Рішення

від 26.08.2015 по справі 371/1414/15-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.08.2015 Єдиний унікальний № 371/1414/15-ц

Провадження 2/371/477/15

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2015 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.,

за участю секретаря - Коцюби Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, Відділу Держземагенства у Миронівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку успадкування,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1(далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, Відділу Держземагенства у Миронівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку площею 4,2400 га, яка розташована на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Будучи спадкоємцем за заповітом, позивач у встановлений законодавством строк звернувся до Миронівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте державний нотаріус постановою від 17 липня 2015 року №789/02-31 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку у зв'язку із тим, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданому 9 червня 2004 року Миронівською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_3 було виявлено виправлення у графі прізвище, ім'я, по-батькові.

Просить у судовому порядку визнати за ним право власності на земельну ділянку, розташовану на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області - після смерті матері ОСОБА_3

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час, день та місце розгляду повідомлений належним чином, проте подав до суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати у його відсутність.

Представники відповідачів у судове засідання також не з'явилися, про час, день та місце розгляду повідомлені належним чином, проте подали до суду заяви, у яких просить розгляд справи проводити без їх участі, проти задоволення позову не заперечують.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим 21 березня 2008 року виконкомом Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 4).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної ділянки площею 4,2400 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 5).

Власницею вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 була згідно Державного акта НОМЕР_3 від 9 червня 2004 року, проте до вказаного державного акта внесено виправлення, а саме в графі по батькові з «ОСОБА_3» виправлено на «ОСОБА_3».

Проте із поданих до суду доказів, а саме: архівної довідки, виданої Трудовим архівом Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області від 25.08.2015 року № 145 та довідки виконавчого комітету Коритищенської сільської ради від 25.08.2015 № 144 встановлено, що мати позивача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 була пенсіонеркою із числа колгоспників ім. К.Маркса с.Потік Миронівського району Київської області, мала право на отримання частки паю із земель вказаного колективного господарства та реалізувала своє право шляхом отримання правовстановлюючого документу та виділення частки паю в натурі (а.с. 51-52).

Зазначений державний акт ОСОБА_3. отримала, користувалась вказаною земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду, отримувала орендні платежі (а.с. 9-12).

Вказана земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4внесена до публічної кадастрової карти.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3. є її син - позивач ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту від 20 липня 1988 року (а.с. 8), копією заяви про прийняття спадщини (а.с. 26), матеріалами спадкової справи (а.с. 25-50).

Позивач у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 листопада 2009 року, НОМЕР_5, зареєстроване в реєстрі за №2-4388 на житловий будинок за АДРЕСА_1 (а.с.45), та свідоцтво від про право на спадщину за заповітом від 18 листопада 2009 року НОМЕР_5 зареєстроване в реєстрі за №2-4390 на грошовий вклад у ВАТ «Державний ощадбанк» (а.с. 47).

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 17 липня 2015 року за №789/02-31 державний нотаріус повідомив, що у зв'язку із тим, що оглянувши Державний акт на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_2, виданий 9 червня 2004 року, Миронівською районною державною адміністрацією, реєстровий №69, на ім'я ОСОБА_3, було виявлено виправлення у графі прізвище, ім'я, по батькові (а.с. 6).

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 9 червня 2004 року належала спадкодавці, вартість вказаної земельної ділянки становить 149 691 грн. (а.с. 7,8)

Будучи спадкоємцем за заповітом, позивач не може належним чином прийняти спадщину у зв'язку із відсутністю Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, яка належала його матері на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Встановленим судом фактам відповідають спадкові правовідносини та правовідносини щодо набуття права власності на спадкове майно, які регулюються ст.ст. 328, 392,1270-1279 ЦК України.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першою ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов"язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов"язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за заповітом, прийняв спадщину, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, зазначені дії були вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, отримав свідоцтво на право на спадщину на частину спадщини.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням їх цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п.3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Як зазначалося вище до складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що право ОСОБА_1 на отримання у власність спадкового майна порушено і воно підлягає судовому захисту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: в рівних частинах з відповідачів по 748 грн. 45 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 328, 1217, 1220, 1222, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку площею 4,2400 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з відповідачів Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області (08825, с. Коритище Мироніського району Київської області) та Відділу Держземагенства у Мироніському районі Київської області (ЄДРПОУ 38164282, вул. Леніна, 58, м. Миронівка Київської області) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати по справі по 748 грн. 45 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис А.В.Гаврищук

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук