Постанова

від 23.09.2009 по справі 2а-4301/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 вересня

2009 року                           

справа № 2а-4301/09/2370

15 год. 50

хв.                                                              

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний

суд  у складі:

головуючого  судді - Кульчицького С.О.,

при секретарі судового засідання -

Музиченко В.І.,                                

за участю:

представника позивача - Пасічник

А.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі

місця інвалідами,

ВСТАНОВИВ:

До

Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій

просить стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Нива» 7 456 грн. 67 коп. адміністративно-господарських

санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році та 441 грн. 04 коп.

пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Представник

позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, просив суд задовольнити

його в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заявлену

суму адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 7 897 грн. 71

коп., з мотивів порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначивши при цьому, що

підприємства, установи і організації, які використовують найману працю

самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу

робочих місць.

Відповідач

до зали судового засідання не з'явився, явку своїх представників на судовий

розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був

повідомлений належним чином.

Виходячи з

положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що неприбуття  в судове засідання без  поважних причин представника сторони або

третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для

розгляду справи.

Розглянувши

подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову,  заслухавши пояснення представника позивача,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач

зареєстрований як юридична особа 21.03.2001 року за № 10000058119, що

підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ.

У 2008 році

у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте позивачем встановлено, що

в порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні»  1

робоче місце інвалідом зайняте не було.

Вартість

одного робочого місця за звітній період на підприємстві становить 7 456 грн. 67

коп. Так, загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті

робочі місця для інвалідів становить 7 456 грн. 67 коп. У встановлений

законодавством термін, до 15 квітня 2009 року, визначену суму  адміністративно-господарських санкцій за

невиконаний норматив у 2008 році відповідач Черкаському обласному відділенню

Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив.

Відповідно

до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з

правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість

робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій

громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за

невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним

законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує

їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній,

політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов,

які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з

індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (надалі

за текстом - «Закон України N 875-XII») .

Частиною

другою статті 18 Закону України № 875-XII визначено, що підприємства, установи,

організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому

числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням

індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні

гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі

зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і

звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування

інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19

Закону України № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і

організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється

норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі

чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює

від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

При цьому,

згідно зі статті 20 Закону України № 875-XII, підприємства (об'єднання),

установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де

кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим

ч.1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального

захисту інвалідів штрафні санкції, сума, яких визначається у розмірі середньої

річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в

установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно

до п. 5 вищезгаданого Положення підприємства інформують центри зайнятості,

місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального

захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для

працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14

зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують

державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про

вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця

інвалідів.

Відповідно

до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від

01.03.1991р. № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми

власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як

платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального

страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам

адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць

(вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про

працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не

передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм

виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх

прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

З огляду на

наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення

робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може

здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної

політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями

інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену

у встановленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів

на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі

місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом

Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 затверджена норма

статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць

(вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями

щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Судом

встановлено,  що відповідач на протязі

2008 року жодного разу не здійснив передбачені чинним законодавством заходи

щодо створення  умов для працевлаштування

інвалідів та заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та

заходи щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на

підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Згідно Порядку

подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що

використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування

інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування,

затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про

реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні»,  відповідач

зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про

зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Як

вбачається з поданого відповідачем звіту, протягом 2008 року останній

використовував працю 30 найманих працівників.

Відповідач

кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у звіті  не зазначив.

Суд враховує,

що відповідно до законодавства України обов'язок з працевлаштування інвалідів

покладено на орган державної влади з питань праці та соціальної політики,

органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому

мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення

робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з

метою працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до

уваги, що відповідач на протязі 2008 року жодного разу не вчинив такі дії, не

подав до місцевого центру занятості звіт форми 3-ПН про вакансії для

працевлаштування осіб з обмеженими фізичними даними та не створив робочі місця

для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства

встановлена група інвалідності, згідно частини першої статті 20 Закону України

№ 875-XII, відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального

захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається

в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві 2008

рік.

Пунктом

другим Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними

особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських

санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 70 від

31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні», строк сплати

адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає

за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для

працевлаштування інвалідів.

За порушення

термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20

Закону України № 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків

річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати,

нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним

зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів

за 2008 рік середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2008 році у

відповідача складала 7 456 грн. 67 коп.

Таким чином,

з урахуванням викладених вище норм Закону № 875-XII відповідач зобов'язаний був

до 15 квітня 2009 року сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів

адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для

працевлаштування інвалідів за 2008 рік в сумі 7 456 грн. 67 коп.

Приймаючи до

уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські

санкції,  розмір пені, нарахованої на

суму недоїмки, за період з 16 квітня 2009 р. до 10 вересня 2009 р. складає 441

грн. 04 коп., та розраховується, з урахуванням встановленого розміру облікової

ставки НБУ на рівні 120,00%.

Вирішуючи

даний спір, суд виходить з того,  що

одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини

першої статті 17 Закону № 875-XII , є право працювати на підприємствах, в

установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю,

яка не заборонена законом.

Це положення

узгоджується зі статтею 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має

право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він

вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на

викладене, суд констатує, що відповідач, ігноруючи вищезазначені вимоги чинного

законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення зайнятості людей з

фізичними чи психічними вадами, перешкоджає досягненню ними матеріальної

незалежності, їх соціальної реабілітації та забезпеченню рівних можливостей з

усіма іншими громадянами.

Разом з тим

Закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності

прибутку, а лише визначає порядок сплати штрафних санкцій.

Відповідно

до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу.

Доказів, які

б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки

спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати

судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних

повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз,

судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з

відповідача не підлягають.

З

урахуванням наведеного та керуючись Законом України "Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII, Законом України

«Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803-ХІІ,   Положенням про робоче місце інваліда та про

порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 03.05.1995 № 314, Порядком подання підприємствами, установами, організаціями

та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і

працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх

працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від

31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 9, 69-71, ч.3, ч.4 ст. 94,

ст.ст. 158-159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний

позов задовольнити повністю.

Стягнути з

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»,  19646, Черкаська область, Черкаський район,

с. Чорнявка, вул. Гагаріна, 2 (код ЄДРПОУ 21352743, р/р 26005001262001, філія

Полтавської дирекції «Індекс банк»,  МФО

551661) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів, 18000,  м. Черкаси, проспект

Хіміків, 50, (код ЄДРПОУ 21368023, р/р 31217230700002 в ГУДКУ в Черкаській

області, МФО 854018) 7 456 грн. 67 коп. адміністративно-господарських санкцій

за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році та 441 грн. 04 коп. пені за

несвоєчасну сплату зазначених санкцій, усього 7 897 (сім тисяч вісімсот

дев'яносто сім гривень) 71 коп.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку

заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                   

С.О. Кульчицький