Рішення

від 31.08.2015 по справі 910/17235/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015 Справа №910/17235/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К."

про стягнення 32034,30 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Штонда А.М. за довіреністю № 2931-К-О від 20.07.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К." (відповідач) про стягнення 32034,30 грн. на підставі договору банківського обслуговування № б/н від 07.08.2013 р., з яких: 14585,23 грн. заборгованості за кредитом, 12410,41 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5038,66 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором банківського обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 було порушено провадження у справі № 910/17235/15 та призначено розгляд справи на 31.08.2015 о 10:25 год.

В судове засідання, призначене на 31.08.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.08.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.07.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/17235/15 від 07.07.2015 було направлено відповідачу за адресою 03680, м. Київ, провулок Радіщева, буд. 8, вказаною у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Т.С.К." від 07.07.2015 за № 20839879.

Втім, поштове відправлення з вищенаведеною ухвалою Господарського суду міста Києва та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на вибуття адресата (довідка ф. 20).

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 наведеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.08.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 31.08.2015 представник позивача подав пояснення нормативного обґрунтування позовних вимог, до яких в якості додатків додано копії таких документів: довіреності № 2931-К-О від 20.07.2015, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, довідки від 31.08.2015 про відсутність спору, довідки про заборгованість станом на 27.03.2015, наказу СП-2014-6780656 від 10.06.2014, виписки з 07.08.2013 по 20.07.2015 по рахунку відповідача.

В судовому засіданні 31.08.2015 представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.08.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

07.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.С.К." (відповідач, Клієнт) приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг (далі - Заява), які разом (Заява, Умови та Тарифи банку) складають Договір банківського обслуговування № б/н від 07.08.2013 (далі - Договір). Заяву підписано електронним цифровим підписом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Зокрема, у вищенаведеній Заяві зазначено, що операції за нею виконуються у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг - розділ 3.1.1, 3.2.2 або окремо укладених з Клієнтом договорів, регулюючих надання послуги "Гарантовані платежі"; у випадку, коли виконання даної Заявки здійснюється з використанням наданих ПРИВАТБАНКОМ кредитних коштів, то дана Заявка разом з Умовами та Тарифами ПРИВАТБАНКУ складає кредитно-заставний договір (застава згідно п. 3.2.2.4 Умов).

У Заяві також зазначено, що підписавши цю заяву, Клієнт приєднується та погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПРИВАТБАНКУ, які розміщені на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua.

Відповідно до Договору відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (позивач, Банк) поточний рахунок № 26006060401710.

Порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж" регламентований п.п. 3.1.1.73 - 3.1.1.86 розділу 3.1.1 "Розрахунково-касове обслуговування (загальні положення)", розділом 3.2.2 "Умови та правила надання кредиту за послугою "Гарантований платіж" (далі - Умови).

Так, відповідно до п.п. 3.1.1.73 п. 3.1.1 Умов Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - гарантований платіж або заявка), згідно якої клієнт- платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно п.п. 3.1.1.74 п. 3.1.1 Умов, у разі необхідності отримання отримувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет - клієнт - банк "Приват24" (далі - "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в "Приват24" заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників.

Відповідно до п. 3.2.2.1 розділу 3.2.2 Умов Банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, вказані в заявці на договірне списання (надалі - гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для виконання Клієнтом платежів по заявкам на договірне списання з датою виконання в майбутньому по господарським договорам, шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунки покриття отримувачів коштів по господарським договорам (далі - отримувачі) з послідуючим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок отримувачів, рахунки яких відкриті в Банку.

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система інтернет-банкінг "Приват24" - офіційний канал зв'язку між Банком та Клієнтом), Банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника (п.п. 3.1.1.75 п. 3.1.1 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2 розділу 3.2.2 Умов строк повернення кредиту вказаний у Заявці (платіжному дорученні). Там же вказано, що під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок отримувача, вказаного в платіжному дорученні Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, вказаному в платіжному дорученні Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання платежу, вказаному в платіжному дорученні. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом платіжного доручення до дати виконання платіжного доручення Клієнт сплачує проценти в розмірі 4% річних від розміру заборгованості. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

У п. 3.2.2.2 розділу 3.2.2 Умов також визначено, що у разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до змісту п. 3.2.2.7.2 розділу 3.2.2 Умов вбачається, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, Банк, на власний розсуд, має право змінити умови даного Договору - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом відправки повідомлення.

Позивач зазначив, що після укладання Договору відповідач розпочав користуватись послугою "Гарантований платіж".

Зокрема, відповідач надав позивачу Заявку на гарантований платіж (доручення про договірне списання) № 358 від 07.08.2013 стосовно зарахування 12.08.2013 отримувачу (ТОВ "СПЛІТ СЕРВІС") 720,11 грн. з призначенням платежу: за товар згідно рахунку № 76906 від 05.08.2013. Також, відповідач надав позивачу Заявку на гарантований платіж (доручення про договірне списання) № 360 від 19.08.2013 стосовно зарахування 27.08.2013 отримувачу (ТОВ "СПЛІТ СЕРВІС") 4103,09 грн. з призначенням платежу: за товар згідно рахунку № 77930 від 16.08.2013, Заявку на гарантований платіж (доручення про договірне списання) № 361 від 19.08.2013 стосовно зарахування 27.08.2013 отримувачу (Вишнівський І.П., підприємець) 19241,54 грн. з призначенням платежу: за товар згідно рахунку № 1408-1 від 14.08.2013 (копії наведених заявок наявні в матеріалах справи).

В свою чергу, позивач розглянув наведені заявки відповідача та повідомив останнього про переказ відповідних коштів, вказавши відповідні дати зарахування коштів на розрахункові рахунки отримувачів.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання за Договором належним чином з огляду на своєчасне проведення вищезазначених гарантованих платежів, ініційованого відповідачем, що підтверджується виписками по рахунку № 20621052600717 (№ 26006060401710) ТОВ "Т.С.К." за період з 07.08.2013 по 27.03.2015 та за період з 07.08.2013 по 20.07.2015, що наявні в матеріалах справи.

Водночас позивач стверджує, що прострочена заборгованість по рахунку відповідача з'явилась 27.09.2013 і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, що свідчить про порушення відповідачем умов Договору.

За даними позивача, заборгованість відповідача за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними позивачем гарантованими платежами, що відображено в розрахунку заборгованості (доданий до позовної заяви) та вищенаведеним випискам по рахункам, і станом на 27.03.2015 загальна сума заборгованість відповідача перед позивачем становить 32034,30 грн., яка складається з: 14585,23 грн. заборгованості за кредитом, 12410,41 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5038,66 грн. пені.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором банківського обслуговування № б/н від 07.08.2013 позивач виконав в повному обсязі, а саме: здійснив своєчасне проведення гарантованих платежів 12.08.2013 та 27.08.2013 в загальній сумі 24064,74 грн. за Заявками відповідача № 358 від 07.08.2013, № 360 від 19.08.2013, № 361 від 19.08.2013, що підтверджується виписками по рахунку № 20621052600717 (№ 26006060401710) ТОВ "Т.С.К." за період з 07.08.2013 по 27.03.2015 та за період з 07.08.2013 по 20.07.2015, що наявні в матеріалах справи.

Підпунктом 3.2.2.2 розділу 3.2.2 Умов визначено, зокрема, наступне: строк повернення кредиту вказаний у Заявці (платіжному дорученні); під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок отримувача, вказаного в платіжному дорученні Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, вказаному в платіжному дорученні Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання платежу, вказаному в платіжному дорученні .; у разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Судом по матеріалам справи встановлено, що в строк, передбачений п.п. 3.2.2.2 розділу 3.2.2 Умов, відповідач не погасив заборгованість по кредиту, у зв'язку з чим заборгованість за кредитом в сумі 14585,23 грн. стала простроченою з 27.09.2013.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 30807K2G0S0DG від 20.02.2015 з вимогою про погашення заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 07.08.2013, докази чого позивачем додано до позовної заяви (копії списку № 1231 згрупованих поштових відправлень від 21.03.2015, фіскального чеку № 7348 від 21.03.2015, опису вкладення до цінного листа № 4994524153149 від 21.03.2015). Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, відповідач належним чином не виконав умови Договору банківського обслуговування № б/н від 07.08.2013, внаслідок чого станом на 27.03.2015 за відповідачем рахується та є непогашеною на даний час:

14585,23 грн. - заборгованість за кредитом,

12410,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

при цьому докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованостей і визнано його обґрунтованим, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.2.2.10.1 розділу 3.2.2 Умов сторони встановили, що у разі порушення Клієнтом будь-якого з зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 - 3.2.2.9.3 цього Договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору, тощо, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (в % річних), від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2.2.10.4 розділу 3.2.2 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, а відтак, позовна вимога про стягнення 5038,66 грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належними засобами доказування не спростував обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К" (03680, м. Київ, провулок Радіщева, буд. 8; ідентифікаційний код 37849018) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 14585,23 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 23 коп.) заборгованості за кредитом, 12410,41 грн. (дванадцять тисяч чотириста десять гривень 41 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 5038,66 грн. (п'ять тисяч тридцять вісім гривень 66 коп.) пені, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2015

Суддя Гумега О.В.