Постанова

від 25.12.2006 по справі 21/398-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/398-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2006 р.                                                           Справа № 21/398-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Гальченко А.О. (дор.№19 від 30.01.2006р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача вх. № 4489Х/3-9 на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.06 по справі № 21/398-06

за позовом Приватного підприємства "Агробудіндустрія", смт. Пісочин

до  Державного підприємства "Інститут машин і систем", м. Харків

про стягнення 15174,40 грн.

встановила:

14 вересня 2006 року Приватне підприємство "Агробудіндустрія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом (враховуючи наступні уточнення до позовних вимог) про стягнення з Державного підприємства "Інститут машин і систем" 15 174,40 грн. вартості виконаних робіт за договором підряду № 60 від 30.07.2003р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2006 року по справі № 21/398-06 повністю задоволено вимоги позивача.  Стягнуто з  Державного підприємства "Інститут машин і систем" на користь Приватного підприємства "Агробудіндустрія" 15174,40 грн. боргу, 151,74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач - Державне підприємство "Інститут машин і систем", з рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2006 року не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість  та на невідповідність нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Приватного підприємства "Агробудіндустрія" відмовити.

Свою скаргу відповідач, зокрема, обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд при винесенні рішення зробив висновок про те, що несплачена відповідачем вартість робіт, встановлена актами, підписи на яких здійснені не уповноваженою особою –головним інженером Зміївським М.Н. (який на теперішній час є пенсіонером), а не директором підприємства відповідача, тому  ці акти відповідач вважає нікчемними.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце розгляду  апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №2367380 від 11.12.2006р.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

30 липня 2003 року між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) був підписаний договір підряду №60 (далі Договір), у відповідності до якого позивач зобов*язався здійснити виконання ремонтних робіт внутрішніх приміщень відповідача, а замовник взяв на себе обов‘язок прийняти роботу підрядника та оплатити її.

Факт виконання та обсяги виконаних робіт підтверджуються актами виконаних робіт № 1 за вересень 2003 року на суму 20102,40 грн., № 2 за грудень 2003 року на суму 8070,00 грн., № 3 за грудень 2003 року на суму 21 087,60 грн, тому вартість виконаних позивачем на замовлення відповідача робіт згідно з Договором становить 49 260,00 грн.

Відповідач здійснив розрахунки з позивачем частково - в сумі 20 000,00 грн., крім того, відповідачем на користь позивача була здійснена часткова переплата по іншим правовідносинам, які склались між сторонами на суму 24085,60 грн., тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 15174,40 грн.

Відповідач наполягає на тому, що він роботи у позивача не приймав, оскільки вищезазначені акти підписував не директор Державного підприємства "Інститут машин і систем", а головним інженером Зміївським М.Н., який на теперішній час є пенсіонером, і йому довіреності на прийняття робіт і на підпис акту виконаних робіт не надавалося.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає, що ці посилання Приватного підприємства "Агробудіндустрія" не підтверджуються фактичними обставинами та матеріалами , оскільки виконання ремонтних робіт внутрішніх приміщень відповідача позивачем підтверджується вищезазначеними актами відповідної форми КБ-2в. Ці акти були підписані як підрядником, так і замовником, скріплені печатками підприємств сторін і вони є доказами факту і обсягів виконаних позивачем робіт. Також, колегія суддів вважає, що складання цих актів було спрямоване на погашення та виконання зобов'язань сторін за Договором. За весь час існування зобов'язань за цим договором правомірність цих правочинів  (актів) ніким не оскаржена, вони юридично існують і волевиявлення сторін в них здійснено.

Крім того, доказів того, що керівництвом Державного підприємства "Інститут машин і систем" була проведена службова внутрішня перевірка щодо перевищення своїх повноважень бувшим головним інженером Зміївським М.Н., чи підтвердження того, що матеріали по даному питанню були передані до правоохоронних органів, відповідачем а ні господарському суду першої інстанції, а ні господарському суду апеляційної інстанції представлено не було.

Також посилання представника відповідача на неякісне виконання ремонтних робіт позивачем не знаходять свого підтвердження належними доказами в матеріалах справи, зокрема: претензії по якості, по прихованих недоліках, позов по якості тощо. З огляду на це, колегія суддів вважає, що представником відповідача порушуються вимоги ч.2 ст4-3 ГПК України, якою передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, твердження ж відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Отже відповідач а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надав документально підтверджених доказів оплати заборгованості перед позивачем як після отримання ним від позивача виконаних ремонтних робіт у повному обсязі, так і після пред'явлення йому позивачем претензії, яку слід вважати вимогою на оплату в порядку, передбаченому статтею 530 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що свої зобов'язання перед позивачем по сплаті боргу відповідач не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, чим змусив його звернутися з позовом до господарського суду Харківської області .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 15174,40 грн. визнав обґрунтованими і підтвердженими наданими суду відповідними доказами цілком законно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім того, посилання заявника скарги на те, що суд першої інстанції, задовольнивши його клопотання про відкладення розгляду справи, належним чином не повідомив його про дату і місце розгляду справи, не відповідає дійсності зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать, що представник відповідача ні в призначене судове засідання 11 жовтня 2006 року, ні в перенесене за його клопотанням судове засідання 01 листопада 2006 року не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання, був повідомлений належним чином. Всі процесуальні документи направлялись у встановлені законом строки, на адресу відповідача, що вказана як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, про що свідчить штамп канцелярії суду. Крім того, той факт, що рішення від 01 листопада 2006 року судом першої інстанції винесена  за відсутності представника відповідача не є порушенням процесуального закону та підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки явка у судове засідання є правом сторони, а не обов'язком.

         При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач не представив жодного належного доказу того, що ним не отримані вищезазначені процесуальні документи господарського суду Харківської області, а також неможливості неприбуття представника у судове засідання та направлення в судове засідання іншого представника відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що твердження відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2006 року у справі № 21/398-06 прийнято без порушень норм матеріального  та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

У зв'язку з чим, керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105,  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

        постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2006 року у справі № 21/398-06 залишити без змін.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

            Головуючий суддя                                      Афанасьєв В.В.

                                   суддя                                      Бухан А.І.

                                           суддя                                                Шевель О.В.