Постанова

від 26.08.2015 по справі 804/9507/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р. Справа № 804/9507/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Сінтекз» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

30.07.2015 р. Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Сінтекз» (надалі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у сумі 9260,26 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Сінтекз», що знаходяться у банку.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаному розмірі, який виник внаслідок несплати в установлені законом строки сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Сінтекз» перебуває на податковому обліку у Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 9260,26 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, відповідно до 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

26.03.2015 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №640/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №00005411501 від 05.05.2015 р.

27.02.2015 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №429/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004641501 від 09.04.2015 р.

12.02.2015 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №144/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0003891501 від 26.03.2015 р.

13.01.2015 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №24/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0002571501 від 19.02.2015 р.

15.12.2014 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №5297/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000591501 від 21.01.2015 р.

03.10.2014 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №4521/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0022141501 від 15.12.2014 р.

19.10.2014 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №3974/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0019841901 від 09.11.2014 р.

05.09.2014 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №3774/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0015561501 від 24.10.2014 р.

20.08.2014 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №3553/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0014461501 від 25.09.2014 р.

14.07.2014 р. податковим органом було проведено перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість, про що складено Акт №3073/04-03-15-01-33/35594861, яким встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0013271501 від 20.08.2014 р.

В матеріалах справи містяться докази направлення актів перевірки та податкових повідомлень-рішень відповідачу.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Відповідно наявних в матеріалах справи розрахунків, заборгованість відповідача, заявлена до стягнення, складає 9260,26 грн.

Згідно ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем сформовано податкову вимогу від 04.11.2014 р. №4801-25, яка 05.11.2014 р. направлена на адресу підприємства рекомендованим поштовим відправленням, однак кореспонденція повернулася відправнику за закінченням терміну зберігання.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України).

Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у судовому порядку до суду не надано.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 зазначеної статті).

Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у сумі 9260,26 грн., оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.

Суд не конкретизує, з яких саме рахунків кошти підлягають стягненню з метою недопущення звуження прав позивача при виконанні рішення суду.

Контролюючі органи мають лише відомості стосовно тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкових органів згідно чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Сінтекз», що знаходяться у банку, суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує наявність передумов для накладення арешту на кошти відповідача у зв'язку з наявністю у останнього податкового боргу та відсутністю майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу.

З метою виявлення активів платника податків були направлені запити до Дніпродзержинського центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкований ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області Держсільгоспінспекції України та до відділу Держземагенства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, при цьому, згідно отриманих відповідей рухоме та нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване.

З огляду на вищезазначене, позивачем вживались заходи стосовно встановлення наявності майна у відповідача, разом з тим, акт опису майна у податкову заставу або про відсутність такого майна, на підставі статті 89 Податкового кодексу України, не складався та до суду не надавався. Також, не надано будь - яких доказів не допуску податкового керуючого до складання акта опису майна.

Згідно пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Порядок реалізації такого права викладено у ст. 94 Податкового кодексу України.

У Податковому кодексі України поняття - «майно» вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (п. 14.1.105 ст. 14 Податкового кодексу України ). У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери.

Податковим кодексом України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки, якщо з'ясовується одна з обставин, які вказані в ст. 94 Податкового кодексу України, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Відповідно п. 4.1 р. ІV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371 керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно п. 4.2 р. ІV Порядку обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 Податкового кодексу України, відповідний порядок для застосування арешту та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що позивачем не було дотримано встановленого порядку для застосування арешту коштів та інших цінностей, що знаходяться у банку ПП «Сінтекз», а саме, в порушення розділу ІV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, позивачем не надано суду рішення керівника Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке має бути перевірено судом.

Крім того, суд зазначає, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Викладеними нормами Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу.

Враховуючи вищезазначене, суд може прийняти рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Сінтекз» в порядку черговості, у випадку відсутності можливості стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Вимога позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Сінтекз», що знаходяться у банку, є передчасною та може бути задоволена судом лише в разі надання позивачем доказів неможливості стягнення коштів (чи недостатності коштів), які перебувають у власності відповідача.

Вирішуючи спір, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Сінтекз» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків платника податків - Приватного підприємства «Сінтекз» (код ЄДРПОУ 35594861) у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість заборгованість в сумі 9260,26 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят грн., 26 коп.) (р/р 31110029700013, код платежу 14010100, одержувач УДКСУ в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.08.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун