Постанова

від 22.11.2011 по справі 20/149

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 № 20/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі: Марвано А.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Славенергопром»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011 р.

у справі № 20/149 (суддя Палій В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Славенергопром»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 30.06.2011 року №07/140-р,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Славенергопром» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 30.06.2011 року №07/140-р.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 20/149 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судове рішення вмотивовано тим, що спірне розпорядження, прийняте відповідачем в межах наданої йому компетенції, не покладає на позивача ніяких зобов'язань чи заборон, не перешкоджає здійсненню його діяльності, ніяким чином прав та інтересів позивача не порушує, а також не породжує для нього жодних правових наслідків. Суд також зазначив, що оспорюване розпорядження регулює процедурні відносини початку розгляду справи для з'ясування та дослідження дій позивача на предмет можливої наявності в них порушення антиконкурентного законодавства. За вказаних підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 20/149 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити - визнати недійсним та скасувати розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 30.06.2011 року №07/140-р. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що висновки суду не відповідають вимогам діючого законодавства, як то ст.ст. 1, 2 ГПК України, ст.4 ЦК України, нормам Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оспорюване розпорядження прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України та не порушує прав та законних інтересів позивача. У зв'язку з цим, відповідач вважає рішення від 20.09.2011р. обґрунтованим та законним, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення від 20.09.2011р. без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.11.2011р.

У судове засідання 22.11.2011р. представник позивача не з'явився. Проте, 04.11.2011р. через канцелярію до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про відкликання апеляційної скарги, у якій він зазначає, що користуючись правом наданим ГПК України скаржник (позивач по справі) відкликає апеляційну скаргу у справі № 20/149, а наслідки такого відкликання позивач усвідомлює.

Відповідно до ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Отже, аналіз положень ГПК України дає підстави дійти висновку, що відкликання апеляційної скарги скаржником у випадку, коли апеляційну скаргу прийнято до провадження апеляційною інстанцією та призначено розгляд справи нормами ГПК України не передбачено.

Водночас, відповідно до ст. 100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, заява про відкликання апеляційної скарги не може вважатись заявою особи, яка подала апеляційну скаргу в розумінні ст.100 ГПК України, а тому заява про відкликання апеляційної скарги, яка надійшла після винесення ухвали про прийняття її до провадження задоволенню не підлягає.

Заяви ж про відмову від апеляційної скарги на підставі ст. 100 ГПК України скаржником не було подано.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційною інстанцією враховано, що інших заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, про витребування додаткових доказів або про неможливість розгляду справи у судовому засіданні 22.11.2011р. від позивача не надходило.

За вказаних обставин, колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши представника відповідача, вважає, що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, справа може бути розглянута у даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, законність та обґрунтованість прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2010р. Державним уповноваженим Антимонопольного комітету України Вознюк О.В., прийнято розпорядження №07/299-р, яким було створено Комісію для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дом «Славенергопром» (позивача) у період з 06.12.2010р. по 21.01.2011р. (а.с.6).

Згідно з вказаним розпорядженням, підставою для проведення перевірки стало виявлення фактичних даних, що вказують на ознаки порушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), які у 2009-2010 роках були проведені замовниками торгів на закупівлю ізоляторів електричних та обмежувачів перенапруги.

За результатами проведеної перевірки 28.01.2011р. комісією складено Акт №2 перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Торговий дом» «Славенергопром», у якому викладено висновки перевірки. Згідно з цими висновками підтвердились виявлені раніше ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції (а.с.8-11).

30.06.2011р. розпорядженням Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України Вознюк О.В. №07/140-р у справі №39-26.13/107-11 постановлено розпочати розгляд справи за ознаками порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом «Славенергопром» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України у проведенні перевірки в період з 06.12.2010р. по 21.01.2011р. на підставі розпорядження №07/299-р від 26.11.2010р. Цим же розпорядженням Департаменту розслідувань доручено збирання та аналіз доказів у справі (а.с.24-26).

У своєму позові позивач посилається на те, що розпорядження Державного уповноваженого №07/140-р у справі №39-26.13/107-11 є незаконним і таким, що не відповідає фактичним обставинам та підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначає, що створення перешкод у проведенні перевірки не відповідає дійсності, оскільки витребувані комісією документи надавались їй але не в повному обсязі. Дії комісії позивач вважає такими, що вчинені із зловживання владою та службовим становищем зі сторони працівників відповідача, що входили до складу комісії.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що необхідною передумовою звернення до суду є наявність правових підстав за яких права або охоронювані законом інтереси особи порушуються, або, принаймні, наявність спору між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач прав та інтересів позивача не оспорює. Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав на те, що у даній справі мова може йти лише про порушення відповідачем права та інтересів позивача.

Згідно зі ст.1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами суб'єктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, обов'язковою умовою визнання акта органу державної влади недійсним має бути наявність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідного акта.

У пункті 2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами і доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

За приписами ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

Згідно зі ст.37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.

Відповідно до п. 16 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіальному відділенню у проведенні перевірок.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про:

- заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів;

- обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

Статтею 48 вказаного Закону також визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено

Аналіз норм вказаного законодавства, дає підстави дійти висновку, що оскаржуване розпорядження №07/140-р у справі №39-26.13/107-11, яким розпочато розгляд справи за ознаками порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом «Славенергопром» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України у проведенні перевірки, регулює фактично процедурні відносини початку розгляду справи відповідачем для з'ясування та дослідження дій позивача щодо можливої наявності в них порушення антиконкурентного законодавства з наступною кваліфікацією цих дій.

Зі змісту вказаного розпорядження та відповідних норм законодавства про захист економічної конкуренції вбачається, що як акт органу державної влади, розпорядження не покладає на позивача ніяких зобов'язань чи заборон, не обмежує ніяким чином його прав та інтересів, а також не перешкоджає здійсненню його господарської діяльності, про що вірно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції.

Зазначена правова позиція відповідає й позиції, висловленій у пункті 4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" та пункту 8 оглядового листа Вищого господарського суду України від 21.08.2007 р. № 01-8/741.

Крім того, зазначене розпорядження прийнято в межах наданої відповідачу компетенції, та не є попереднім або остаточним рішенням в розумінні ст.ст.47, 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, підстави та результати проведення перевірки позивач вправі в установленому законом порядку оскаржити, у випадку, якщо попереднє рішення або рішення відповідача, винесене за результатами вказаної перевірки, порушуватиме права та охоронювані законом інтереси позивача та суперечитиме законодавству про захист економічної конкуренції.

Водночас, чинним законодавством не передбачено можливості оскарження розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не доведено належними доказами тієї обставини, що оскаржуване розпорядження Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України Вознюк О.В. №07/140-р у справі №39-26.13/107-11 про початок розгляду справи будь-яким чином порушує його права та законні інтереси.

З урахуванням зазначеного вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

За вказаних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2011 р. у справі

№ 20/149 відповідає обставинам справи і є законним та обґрунтованим, а тому має бути залишене без змін. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2011 р. у справі

№ 20/149 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славенергопром» без задоволення.

2. Матеріали справи №№ 20/149 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Агрикова О.В.

24.11.11 (відправлено)