Рішення

від 25.07.2006 по справі 12/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

25.07.2006                                                                                           Справа  № 12/133

За позовом дочірнього підприємства „Промгаз” приватного підприємства „Комунпроект”, м. Мукачево

до відповідача виробничого управління житлово –комунального господарства, м. Берегово

про стягнення заборгованості в сумі 17 345,00 грн.

                                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача –не з'явився

Від відповідача – Сведенюк В. М., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірнього підприємства „Промгаз” приватного підприємства „Комунпроект”, м. Мукачево до відповідача виробничого управління житлово –комунального господарства, м. Берегово про стягнення заборгованості в сумі 17 345,00 грн.

          Відповідачу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Письмовою заявою поданою в судовому засіданні 25.07.2006 року відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх заслухавши пояснення представника відповідача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 17 345,00 грн. –основного боргу щодо оплати за виконані, згідно договору № 1089 від 03.03.2003 року, підрядні роботи, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  актами приймання виконаних робіт за березень, травень, грудень 2003 року ;

-  випискою банківської установи про рух коштів між сторонами;

-  актом звірки розрахунків від 28.04.2006 року;

          - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензія № 4/10 від 07.04.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (4; 151); 161 ЦК УРСР (чинного до 01.01.04) та ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч.2 п.4 Перехідних положень Господарського кодексу України –до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та зобов'язань, які продовжують існувати, або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Аналогічне правило також закріплено в ст. 5 та ч.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 151 ЦК УРСР та ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР та ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.  

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виконання підрядних робіт (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити виконання підрядних робіт є безспірним.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

          Стягнути з виробничого управління житлово –комунального господарства         (м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7; код 03344384) на користь дочірнього підприємства „Промгаз” приватного підприємства „Комунпроект”                                   (м. Мукачево, вул. Миру, 3; код 32293896) суму 17 345 (сімнадцять тисяч триста сорок п'ять грн.) –основного боргу та 173,45 (сто сімдесят три грн. 45 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.