Постанова

від 26.08.2015 по справі 914/1520/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 914/1520/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

Желіка М.Б.

при секретарі судового засідання Божейко М.В.

за участю представників сторін :

від позивача - Федорюк І.І. (представник за довіреністю від19.12.2013р. б/н)

від відповідача - Кузьменко А.В. (представник за довіреністю від 08.06.2015р. б/н)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", вих.№ 10-3/148/6 від 20.07.2015р. (вх. № 01-05/3374/15 від 28.07.2015р.)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 13.07.2015р.

у справі № 914/1520/15, суддя Кітаєва С.Б.

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Український КАПІТАЛ", м.Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

в с т а н о в и в :

13.03.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Український КАПІТАЛ" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.05.2015р. порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

24.06.2015р. за відповідачем подано клопотання про призначення судової будівельної експертизи, де зокрема зазначено, що остання узгоджена в Іпотечному договорі від 11.04.2011р. (зі змінами) вартість предмета іпотеки не відповідає його дійсній ринковій вартості на даний час. Початкова ціна предмета іпотеки повинна ґрунтуватись на його ринковій вартості, єдиним способом визначення якої є проведення експертизи незацікавленою установою. З огляду на те, що встановлення вартості майна потребує проведення спеціальних досліджень та володіння спеціальними знаннями, для встановлення вказаної обставини відповідач просив призначити судову будівельну експертизу у справі, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, м. Львів, вул. Липинського, 54.

Господарським судом Львівської області вищенаведене клопотання відповідача задоволено, провадження у справі зупинено, призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставлено перед експертом питання, зокрема, якою є ринкова вартість нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №718 від 11.04.2011р., а саме будинку загальною площею 7 159,5 кв.м. позначеного на плані літерою М-6, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 50/52, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 32223815, про що винесена ухвала суду від 13.07.2015р.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що висновок призначеної у справі будівельно-технічної експертизи не має значення для вирішення спору по суті, оскільки не стосується предмета доказування. Проведення експертизи з визначення вартості майна, на думку позивача, не може стосуватись звернення стягнення на іпотечне майно, для задоволення вимог за кредитним договором. Скаржник стверджує, що висновок призначеної експертизи не впливає в даному випадку на можливість суду надати належну оцінку всім обставинм справи у їх сукупності для прийняття рішення по суті спору, а отже, у місцевого господарського суду не було підстав для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2015р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 10.08.2015 року.

В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено до 26.08.2015р., про що винесена відповідна ухвала.

У зв'язку із перебування у відпустці судді Кравчук Н.М., розпорядженням в.о. голови суду від 26.08.2015р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Желіка М.Б.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.08.2015р. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, надав пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду спору, просив вимоги апеляційної скарги задоволити, ухвалу місцевого господарського суду в даній справі скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2015р., надав пояснення по суті спору, проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає такі надуманими та безпідставними, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 26.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом даного господарського спору є звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 11 квітня 2011 року, укладеним Публічним акціонерним товариством "Віес Банк" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Український КАПІТАЛ", посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Грищенко Н.О, та зареєстрований в реєстрі за № 718. ( з наступними змінами від 09.02.2012 року).

Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Також, в пункті 4.4.3. в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1, зазначено, що якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Окрім того, в постанові Верховного суду України від 27.05.2015р. зазначено наступне: "Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону "Про іпотеку" судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону."

Аналізуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то у суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки , то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема шляхом подання клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи, що й має місце у даному випадку.

Як встановлено судом першої інстанції, з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі визначеному в договорі про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого 11 квітня 2011 року (41 632 437,00 гривень) відповідач не згідний, вважає, що узгоджена в договорі іпотеки вартість предмета іпотеки не відповідає його дійсній ринковій вартості станом на даний час, тобто відносно початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації між сторонами існує спір.

За аналізом матеріалів справи відсутня можливість зробити однозначний висновок щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки на момент розгляду справи та винесення рішення для його подальшої реалізації.

У Постанові №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" Пленум Вищого господарського суду України роз"яснив, що господарські суди у рішеннях про звернення стягнення на предмет іпотеки повинні зазначати дані визначені в ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у тому числі, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлену на момент розгляду справи та винесення рішення (пп.9.12 п.9 Постанови Пленуму ВГСУ №6".

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, з'ясування питання щодо початкової ціни іпотечного майна, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 11.04.2011 року, має істотне значення для повного та всебічного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, виходячи з вимог чинного законодавства в контексті даного предмету спору.

З огляду на те, що встановлення ринкової вартості майна, яке є предметом іпотеки, потребує проведення спеціальних досліджень та володіння спеціальними знаннями, встановити вказану обставину самостійно суд не в змозі.

Згідно із пп. 1.1., 1.2., 1.3. п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4 (із наступними змінами і доповненнями), далі - Постанова Пленуму № 4, до актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться ГПК України, Закон України "Про судову експертизу" (далі - Закон), Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5, далі - Інструкція), з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року №4038-ХІІ (із наступними змінами та доповненнями) судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 (далі - Науково-методичні рекомендації), встановлено, що визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна є одним із основних завдань будівельно-технічної експертизи (п.5.1 розділу ІІ).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Враховуючи вищенаведене, з"ясувавши, що матеріали справи не містять відомостей про погоджену сторонами початкову ціну іпотечного майна для його подальшої реалізації, встановлену на момент розгляду справи та винесення рішення, що між сторонами у справі наявний спір щодо початкової вартості цього майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.

Окрім того, судова колегія наголошує, що статтею 106 ГПК України визначений вичерпний перелік ухвал, котрі можуть бути оскаржені до апеляційного суду, проте, зазначеною нормою не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Львівської області від 13.07.2015р.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", вих.№ 10-3/148/6 від 20.07.2015р. відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 13.07.2015 року у справі № 914/1520/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Копії матеріалів даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.09.2015 року

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.