Постанова

від 01.09.2015 по справі 19/122-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Справа № 19/122-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Удовиченка О.С., за участю:

представника ПАТ "Банк Форум" - Гуртового В.В. (дов. від 16.06.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління

Міндоходів у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015

та ухвалу господарського суду Сумської області від 06.04.2015

у справі №19/122-10 господарського суду Сумської області

за заявою голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою

відповідальністю "Тайм 2002"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм 2002"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.04.2014 (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви № 10746/10/18-19-10 від 19.03.2015 ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області до боржника - ТОВ "Тайм2002" про визнання поточних вимог в сумі 8695,75 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) ухвалу господарського суду Сумської області від 05.04.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 19.05.2015, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Зазначає, що суди при винесенні оскаржуваних рішень не повністю з'ясували всі обставини справи та невірно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 14, 23, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 01.11.2010 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тайм 2002" з врахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 16.11.2010 ТОВ "Тайм 2002" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Солдаткіна І.В.

У березні 2015 року ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області звернулася до суду із заявою про включення додатково до реєстру вимог кредиторів поточні вимоги ДПІ в м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області до ТОВ "Тайм 2002" в сумі 8695,75 грн. Вказані вимоги складаються з пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8119 грн. та земельного податку з юридичних осіб у розмірі 576,56 грн.

Статтею 1 Закону визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції розглянуто подану ДПІ у м. Сумах заяву та встановлено, що вимоги у сумі 8119,19 грн. є штрафними санкціями, згідно складеного ДПІ акту №80/220/32185705 згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.11.2010 №0000752201/86651.

Крім того, відповідно до розрахунку суми податкового боргу, додаткові кредиторські вимоги ДПІ у м. Сумах у сумі 576,56 грн. складаються із заборгованості по земельному податку з юридичних осіб, строк сплати яких настав 30.12.2010 у сумі 270,47 грн. та 30.01.2011 у сумі 306,09 грн., відповідно.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені ДПІ у м. Сумах грошові вимоги не мають характеру поточних у розумінні ст.1 Закону, оскільки заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 99-101 ГПК України належним чином дослідивши обставини справи, правомірно погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок є саме обов'язковим платежем у розумінні ч.1 ст. 23 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим на відповідні грошові зобов'язання також поширюється дія норм зазначеної статті щодо не виникнення у банкрута жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12, яка згідно зі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів, що вимоги, викладені в заяві ДПІ у м. Сумах є безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 16.11.2010, нові грошові зобов'язання в силу ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не виникають.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 та ухвала господарського суду Сумської області від 06.04.2015 є такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 06.04.2015 по справі №19/122-10 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Удовиченко О.С.