; меблі - стінка дерев'яна темно-коричневого кольору вартістю 3000грн телевізор «PHILIPS» вартістю 1000 грн.; холодильник двохкамерний «Мінськ», вартістю 3000 грн.; пральна машина «INDE3IT» вартістю 3000 грн. за ОСОБА_8JL, та просить виділити йому та ОСОБА_8 в натурі по 1/2 частини земельної ділянки, що розташована в садівничому товаристві «Чорнобиль» на території Якушинецької сільської ради, Вінницького району, Вінницької області із земельної ділянки площею 0,1200 га. І визнати за ним право особистої власності на телевізор «SAMSUNG LE32R81BX», вартістю 6636 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості автомобіля ВАЗ 11183, 2006 року випуску, кузов №ХТА11183060049427,

реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 21945 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. і 250 гривень витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано право власності за ОСОБА_9 на комп'ютер - системний блок з монітором вартістю 7000грн.; мобільний телефон «НОКІА 100» вартістю 3000грн.; меблі кухонні - стінка та м'який куточок вартістю 3000грн., а всього майна на суму 13000 грн..

За ОСОБА_1 на м'який куточок темно- коричневого кольору вартістю 3000грн.; меблі - стінка дерев"яна темно- коричневого кольору вартістю 3000грн.; телевізор «PHILIPS» вартістю 1000 грн.: холодильник двохкамерний «Мінськ» вартістю 3000 грн.; пральна машина «INDE3IT», вартістю 3000 грн., а всього майна на суму 13000 грн..

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 витрати по сплаті судового збору в сумі 130 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 19,25 грн..

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року, оскільки вважає, що дане рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1Л відмовити, а його позов задоволити повністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, проаналізувавши доводи апелянта пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 18 грудня 2009 року підлягає частковому задоволенню і наступних підстав.

Суд першої інстанції, задоволив позов ОСОБА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (ОСОБА_1Л.) перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.07.1993 року, який було розірвано за рішенням суду від 06.03.2000 року, але свідоцтво про розірвання шлюбу сторони не отримували і продовжували проживати однією сім"єю. При цьому суд взяв до уваги покази свідка ОСОБА_11, яка є матір'ю ОСОБА_1, покази свідка ОСОБА_12, яка є рідною сестрою ОСОБА_13, покази свідка ОСОБА_14 яка знаходиться в дружніх стосунках з ОСОБА_1 і визнав за ОСОБА_1 право власності на 14 частину квартири АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, в частині визнання права власності на автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 заперечує факт отримання грошей за автомобіль, то його вартість підлягає поділу.

При таких обставинах, суд першої інстанції, прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Однак, колегія суддів, з таким висновком суду погодитися не може.

Стаття 10 ч. З ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Помилковим є висновок суду щодо визнання права власності на 14 частину квартири за ОСОБА_1, беручи до уваги те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.07.1993 року по 06.03.2000 року, однак свідоцтва про розірвання шлюбу сторони не отримували і продовжували проживати однією сім"єю. Суд взяв до уваги час припинення шлюбу.

Відповідно до ст..44 Кодексу про шлюб та сімю України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.

Як вбачається з матеріалів справи, саме з 06.03.2000 року ОСОБА_15 почав проживати з ОСОБА_16, в місті Одесі, де вони знімали квартиру. ОСОБА_6 з квітня 2000 року перебував в закордонному відрядженні на протязі двох місяців, а в липні був на дні народженні ОСОБА_16. Вони проживали разом до кінця 2000 року, а коли захворів батько ОСОБА_6 то він поїхав до нього, а вона виїхала в Росію, на роботу

І саме в цей період він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст.28 Кодексу про шлюб та сімю України, суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Факт припинення шлюбних стосунків сторони в судовому засіданні не заперечували.

З матеріалів справи вбачається, що шлюбні відносини фактично було припинено після винесення рішення Ленінським районним судом м.Вінниці від 06.03.2000 p., про розірвання шлюбу, тобто з 06.03.2000 року по січень 2001 року. Про припинення шлюбних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та їх роздільне проживання свідчить укладений між фірмою ТОВ «ОСОБА_17 ЛТД» та ОСОБА_6 контракт про працевлаштування останнього на т/х «PARIDA», довідка про плавання видана капітаном т/х «PARIDA», відповідно до якої ОСОБА_6 перебував у плаванні на т/х «PARIDA» близько двох місяців з 07.04.2000 року по 10.06.2000р., свідчення свідка ОСОБА_16 про спільне проживання з ОСОБА_6 з березня 2000 року та майже до кінця 2000 року, фотокартка від 11.07.2000 року, з якої вбачається, що свідчення свідка ОСОБА_16 про спільне проживання однією сімєю з ОСОБА_6 з березня 2000 року знаходять своє підтвердження та той же встановлений судом факт нетривалого проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_16, оскільки навіть нетривале проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_16 вже є доказом того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 фактично з березня 2000 року припинили шлюбні відносини.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що причиною їх розлучення з ОСОБА_6 були ті обставини, що у них не було дітей, та те, що до останнього стали приїзджати різні жінки, в тому числі і ОСОБА_16, що і підтверджує факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_16.

Всі вищенаведені докази підтверджують факт роздільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та спростовують покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які посилаючись на довготривале перебування ОСОБА_6 з квітня по листопад 2000 року в плаванні, таким чином підтверджували той факт, що між сторонами не припинялись шлюбні відносини, в той час, як ці свічення суперечать вищенаведеним, в тому числі, письмовим доказам.

Помилковим є посилання суду, як на підставу спільного проживання та ведення господарства між сторонами по справі, на довідку ПП «Майстер» від 06.08.09 року, оскільки обставини викладені в даній довідці стосуються подій, які відбулися в 2001 році, а отже не можуть підтверджувати, що на момент укладення договору купівлі - продажу квартири від 19.12.2000 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спільно проживали та вели спільне господарство.

Не можуть братись до уваги і свідчення свідка ОСОБА_11 стосовно надання грошової допомоги в сумі 1000 євро на придбання квартири в 2000 році, оскільки грошова одиниця євро введена до готівкового обігу з 1.01.02 року

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, той факт що ОСОБА_8JI. у 2009 році зверталась до суду про поділ майна подружжя. Ухвалою Ленінського районного суду від 23 березня 2009 року залишено позовну заяву про поділ майна подружжя, без розгляду. Дана ухвала не оскаржувалась. Як пояснила ОСОБА_1, вона і ставила питання про поділ квартири. Проте вказані доводи колегія судів не приймає до уваги, оскільки такі вимоги в установленому порядку не заявлялись і спростовуються ухвалою суду від 23 березня 2009 року. Вказана обставина підтверджує факт, що ОСОБА_1 знаючи, що ОСОБА_6 є власником квартири вимоги щодо її поділу не заявляла, визнаючи тим самим його власником квартири.

Висновок суду про стягнення на користь ОСОБА_1 14 частини вартості автомобіля ВАЗ 11183, в сумі 21945 грн. не відповідає фактичним обставинам справи та доказам наявним в ній, а також свідчить про надання судом переваги одних доказів над іншими при відсутності для цього підстав. Поклавши в основу рішення, лише пояснення ОСОБА_1 в яких вона не спростовувала факт отримання банківського переказу від 10.12.08 р., за яким ОСОБА_6 перерахував їй 3300 доларів США, суд, в той же час не мотивував не прийняття до уваги ряду доказів, які спростовують пояснення ОСОБА_1, щодо цільового призначення їх перерахування. Відчуження автомобіля як вказують сторони мало місце за дорученням. В цей час в Ленінському суді м Вінниці знаходилась цивільна справа про розподіл майна подружжя, по якій був накладений арешт на автомобіль. 05 грудня 2008 року ухвалою суду позов ОСОБА_1 залишається без розгляду, знімається арешт з автомобіля ВАЗ 11183, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.. А 10.12.2008 року перераховуються гроші в сумі 3300 доларів США. Це свідчить про повний розрахунок ОСОБА_6 перед ОСОБА_1 за автомобіль.

Доводи апеляційної скарги щодо задоволення вимоги в частині визнання права власності на квартиру, за ОСОБА_6, спростовуються тим, що таке право він набув 19 грудня 2000 року при укладенні договору купівлі-продажу, і повторного визнання в судовому порядку не потребує.

Спростовуються доводи апеляційної скарги щодо задоволення вимоги в частині визнання права власності на 14 частину земельної ділянки площею 0,1200 га. Яка знаходиться в садівничому товаристві «Чорнобилець» на території' Якушинецької сільської ради Вінницького району, Вінницької області, оскільки вказана земельна ділянка, в розумінні ст. 60 СК України, не є спільно нажитим майном подружжя, а являється використаним правом ОСОБА_1 на приватизацію переоформленої на неї земельної ділянки.

Крім того, спростовуються доводи апеляційної скарги щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_1Л золотого кулона, оскільки всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, ОСОБА_6 не надав суду доказів, на підставі яких суд міг би встановити наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують його вимоги в частині визнання за ним права особистої власності на чоловічий золотий кулон.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Не підлягають задоволенню доводи щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3, про визнання за ним права власності на телевізор «SAMSUNG LE32R81BX» вартістю 6636 грн., оскільки його придбано 18.03.2008 року, за час шлюбу з ОСОБА_1, а тому у відповідності до ст. 60 СК України, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Розірвання шлюбу мало місце на підставі рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 09.12.2008 року.

Колегія суддів, вважає такий висновок суду обґрунтованим, оскільки він не суперечить нормам процесуального права та обставинам по справі і доводи апеляційної скарги в цій частині його не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в рішенні суду першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України дає підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, згідно якого в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 304, 307,309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задоволити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 18 грудня 2009 року, скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, стягнення коштів.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та ? частини права власності на автомобіль ВАЗ 11183, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 - відмовити.

В інші частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: П.В. Кучевський

Судді: В.М. Медяний

ОСОБА_18