Постанова

від 01.09.2015 по справі 910/9586/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа№ 910/9586/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Баранця О.М.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Маляр Н.В.

відповідача - Пінчук М.М.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-15" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-15"

про стягнення 295440,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 по справі №910/9586/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-15" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 148799 грн. 60 коп. основного боргу, 16987 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 5537 грн. 29 коп. 3% річних, 3825 грн. 99 коп. пені, 7439 грн. 98 коп. штрафу та 3651 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-15" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в розмір 17757,14 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг апелянти зазначили, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 прийнято до провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-15" та призначено справу до розгляду 01.09.2015.

Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі №910/9586/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Чорна Л.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційні скарги свого до провадження.

В судове засідання 01.09.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015. Проти апеляційної скарги позивача заперечив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015. Проти апеляційної скарги відповідача заперечив.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

08 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець-15" (відповідач) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 08061/4-04 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами.

Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.2 Договору постачальник зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води, відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно до чинного законодавства, та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктами 2.2.2 та 2.2.4 договору встановлено, що у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з пунктом 2.2.5 договору сторони визначили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін, з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та, в цей же термін, направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість за холодне водопостачання та прийняття стоків, а також, заборгованість за гаряче водопостачання та прийняття стоків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що запровадження ПАТ "АК "Київводоканал" системи обліку із розподіленням питної води за призначенням на питну холодну воду і питну воду для виготовлення гарячої та присвоєння різних кодів обліку питної води не є підставою для сплати відповідачем послуг із надання питної холодної води для виготовлення гарячої, оскільки предметом Договору є надання послуг з постачання питної води та водовідведення.

Також, умовами Договору не передбачено, що ПАТ "АК "Київводоканал" присвоює абоненту 2 (два) коди обліку питної холодної води та питної холодної води для виготовлення гарячої. Таким чином, присвоєння різних кодів обліку питної води не є умовою договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому відсутні підстави для оплати відповідачем "АК "Київводоканал" вартості послуг з постачання води для виготовлення гарячої.

Пунктами 3.1, 5.2 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Крім того, відповідно до пункту 3.13 Правил, розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Місцевим господарським судом встановлено та в матеріалах справи, відсутні докази, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу, перебувають у позивача на обслуговуванні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні 92 582,32 грн. - заборгованості за гаряче водопостачання та похідних 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Щодо розміру заборгованості за надані послуги з гарячого водовідведення, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлена сума є обґрунтованою та документально доведеною, оскільки надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 76735,44 грн. за холодне водопостачання та прийняття стоків холодної води, оскільки зазначена заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи актами про зняття показників водолічильників, розшифровками рахунків абонента, зведеними відомостями оплат за надані послуги водовідведення та розрахунком заборгованості.

Крім того, ПАТ "АК "Київводоканал" заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору сторони встановили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду - пені, інфляційних втрат та 3 % річних, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Посилання апелянта на неправомірне зарахування позивачем оплат, здійснених відповідачем в погашення суми боргу, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки Пунктами 2.2.2 та 2.2.4 договору встановлено, що у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-15" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-15" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 по справі №910/9586/15 - без змін.

Матеріали справи №910/9586/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Чорна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.09.2015