Рішення

від 19.08.2015 по справі 496/4464/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5185/15

Головуючий у першій інстанції Галич О. П.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Процик М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СФГ «Сільгосппром» про розірвання оренди землі, за апеляційною скаргою СФГ «Сільгосппром» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23.02.2015 року,-

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить розірвати договір оренди землі без номера від 23 березня 2009 року між нею та СФГ «Сільгосппром» та скасувати державну реєстрацію вказаного договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на підставі держаного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка загальною площею 6,35 га розташованого на території Дачнянської сільської ради Біляївського району Одеської області. До вересня 2013 року позивач одноосібно обробляла власну ділянку, та по її ствердженню ніколи не заключала офіційного договору на здачу її в оренду. В вересні 2013 року позивач дізналась про те, що відповідач планує здійснити обробітку її земельної ділянки. На підтвердження законності своїх намірів відповідач надав договір оренди землі без номера від 23 березня 2009 року. Про наявність такого договору позивач не знала. Для вирішення спору, позивач подала заяву до Біляївського районного суду Одеської області про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі, однак рішенням суду від 09 вересня 2014 року було відмовлено у задоволені її вимог. Щоб захистити свої права від подальшого незаконного використання відповідачем її земельної ділянки, позивач змушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.02.2015 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди землі без номера від 23 березня 2009 року, між СФГ «Сільгосппром» та ОСОБА_2, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 25 травня 2012 року за № 512100004002313. Скасувано Державну реєстрацію договору оренди від 23 березня 2009 року між СФГ «Сільгосппром» та ОСОБА_2.

Не погоджуючись з рішенням суду представник СФГ «Сільгосппром» подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того що відповідачем не виконується умова договору оренди землі, а саме не сплачується оренда плата.

З таким висновком суду в повній мірі погодитись не можна виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент підписання договору оренди, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими Законами і договором оренди землі.

За вимогами ст.ст. 525,526,651 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства ..; одностороння відмова від зобов'язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. ст. 126 ч.5 , 125 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 належить земельна ділянка площею 6,35 га, яка розташована на території Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 8-9).

23 березня 2009 року було укладено договір оренди землі, б/н, між ОСОБА_2 та СФГ «Сільгосппром», строком на десять років, який був зареєстрований в відділі Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі, вчинено запис 25 травня 2012 року (а.с. 5-6).

Згідно акту прийому-передачі в натурі (на місцевості) земельної ділянки переданої в оренду від 23 березня 2009 року, орендодавець, власник земельної ділянки передає згідно договору оренди та плану землекористування земельну ділянку, а орендатор приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дасненської сільської ради Біляївського району Одеської області, площею 6,35 га (а.с. 7).

У відповідності до ст.ст. 24,32 Закону України «Про оренду землі», в редакції що діяла на момент подачі позову, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасно внесення орендної плати; на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі не виконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанням земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 141 ч.1 п. «д» Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Встановлено, що на час подачі позову, позивачу не сплачено орендна плата за 2014 рік, яку відповідач під час розгляду справи пропонував позивачу отримати (а.с.43). Відтак порушення договору відповідачем було разовим, а не систематичним, що не може вважатись достатньою підставою для розірвання договору оренди землі, з огляду на правила ст. 141 ч. 1п. «д» ЗК України. Така правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 12.12.2012 року, при розгляді справи №6-146цс12.

Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитись з доводами позивача та висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку з невиконанням умов щодо орендної плати.

Разом тим колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не зробив висновків, стосовно аргументів позову, щодо відсутності ведення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія судів дійшла висновку, що вони є не доведеними, оскільки в порушення ст. 10,60 ЦПК України, позивач не подав з цього приводу жодного доказу, як в суді першої так і апеляційної інстанції, крім того рішення в цій частині не оскаржував.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору рішення районного на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу СФГ «Сільгосппром» - задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23.02.2015 року - скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до СФГ «Сільгосппром» про розірвання оренди землі, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: Є.С.Сєвєрова

М.В.Процик