Постанова

від 01.09.2015 по справі 911/2402/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа№ 911/2402/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Баранця О.М.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Котелевець О.Г.

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2015 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Приватного підприємства "Горизонт"

до Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир"

про стягнення 710650 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2015 по справі №911/2402/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Аромат" філії "Сир" на користь Приватного підприємства "Горизонт" - 775592 грн. 34 коп. - боргу, 23267 грн. 77 коп. - трьох відсотків річних, 15978 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Дочірнє підприємство "Аромат" філія "Сир" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого - судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №911/2402/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" та призначено справу до розгляду 01.09.2015.

19 серпня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

25 серпня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №911/2402/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу свого до провадження.

В судове засідання 01.09.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, позивач посилається на те, що юрист підприємства перебуває у відпустці.

Колегія суддів зазначає, що перебування представника позивача у відпустці не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 січня 2014 року між ПП "Горизонт" та ДП "Аромат" філії "Сир" укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 10 від 01.01.2014 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662 - 97, далі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 2.2. Договору загальна ціна на товар, поставлений за даним договором складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації.

Пунктом 3.2.1 Договору, з урахуванням додатку до договору від 28.01.2015 року, передбачено, що покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар: оплата товару продавцю проводиться покупцем щомісячно на протязі 2015 року, відповідно до отриманої кількості сировини, а саме: до 1 числа місяця, до 10 числа місяця, до 30 числа місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар та надав транспортні послуги за договором. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині розрахунків, належним чином не виконав, внаслідок чого, виникла заборгованість в розмірі 775592 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 775 592 грн. 34 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта, що позивачем не надано жодної довіреності, на отримання товарно-матеріальних цінностей, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005 № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до п. 8 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів. Відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є підставою для звільнення від оплати за отриманий товар, в разі якщо поставка такого товару відбулась.

Так, існування заборгованості та прийняття відповідачем товару останнім не заперечується, що підтверджується листом № 63 від 30.06.2015 та наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу надано належним чином засвідченні копії довіреностей, виданих представникам відповідача на отримання сільськогосподарської продукції (молоко коров'яче).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3 % річних, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2015 по справі №911/2402/15 - без змін.

Матеріали справи №911/2402/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Чорна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.09.2015