Постанова

від 25.08.2015 по справі 907/433/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 907/433/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Личко Л.М., Сосула О.М. (директор)

від відповідача (скаржника) - Маркуш І.І. (директор), Рішко П.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МіМ", вих.№140 від 01.07.2015 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 року (підписане 22.06.2015 року), суддя Ремецькі О.Ф.

у справі №907/433/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Тячів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МіМ", смт. Тересва Закарпатської області

про стягнення 34200 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 року по справі №907/433/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «МіМ» 34200 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, здійснюючи митне оформлення вантажів із заповненням графи « 30» декларації щодо інформації про місце знаходження задекларованих товарів, прийняв, а позивач у відповідності до вимог чинного законодавства надав послуги місця прибуття при здійсненні митного оформлення вантажів та транспорту комерційного призначення відповідача. При цьому, суд зазначив, що надані митницею копії митних декларацій ТзОВ «МІМ» підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, відтак, вантажі пред'являлись у зону митного контролю для митного оформлення та декларування, а твердження відповідача, що вантажі не пред'являлись митниці для огляду не спростовує факту знаходження цих вантажів під час їх митного оформлення в місці прибуття, зазначеному в графі « 30» митної декларації. Пред'явлення вантажно-митної декларації з заповненим у графі « 30» коду « 305-002-1-1» ТзОВ «Термінал» свідчить про факт укладення ТзОВ «МіМ» публічного договору з ТзОВ «Термінал» на надання послуг місця доставки митних вантажів, факт виникнення договірних зобов'язань та обов'язку по оплаті відповідачем наданих позивачем послуг.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МіМ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 року по справі №907/433/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові. При цьому, посилається на те, що позивач не надавав відповідачу послуг щодо використання місця доставки митних вантажів, оскільки, відповідач здійснював митне оформлення товару без його пред'явлення органу доходів і зборів, тобто без доставки вантажів до зони митного контролю за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Разом з тим, вказує, що підстави для застосування до спірних правовідносин правил публічного договору та відповідних норм цивільного законодавства (ст.633 ЦК України) відсутні, так як в нормах чинного законодавства не міститься визначення: «надання послуг місця доставки митних вантажів»; не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання, в тому числі і ТзОВ «Термінал» щодо «надання послуг місця доставки митних вантажів» та укладення відповідних договорів з кожним споживачем, що звернувся; не визначено умов, порядку та правил надання таких послуг; установчими документами позивача не передбачено такого виду діяльності як «надання послуг місця доставки митних вантажів». Зі змісту довідки ТОВ «Термінал» від 02.02.2015 року вбачається, що «послуга митного оформлення вантажу (одна транспортна одиниця) в «місці прибуття» код: 305-002-1-1 - ТОВ «Термінал» м. Тячів, вул. Пролетарська 2 - 300,00 грн. Митне оформлення вантажу не може бути послугою суб'єкта господарювання, оскільки це є виключна функція відповідних державних органів доходів і зборів. Відповідач ТзОВ «МіМ» не є споживачем «послуг місця доставки митних вантажів», і не зверталося до позивача про надання таких послуг, тому у відповідача відсутні будь-які взаємовідносини з ТзОВ «Термінал» з приводу «послуг місця доставки митних вантажів», які б підпадали під правове регулювання публічного договору. Крім того, скаржник вказує, що судом безпідставно не взято до уваги, як письмовий доказ у справі, лист Закарпатської митниці ДФС від 29.05.2015 року №07-70-03-3-24-39/4200, яким підтверджено факт митного оформлення та випуску товарів ТзОВ «МіМ» без їх пред'явлення органу доходів і зборів, тобто без доставляння вантажів до місця доставки та до зони митного контролю за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська 2. Використання коду 305-002-1-1 у графі 30 вантажних митних декларацій передбачено наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року і таке використання не є платною послугою для суб'єктів зовнішньо економічної діяльності, в тому числі для відповідача ТзОВ «МіМ» і справляння плати за внесення у графу 30 відомостей не передбачено чинним законодавством. Присвоєний код 305-002-1-1 не є власністю позивача ТОВ «Термінал», а тому висновок суду про те, що створення та надання послуг місця прибуття - код 305-002-1-1 є предметом господарської діяльності позивача, безпідставний та суперечить вимогам закону.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року склад судової колегії у справі змінено: замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Бонк Т.Б.

25.08.2015 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Закарпатської митниці ДФС №07-70-03-10-35/5488 від 21.08.2015 року, в якому остання просить допустити Закарпатську митницю ДФС до участі у розгляді справи №907/433/15, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Враховуючи п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року та норми ГПК, передбачається можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

У вирішенні питання наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд має з'ясовувати, чи буде в зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення 34 200,00 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів, підставою позову є порушення зобов'язань за публічним договором, який створює права та обов'язки тільки для сторін договору, а саме ТзОВ «Термінал» та ТзОВ «МіМ», а також те, що позивачем обрано спосіб захисту передбачений ч.2 ст.20 ГК України та ч.2 ст.16 ЦК України, який є приватноправовим, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, про відсутність достатнього обґрунтування того, що винесення рішення, яке стосуватиметься договірних відносин між двома суб'єктами господарювання у справі - впливатиме на права, обов'язки або інтереси Закарпатської митниці ДФС, а відтак, про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення третьої особи.

Разом з тим, 25.08.2015 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ТзОВ «МіМ» - Рішко П. М. про виклик у судове засідання відповідну компетентну посадову особу Закарпатської митниці ДФС для надання пояснень з приводу обставин, що стосуються оформлення експортних вантажів ТзОВ «МіМ» у період з 01.09.2014 року по 29.03.2015 року без їх пред'явлення органу доходів і зборів, без доставлення до зони митного контролю та без знаходження у місці доставки митних вантажів за адресою: 90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська 2 на території ТзОВ «Термінал», а також про витребування з Закарпатської митниці ДФС відомостей про оформлення експортних вантажів у період з 01.09.2014 року по 29.03.2015 року без пред'явлення органу доходів і зборів, без доставлення до зони митного контролю та без знаходження в місці доставки митних вантажів за адресою: 90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 на території ТзОВ «Термінал».

Господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, для виклику відповідного спеціаліста з метою участі його в судовому процесі, якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання роз'яснень (консультацій) спеціаліста з тих чи інших питань.

Враховуючи, що предметом клопотання виступає залучення компетентної посадової особи для надання пояснень з приводу обставин, які врегульовані законодавством, суд дійшов висновку про відсутність підстав надання пояснень що стосуються правових питань, так як з'ясування таких обставин не потребує спеціальних знань, є компетенцією суду, а також не входить до предмету доказування.

Виходячи з положень ч.1 ст.258 Митного кодексу України відомості про оформлення вантажів зазначаються у митній декларації. Як вбачається з матеріалів справи, до справи долучена достатня кількість доказів (митних декларацій), які дозволяють суду апеляційної інстанції здійснити правовий аналіз спірних правовідносин. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення наведеного клопотання.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 року по справі №907/433/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у запереченнях на апеляційну скаргу (б/н та б/д). Зокрема, зазначав, що ТзОВ «Термінал» за власні кошти, на власній території виконано вимоги митного законодавства, які зумовили створення місця доставки митних вантажів та передачі митному підрозділу «зони митного контролю» для проведення митних формальностей щодо вантажів. Позивач стверджує, що ним згідно публічного договору надаються послуги створеного та облаштованого ним місця прибуття з присвоєним кодом « 305-002-1-1» ТзОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, а відтак невиконання відповідачем обов'язку по оплаті є порушенням умов договору. У підтвердження своєї позиції позивач посилається на вантажно-митні декларації (ВМД), які підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача та розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Як унормовано ч.3,4 п.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В свою чергу ч.3 ст.5 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

В ч.1 ст.6 ГК України унормовано, що одними з загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з ч.1 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, а також самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Судом встановлено, ТзОВ "Термінал" передано митному підрозділу «зону митного контролю» для проведення митних формальностей щодо вантажів та створено «місце доставки митних вантажів» у відповідності до наказу Міністерства фінансів України за №646 від 30 травня 2012 року «Про місця доставки товарів транспортними засобами».

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту забезпечена освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з Єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів України. Також позивачем створено та функціонує склад тимчасового зберігання відкритого типу.

Судом також встановлено, що після виконання позивачем всіх умов та вимог щодо створення місця доставки митного вантажу, вказаному місцю доставки відповідно до наказу Держмитслужби України №426 від 27 серпня 2012 року «Про ведення Переліку місць доставки» кожному місцю доставки присвоєний відповідний код.

Згідно Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом за №395 Державної митної служби України від 17.05.2011 року, створеному позивачем «місцю доставки митних вантажів» присвоєно код «305-002-1-1» за адресою: м. Тячів вул. Пролетарська, 2, ТзОВ "Термінал".

Код за номером « 305-002-1-1», який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТзОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська, 2, відповідачем особисто та добровільно зазначено у ВМД як місце доставки вантажу.

Позивач стверджує, що ним надаються послуги створеного та облаштованого ним місця прибуття з присвоєним кодом "305-002-1-1", а не зони митного контролю. Створення та надання послуг місця прибуття - код "305-002-1-1" ТзОВ "Термінал" вул. Пролетарська,2 м. Тячів є предметом господарської діяльності позивача, що узгоджується з даними ЄДРПОУ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ «Термінал» є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зокрема, код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг передбачає підпункт «інша допоміжна діяльність, яку надають підприємствам, не віднесену до інших угруповань», зокрема до такої можна віднести й надання послуг, що стосуються «місця доставки митних вантажів».

Відтак, твердження відповідача про те, що установчими документами не передбачено такого виду діяльності як «надання послуг місця доставки митних вантажів» є безпідставним.

Наказом №3 від 20.02.2014 року «Про затвердження ціни вартості послуг ТзОВ «Термінал» позивачем затверджена ціна вартості послуг товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" «по місцю доставки митних вантажів».

Позов заявлений про оплату відповідачем використаних ним послуг «місця доставки митних вантажів», яке на власній території створено позивачем з дотриманням вимог митного законодавства при надані цього виду послуги.

Судом встановлено, що в період з 01.09.2014 року по 29.03.2015 року відповідачем ТзОВ «МіМ» здійснено 114 митних оформлень вантажів, із зазначенням при митному оформленні у вантажно-митних деклараціях у графі 30 коду « 305-002-1-1» ТзОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська 2, що свідчить про споживання відповідачем послуг «щодо використання місця доставки митних вантажів».

Листом ТзОВ «Термінал» вих. №45 від 25.02.2015 року відповідачу пред'явлено вимогу про оплату заборгованості в розмірі 27 900,00 грн.

На час звернення до суду борг відповідача перед відповідачем склав суму 34200 грн. (114*300=34200 грн.).

Таким чином, твердження відповідача про те, що в нормах чинного законодавства не міститься визначення «надання послуг місця доставки митних вантажів» є необґрунтованим та безпідставним, так як з аналізу чинного законодавства дозволено надання всіх послуг, які прямо не заборонені законом.

У відповідності до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Також, ч.1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання на надання будь-яких послуг, включаючи й «надання послуг місця доставки митних вантажів», окрім випадків взятих на себе зобов'язань за договором, укладеним за вільним волевиявленням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі аналізу ст.633 ЦК України та ст.178 ГК України встановлено ознаки публічного договору: однією зі сторін договору є підприємець; предмет діяльності підприємця становить: продаж товарів, виконання робіт або надання послуг; умови договору повинні відповідати правилам, установленим законодавчими та іншими нормативними актами; порушення вимог, установлених законом для підприємця, спричиняє негативні наслідки у вигляді відшкодування контрагенту збитків, заподіяних необґрунтованою відмовою в укладенні договору; одним з наслідків недотримання вимог законодавства є нікчемність умов публічного договору; підприємець дотримується таких обов'язкових умов: укладає договір із кожним контрагентом, що звернувся; не надає переваги одній особі перед іншою, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами; продає товари, виконує роботи і надає послуги на однакових умовах для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом та іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів (ч.2, 3 ст.633 ЦК України).

Порядок укладання публічного договору регламентується статтею 642 Цивільного кодексу України, за змістом якої договір укладається шляхом акцепту «Замовника» публічної оферти, без підписання сторонами в кожному окремому випадку.

Інформація щодо вартості послуг вважається доведеною до відома «Замовника», якщо вона розміщена на території «Виконавця».

Згідно пояснень позивача, що не заперечено відповідачем, на території місця доставки митних вантажів знаходиться інформація щодо надання послуги та її вартість. Надання послуг, щодо «місця доставки вантажу» полягає не у використанні коду « 305-002-1-1» ТзОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2 у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТзОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2 та якому присвоєний код 305-002-1-1 ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2, тобто користування послугами терміналу.

Це дає можливість суду прийти до висновку, що відповідачем при внесенні даних - коду « 305-002-1-1» ТзОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2 в ВМД, добровільно замовлено, було відомо про їх споживання та вартість цих послуг.

Окрім того, позивачем надані копії платіжних доручень №00237 від 24.04.2014 року, №00431 від 08.08.2014 року (арк. справи 226, том І) та довідки від 11.06.2015 року про здійснення платежів з 09.01.2014 року до 01.09.2014 року за «послуги терміналу» (арк. справи 225, том І), що підтверджують отримання даного виду послуг відповідачем в інший період, що не є предметом спору та їх оплату.

Твердження відповідача, що занесення ним у графу 30 ВМД коду місця прибуття "305-002-1-1" вимагають норми наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року, не відповідає дійсності, так як даний Наказ регламентує правила заповнення граф ВМД, в тому числі і графи 30. Наказ №651 не вказує на те, що до графи 30 має бути занесений саме код "305-002-1-1" ТзОВ Термінал м. Тячів вул. Пролетарська 2, але згідно нього вбачається, що графа 30 повинна бути заповнена і що це повинен бути «код місця доставки», де буде розміщений митний вантаж, задля проведення відносно нього митних формальностей. Вбачається, що саме відповідач має право вибору "місця прибуття", а тому занісши до графи 30 ВМД коду "305-002-1-1" відповідач самостійно обрав умови за якими він проведе митне оформлення вантажу. Згідно вимог митого законодавства (ч.1 ст.329, ч.1, 3 ст.330, ч.1 ст.247 МК України; п.1.5 Наказу Мінфіну №646 від 30.05.2012 року, а також Переліку до Наказу Мінфіну №646 від 30.05.2012 року) передбачено право самостійно перевізниками створювати або скористатися створеними місцями іншими суб'єктами господарювання, в тому числі і позивача.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.178 ГК України суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Зміст договору, у разі коли він укладений в усній формі, відображає подальше волевиявлення сторін: визнання договору, його виконання та прийняття виконання тощо. Таким чином, законодавством дозволено укладати в усній формі правочини, зокрема договори, об'єктивація існування яких відбувається через дії по їх виконанню. Одномоментність укладення договору та його виконання у певній мірі, існування домовленості сторін з усіх істотних умов договору підтверджується вантажно-митними деклараціями (арк. справи 31-144, том І) з зазначеним у графі 30 коду 305-002-1-1.

Таким чином, укладення договору в усній формі, за наявності доказів його укладення, означає наявність факту існування правочину, зокрема названого договору, тим самим погодження сторонами всіх його умов, які передбачають порядок та правила «надання послуг місця доставки митних вантажів» (предмет договору) передбачених договором.

За змістом ст.901 ЦК договір про надання послуг складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Виходячи з заявлених позивачем вимог, апеляційний господарський суд встановив, що предметом заявленого спору є стягнення грошової суми у розмірі 34 200,00 грн., а підставою - є факт невиконання відповідачем, у вигляді несплати прийнятих від позивача послуг, умов, укладеного між сторонами, публічного договору про надання позивачем послуг «місця доставки митних вантажів».

З вищенаведеного є також безпідставним твердження відповідача щодо неможливості надання ТзОВ «Термінал» послуг «місця доставки митних вантажів» з посиланням на відсутність такого виду діяльності у КВЕД даного контрагента, так як об'єм цивільної правоздатності і дієздатності ТзОВ «Термінал» визначається виключно його Статутом, а до ЄДРПОУ вносяться не всі дані щодо юридичної особи, і відповідно, саме вони відображуються у довідках Статистичних управлінь чи витягах з ЄДРПОУ.

Як зазначає Державна служба статистики у листі від 30.12.2011 року №14/3-12/636 за методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД - це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом, а враховуючи переважно статистичне призначення КВЕД та методологічні основи її застосування, класифікація не може задовольняти усім можливим потребам користувачів поза межами статистичної системи.

Так, у відповідності до преамбули розділу 1 Національного класифікатору України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457 є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ; будь-яке інше використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних чи нормативних) може здійснюватися за власними правилами, під відповідальність користувачів та з належними поясненнями.

Крім того, згідно з положеннями нормативно-правових актів, зокрема, ч.1 ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч.3 ст.510 ЦК визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно пояснень позивача та даних довідки ТзОВ «Термінал» від 02.02.2015 року (арк. справи 10, том І) вбачається, що оплата послуг визначається щодо «місця доставки митних вантажів», а не надання послуг митного оформлення вантажів як стверджує апелянт.

З метою забезпечення дотримання встановленого порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України встановлений порядок митного оформлення, в тому числі виконання митних формальностей.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як унормовано п.14 ст.4 Митного кодексу України зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності.

Відтак, митне оформлення вантажів без їх доставлення в зону митного контролю (постійну або тимчасову) неможливе, оскільки здійснення митних формальностей (початок митного оформлення - ст.248 МК України та закінчення митного оформлення - ст.255 МК України) органами доходів і зборів повинно відбуватись тільки в зонах митного контролю.

У ст.330 Митного кодексу України визначено, що зони митного контролю можуть бути: постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю; тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

Митні формальності здійснюються за місцем розташування органу доходів і зборів або поза місцем їх розташування залежно від місця знаходження вантажу та транспорту комерційного призначення, які заявлені до митного оформлення.

Відповідно до вимог ст.321 Митного кодексу України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред'явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Таким чином, вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю.

Як передбачено ст.248 Митного кодексу України митне оформлення вантажу та транспортного засобу комерційного призначення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларації, заповненої відповідно до наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684, та документів, необхідних для митного оформлення.

Наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684 передбачено зазначення в графі « 30» митної декларації інформації про місце знаходження задекларованих товарів, тобто в якій зоні митного контролю вони розміщенні на момент подання органу доходів і зборів документів для митного оформлення вантажу та транспорту комерційного призначення.

Відповідно до наказу Держмитслужби України №426 від 27 серпня 2012 року «Про ведення Переліку місць доставки» кожному місцю доставки присвоєний відповідний код. На території «місць доставки» розташовуються відповідні підрозділи органу доходів і зборів. Якщо товар та транспортний засіб не доставлений за адресою розміщення митного підрозділу, то для його митного оформлення та декларування цей товар повинен бути розміщений в тимчасовій зоні митного контролю, яка повинна бути створена власником вантажу з дотриманням вимог митного законодавства та належним чином затверджена митними органами.

В такому випадку в графі 30 митної декларації вказується код, який буде містити цифри « 888», наприклад « 305-888-1-1», а також додатково вказується адреса тимчасової зони митного контролю або інші відомості, які дозволяють його ідентифікувати (п.4 наказу Держмитслужби України №426 від 27 серпня 2012 року «Про ведення Переліку місць доставки» в редакції змін, внесених Наказом Держмитслужби України №526 від 09.10.2012 року).

Таким чином, з графи 30 митної декларації вбачається інформація про місце розташування товару та транспортного засобу комерційного призначення на момент його митного оформлення.

У випадку виконання митних формальностей щодо вантажу, який не доставлений за адресою місця розміщення митного підрозділу, тобто знаходиться поза місцем розташування органів доході і зборів, справляється спеціальна плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено ч.8 ст.247 Митного кодексу України. В такому випадку на митній декларації у графі 47 робиться відмітка про оплату суб'єктом підприємницької діяльності коштів державі за виконання митником митних формальностей щодо вантажу, який знаходиться поза місцем розташування органу доходів і зборів.

На митних деклараціях, щодо митного оформлення вантажів апелянта в режимі ЕК-10 відсутні відмітки про сплату ним коштів за виконання працівниками митних органів формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів, передбачених Наказом Міністерства доходів і зборів №804 від 16.12.2013 року «Про затвердження Порядку справляння плати за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них».

З вищенаведеного аналізу та з пояснень позивача випливає, що у випадку заповнення відповідачем у графі 30 вантажно-митної декларації коду місця доставки вантажу іншого суб'єкта, розміщення вантажів здійснювалося б в іншій зоні митного контролю (тимчасовій або постійній), а відтак ТзОВ «МіМ» вступило б у правовідносини стосовно надання послуг місця доставки вантажу з іншим суб'єктом, а не ТзОВ «Термінал».

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Покликання апелянта на лист Закарпатської митниці ДФС від 29.05.2015 року №07-70-03-3-24-39/4200 (арк. справи 204-208, том І), яким підтверджується факт митного оформлення та випуску товарів ТзОВ «МіМ» без їх пред'явлення органу доходів і зборів, тобто без доставлення вантажів до місця доставки та до зони митного контролю за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, а отже не скористалися послугою позивача, спростовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.258 Митного кодексу України митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до режиму експорту за рішення органу доходів і зборів може здійснюватися без їх пред'явлення органу доходів і зборів, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред'явлення органу доходів і зборів або про необхідність такого пред'явлення приймається органом доходів і зборів на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту.

Згідно з ч.5 ст.255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Так, враховуючи положення п.29 ст.4 Митного кодексу України, проведення митного огляду (пред'явлення органу доходів і зборів ) є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, в будь-якому випадку, в період здійснення (з початку - ст.248 МК України до його закінчення - ст.255 МК України) митного оформлення, вантаж повинен бути доставлений до місця прибуття, вказаному в декларації, для проведення його митного оформлення та декларування, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого.

Таким чином, вантажно-митні декларації (ВМД) (арк. справи 31-144, том І) підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування. Твердження відповідача про те, що вантажі не пред'являлись митним органам не спростовує факту знаходження цих вантажів під час їх митного оформлення в місці прибуття (місце доставки вантажу), зазначеному в графі 30 вантажно-митної декларації.

Відтак, правовідносини, що стосуються митного оформлення вантажів є публічно-правовими, так як митні органи здійснюють повноваження, визначені МК України. В свою чергу правовідносини, що стосуються надання послуг «місця доставки митних вантажів» мають приватноправовий характер, так як виникли та реалізуються на підставі господарського договору між двома суб'єктами господарської діяльності без участі в ньому митного органу. Таким чином між даними правовідносинами відсутній правовий зв'язок.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що листи, на які посилається апелянт, зокрема, лист ДФС від 01.08.2014 року №1085/7/99-99-24-01-06-17 «Щодо митного оформлення експортних вантажів» та лист від 29.05.2015 року (арк. справи 204-208, том І) є листами для службового користування, а тому не є нормативно-правовими актами і не повинні містити нових правових норм, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Відтак, будь-які посилання на вищевказані листи для підтвердження юридичних фактів або вчинення дій не матимуть жодного правового значення, а тому даний доказ слід вважати неналежним.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням вищенаведеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність вимог апеляційної скарги і відсутність правових підстав для її задоволення, водночас вважаючи вимоги викладені у запереченні на апеляційну скаргу про стягнення 34200,00 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів обґрунтованими та доведеними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 року по справі №907/433/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МіМ» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/433/15 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 31.08.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.