Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/15538/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/15538/15 за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКОМ-ДНЕПР"

про стягнення грошових коштів у розмірі 30 397,73 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Денисюк В.В. (дов.№55-Д від 26.12.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИКОМ-ДНЕПР" про стягнення грошових коштів у розмірі 30 397,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором №447-к від 01.08.2008 зобов'язань щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 24525,77 грн. Також, враховуючи наявну заборгованість, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 4677,49 грн. інфляційних втрат та 1194,47 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15538/15 та призначено її розгляд на 15.07.2015 року.

За наслідками розгляду справи 15.07.2015 суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання представника позивача, та відкладення розгляду справи на 27.08.2015 року.

20.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 27.08.2015 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач повторно не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином.

Оскільки, відзив на позовну заяву відповідач не надав, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 між громадянином РФ Дорохіним Григорієм Андрійовичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диком-Днепр» (орендар) укладено договір № 39 оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець зобов'язується передати у тимчасове володіння та користування за плату нерухоме майно у вигляді нежитлового вбудованого приміщення, розташованого за адресою: м.Київ, пр-кт Перемоги, б.16, кВ.145, площею 43,8 кв.м (надалі - приміщення), відповідно плану, доданому до Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2007 сторонами за вищевказаним Договором складено акт передачі нерухомого приміщення в оренду, що передбачено п.1.3.Договору.

Надалі, 01.08.2008 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (наразі, позивач - Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", відповідно до п.1.2.Статуту) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диком-Днепр» (відповідач) укладено Договір №447-к про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, за п.1.1. якого позивач здійснює відповідні нарахування в обсягах та за тарифами, визначеними уповноваженими органами у відповідності до чинного законодавства.

Згідно п. 2.1.1.Договору, позивач зобов'язується на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі відповідача інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг.

Відповідно до п.2.1.2.Договору, платіжне доручення (квитанція) про суму сплати спожитих комунальних послуг надається позивачем відповідачу у 3-х денний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків.

Пунктом 2.1.3. Договору сторони погодили, що у випадку несплати коштів за спожиті комунальні послуги, позивач має право стягнути з відповідача на користь виробників комунальних послуг прострочену заборгованість у відповідності із чинним законодавством.

За п.2.2.1.Договору відповідач зобов'язується у 3-х денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача у зазначений термін.

У разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги, відповідач зобов'язується повідомити про це позивача, додавши документальне обґрунтування відмови на протязі 3 (трьох) банківських днів. (п.2.2.2.Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, він діє з моменту укладення по 31 грудня 2009 року.

У разі закінчення дії Договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п.4.4.Договору).

У підтвердження наявності договірних відносин із виробниками комунальних послуг, позивачем додано до матеріалів справи Договір №05618/2-10 від 20.04.2005, укладений між позивачем та ВАТ «АК «Київводоканал», та Договір №320886 від 14.11.2003, укладений із АЕК «Київенерго».

Також, у матеріалах справи наявні Договори доручення №39 від 01.09.2007, №53 від 01.04.2008, №77 від 01.09.2008, №65 від 01.09.2008, за якими позивач доручає довірителю (Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у м.Києві ради), зокрема, здійснювати облік, нарахування, збір та розщеплення платежів власників, наймачів, орендарів за спожиті комунальні послуги.

На виконання умов Договору №447-к від 01.08.2008, за період з 29.09.2010 по 27.06.2014 позивачем виставлялись відповідачу на оплату рахунки за спожиті комунальні послуги на загальну суму 24525,77 грн., копії яких надано до матеріалів справи, відповідно до наданих КП «ЖЕК «Золотоустівська» Шевченківської районної у м.Києві ради табуляграм.

Однак, відповідач не здійснив оплату за спожиті комунальні послуги, внаслідок чого позивач направив на адресу відповідача претензію від 18.12.2014 року.

Оскільки, грошові коштти у рахунок погашення заборгованості від відповідача так і не надійшли, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Також, враховуючи наявну за відповідачем заборгованість, позивачем заявлено до стягнення з відповідача також 4677,49 грн. інфляційних втрат та 1194,47 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пункти 3.1 та 3.5 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначають обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диком-Днепр» (відповідачем) здійснювались на підставі Договору №447-к від 01.08.2008 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, термін дії якого визначено до 31.12.2009 та встановлено, що Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання або необхідність перегляду.

Враховуючи, що жодною із сторін не надано заяв про розірвання договору, даний договір на момент розгляду справи судом є дійсним.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач всупереч взятим за Договором №447-к від 01.08.2008 зобов'язаннями, не оплачував надані йому послуги, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 24525,77 грн. за період з 29.09.2010 по 27.06.2014 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками на оплату та табуляграмами. Доказів протилежного відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Також, враховуючи прострочення виконання зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4677,49 грн. інфляційних втрат та 1194,47 грн. 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат розміром 4677,49 грн. з простроченої суми 24525,77 грн. за період з 29.09.2010 по 27.06.2014, суд вважає його обґрунтованим у розмірі 4629,80 грн.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних на суму боргу розміром 24525,77 грн. за період з 29.09.2010 по 27.06.2014, суд вважає його обґрунтованим у заявленій позивачем сумі 1194,47 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані йому комунальні послуги підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню основний борг у розмірі 24525,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 4629,80 грн. та 3% річних у розмірі 1194,47 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диком-Днепр» про стягнення грошових коштів у розмірі 30 397,73 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диком-Днепр» (01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кв.22; ідентифікаційний код 32110184) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (03190, місто Київ, вулиця М.Кирпоноса, будинок 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 24525 (двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) гривень 77 копійок суми основного боргу, 4629 (чотири тисячі шістсот двадцять дев'ять) гривень 80 копійок інфляційних втрат, 1194 (одну тисячу сто дев'яносто чотири) гривні 47 копійок 3% річних та 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) гривні 13 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27.08.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 01.09.2015 року

Суддя К.В. Полякова