Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/15037/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/15037/15

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Комунального позашкільного навчального закладу «Київська мала академія наук учнівської молоді»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 18 316,61 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Бондаревич Ю.В. дов. №155/1/03-48 від 12.01.2015р від відповідача - не з'явилися від третьої особи - Кожарко О.О. дов. №062/02/07-1667 від 17.02.2015р.

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального позашкільного навчального закладу «Київська мала академія наук учнівської молоді» про стягнення з останнього заборгованості за Договором №1584 від 03.06.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду у розмірі 18 316,61 грн., з яких 12 053,73 грн. - основного боргу, 34,18 грн. - компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 2 410,31 грн. - пені, 144,63 грн. - 3% річних, 3 673,76 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1584 від 03.06.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, в останнього утворилася заборгованість у розмірі 76 674,58 грн. у період з 01.01.2015 по 31.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 порушено провадження у справі №910/15037/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено розгляд справи на 22.07.2015.

21.07.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі стосовно стягнення 12 053,73 грн. - основного боргу, 34,18 грн. - компенсації витрат за користування земельною ділянкою, у зв'язку з їх оплатою відповідачем.

22.07.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, надійшли письмові пояснення, відповідно до яких підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 розгляд справи №910/15037/15 відкладено на 03.08.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 03.08.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд, з урахуванням клопотання про припинення провадження у справі стосовно стягнення 12 053,73 грн. - основного боргу, 34,18 грн. - компенсації витрат за користування земельною ділянкою, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судове засідання 03.08.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 03.08.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/15037/15 від 17.06.2015 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/15037/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.08.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Орендодавець, Третя особа), Комунальним позашкільним навчальним закладом «Київська мала академія наук учнівської молоді» (далі - Орендар, Відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство, Балансоутримувач, Позивач) укладено Договір №1584 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 06.05.2014 Протокол №173 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вулиця Дегтярівська, будинок №31 літера А для розміщення бюджетної організації, що утримується за рахунок місцевого або державного бюджетів.

Згідно з п. 2.1. Об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 583,30 (п'ятсот вісімдесят три цілих три десяті) кв.м., в т.ч. 8 поверх - 583,30 (п'ятсот вісімдесят три цілих три десяті) кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація».

Приписами п. 3.1. Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 22 вересня 2011 року за №34/6250 встановлено 1 грн. на рік.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що крім орендної плати Орендар сплачує:

- компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за березень 2014 року складає 16,31 грн. на місяць;

- компенсацію витрат підприємства, яка за березень 2014 року складає 1 995,91 грн. на місяць.

Сторони погодили, що додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3.6. Договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) - КП «Київжитлоспецексплуатація» 01001, м. Київ, вул.. Володимирська, 51-А р/р 2600067759 у АБ «Укргазбанк» м. Києва Код банку 320478 Код ЄДРПОУ 03366500 Св. ПДВ №39071463 ІПН 033665026594 починаючи з дати, починаючи з дати підписання Акта приймання-передачі. Останнім днем оплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами Акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (п. 3.7. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по Акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі (орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2. Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що передача об'єкта оренди відбулася 03.06.2014 відповідно до умов Договору оренди №1584 від 03.06.2014, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту приймання-передачі нерухомого майна, підписаного уповноваженими представниками Орендаря, Орендодавця, Підприємства та скріпленого печатками підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що останній взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь Позивача орендні платежі.

Матеріалами справи підтверджується станом на день звернення до суду наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, компенсації витрат підприємства з 01.01.2015 по 31.05.2015 у розмірі 12 053,73 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою з 19.04.2015 по 31.05.2015 у розмірі 34,18 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату оголошення рішення у справі Відповідач сплатив основний борг у розмірі 12 053,73 грн. та 34,18 грн. компенсації витрат за користування земельною ділянкою, що підтверджується копіями платіжних доручень №323, 324, 325, 326, 327 від 24.06.2015.

Із платіжних доручень №323, 324, 325, 326, 327 від 24.06.2015 вбачається, що Відповідачем сплачено на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 12 089,21 грн. Тобто, Відповідачем оплачено основний борг безпосередньо після порушення провадження у справі (17.06.2015).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 053,73 грн. та 34,18 грн. компенсації витрат за користування земельною ділянкою підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після порушення провадження у справі, з покладання судових витрат у цій частині на Відповідача.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів, Позивачем нараховано Відповідачу 2 410,31 грн. - пені, 144,63 грн. - 3% річних, 3 673,76 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що передбачений пунктом 6.2. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.7. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за:

- січень 2015 - з 06.02.2015;

- лютий 2015 - з 06.03.2015;

- березень 2015 - з 07.04.2015;

- квітень 2015 - з 06.05.2015;

- травень 2015 - з 06.06.2015.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за кожним періодом сплати орендних платежів окремо у межах шестимісячного строку, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (01.01.2015 по 31.05.2015), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 2 410,31 грн. за період з 01 .01.2015 по 31.05.2015 за орендними платежами , підлягають лише частковому задоволенню і за розрахунком суду указана сума становить 977,94 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 1 432,37 грн. необхідно відмовити.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 144,63 грн. - 3% річних, 3 673,76 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 144,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 673,76 грн., суд приходить до висновку, що законними та обґрунтованими до стягнення є сума 3% річних розмірі 55,72 грн. та 2 005,44 грн. - інфляційних втрат. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми 3% річних у розмірі 88,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 668,32 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» стосовно стягнення з Комунального позашкільного навчального закладу «Київська мала академія наук учнівської молоді» є законними та обґрунтованими щодо стягнення 977,94 грн. грн. - пені, 55,72 грн. - 3% річних, 2 005,44 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за Договором №1584 від 03.06.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором №1584 від 03.06.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 977,94 грн. грн. - пені, 55,72 грн. - 3% річних, 2 005,44 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 053,73 грн. та 34,18 грн. компенсації витрат за користування земельною ділянкою припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу «Київська мала академія наук учнівської молоді» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 13; код ЄДРПОУ 37318438) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість за Договором №1584 від 03.06.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду у розмірі 3 039,10 грн., з яких 977,94 грн. грн. - пені, 55,72 грн. - 3% річних, 2 005,44 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 508,85 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 31.08.2015.

Cуддя А.В.Яковенко