Рішення

від 26.08.2015 по справі 908/4388/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/170/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015 Справа № 908/4388/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТЗТ ТранссервісВ» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«Стандарт-ВізаВ» (69063, м. Запоріжжя, пр.Леніна,24)

про стягнення 80518 грн. 24 коп. основного боргу за контрактом № 69/10 від 06.09.2010 р., 64207 грн. 96 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7078 грн. 52 коп. річних процентів, 60054 грн. 76 коп. пені.

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - ОСОБА_2, дов. від 27.06.2015 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 83580 грн. 59 коп. основного боргу за контрактом № 69/10 від 06.09.2010 р., 71558 грн. 57 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7343 грн. 72 коп. річних процентів, 62196 грн. 05 коп. пені.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 26.08.2015р.

Позивачем заявлено про уточнення суми позовних вимог. Після дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами суд вважає, що заявлене клопотання за своєю суттю є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 80518 грн. 24 коп. основного боргу за контрактом № 69/10 від 06.09.2010 р., 64207 грн. 96 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7078 грн. 52 коп. річних процентів, 60054 грн. 76 коп. пені.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові та заяві від 25.08.2015 р. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору про надання послуг з перевезення вантажів, укладеного з відповідачем 06.09.2010 р., надав останньому послуги з перевезення вантажів на суму 83580 грн. 59 коп. Відповідач, порушуючи умови договору, здійснив часткову оплату наданих послуг в розмірі 3062 грн. 35 коп., внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 80518 грн. 24 коп., яку позивач просить стягнути з ПП «Стандарт-Віза». За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 60054 грн. 76 коп. пені, нарахованої за період з 11.08.2012 р. по 28.07.2015 р. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 64207 грн. 96 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 7078 грн. 52 коп. річних процентів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом двічі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Стандар-Віза» зареєстроване за адресою: 69063, м. Запоріжжя, пр.Леніна, 24). Ухвала суду від 03.08.2015 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 26.08.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ «ТрансСервіс» (позивач по справі, виконавець) та Приватне підприємство «Стандарт-Віза» (відповідач по справі, замовник) 06.09.2010 р. уклали контракт № 69/10 про надання послуг з перевезення вантажів, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги з організації перевезень вантажу та (або) митного оформлення.

Порядок розрахунків узгоджено статтею 5 контракту, п. 5.2 якого передбачено, що замовник зобов'язаний провести розрахунки за надані послуги на протязі семи календарних днів після виконання послуг, або за заявою виконавця зробити попередню оплату.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов контракту № 69/10 від 06.09.2010 р. позивачем надано відповідачу послуги перевезення вантажів та транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 83580 грн. 59 коп., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001213 від 03.08.2012 р., № ОУ-0001202 від 06.08.2012 р., № № ОУ-0001251 від 10.08.2012 р., № ОУ-0001261 від 15.08.2012 р., № ОУ-0001296 від 16.08.2012 р., № ОУ-0001327 від 18.08.2012 р. Перелічені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Позивачем на оплату наданих послуг пред'явлено відповідачу рахунки на загальну суму 83580 грн. 59 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вказує позивач, відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг в розмірі 3062 грн. 35 коп. Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за контрактом № 69/10 від 06.09.2010 р. складає 80518 грн. 24 коп.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в узгодженому розмірі та у визначені строки, заборгованість не спростував, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 80518 грн. 24 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 7078 грн. 52 коп. річних процентів, нарахованих за період з 11.08.2012 р. по 28.07.2015 р., та 64207 грн. 96 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з серпня 2012 р. по липень 2015 р., судом перевірено. Суд вважає вимоги про стягнення річних процентів такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 7076 грн. 16 коп., нарахованих за вказаний період, внаслідок неправильно виконаного позивачем розрахунку. Вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів задовольняються частково в розмірі 60444 грн. 86 коп., нарахованих за період з серпня 2012 р. по липень 2015 р. При розрахунку судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Вимоги про стягнення 60054 грн. 76 коп. пені, нарахованої за період з 11.08.2012 р. по 28.07.2015 р., позивачем заявлено з посиланням на ч. 6 ст. 231 ГК України. Суд вважає вимоги про стягання пені такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Пунктами 4.2, 4.4 контракту № 69/10 від 06.09.2010 р. передбачено, що замовник несе відповідальність за правильність наданої інформації щодо вмісту відправлення, за достовірність відомостей про адреси відправлення, доставки та за належну упаковку вантажу. За порушення інших умов контракту сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що неустойка поділяється на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір. Дослідивши взаємовідносини, що склалася між сторонами даної справи щодо надання поворотної фінансової допомоги, суд встановив, що сторонами не узгоджувалися умови щодо відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, а стаття 231 Господарського кодексу України визначає лише правило розрахунку штрафних санкцій, при цьому їх розмір має бути закріплений у договорі.

Таким чином, у зв`язку із тим, що сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, підстави для стягнення заявленої позивачем пені відсутні, внаслідок чого в задоволенні вимог про стягнення 60054 грн. 76 коп. пені відмовляється.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог переплачена сума судового збору в розмірі 106 грн. 52 коп. підлягає поверненню позивачу, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст. ст. 526, , 629, 929, 931 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«Стандарт-ВізаВ» (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 24, ЄДРПОУ 36097107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТЗТ ТранссервісВ» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84, ЄДРПОУ 20583021) 80518 (вісімдесят тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 24 коп. основного боргу, 60444 (шістдесят тисяч чотириста сорок чотири) грн.. 86 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7076 (сім тисяч сімдесят шість) грн. 15 коп. річних процентів, 2960 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 02 вересня 2015 року.

Суддя І.А. Попова