Ухвала

від 24.09.2010 по справі 09-07/1136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

24.09.10 № 09-07/1136

Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом Обслуговуючого кооперативу “Придніпровський”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем-Капітал”, м. Запоріжжя

про визнання права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив “Придніпровський” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ “Тандем-Капітал” про визнання права користування земельною ділянкою.

23.09.2010р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

“... 2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);...”

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

“...1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;...”

У відповідності до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами та відповідачами) можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а також фізичні особи у випадках, передбачених законодавчими актами.

Частинами 1-3 статті 28 ГПК України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ч. 3 ст. 57 ГПК, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позовна заява підписана головою Обслуговуючого кооперативу “Придніпровський” В.Я Музика, але жодного документу, який би підтверджував повноваження цієї особи (наказ, розпорядження, рішення тощо) не надано.

Також, позовна заява не містить ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності ТОВ “Тандем-Капітал” –вказана лише поштова адреса та зазначено, що телефон невідомий.

В той же час, господарський суд звертає увагу Обслуговуючого кооперативу “Придніпровський” на те, що відносно позивача вимоги ГПК України в цій частині ним дотримано і ідентифікаційний код кооперативу (ЄДРПОУ 31638035) в позовній заяві зазначено.

Відсутність індивідуального ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності відповідача не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін.

Крім того, згідно наданими матеріалами, жодний документ, доданий до позовної заяви, позивачем не завірений.

Як вбачається зі змісту розділу V “Докази” ГПК України, належними та допустимими доказами, про які йдеться у ГПК України, є саме належним чином завірені письмові докази, а не їх фотокопії, які взагалі ніким не завірені (не містять підпису позивача).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, позивачем не виконано вимог ст. 36 ГПК України.

В п. 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 Закону України від 07.07.2010р. № v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 3 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 28, 50-51, ч. 1, п.2 ч. 2 ст. 54, 56, 57, п. 1, 2 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 34 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал квитанції № ПН1165 від 09.09.2010р. на суму 85, 00 грн. про сплату державного мита, оригінал квитанції № 168/187 від 14.09.2010р. на суму 236, 00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Суддя Соловйов В.М.