Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/14466/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/14466/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ДИСТРИБ'ЮШН"

До Спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

Про стягнення 5 149,29 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Луценко С.О - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ДИСТРИБ'ЮШН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 5 149,29 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/14466/15 та призначено розгляд справи на 01.07.2015.

Розпорядженням від 30.06.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи,у зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю.

Відповідно до автоматизованого розподілу судових справ, справу № 910/14466/15 передано судді Прокопенко Л.В.

01.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 02.07.2015 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 11.08.2015.

В судове засідання 11.08.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі та додаткові документи.

В судове засідання 11.08.2015 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 11.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18.04.2014 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 48/14 ( під реалізацію товару споживачам), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортиментів, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості передбаченій замовленнями на товар.

Відповідно до п. 2.14 право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та/або видаткової накладної.

Позивач зазначив що згідно до п. 4.3 Договору викладеного в редакції згідно протоколу узгодження розбіжностей товар підлягає оплаті не пізніше 60 календарних днів.

Як вбачається із видаткової накладної № 1989 від 15.05.2014 відповідачем було отримано товару на суму 10 070,28 грн.

Позивач зазначив, що виконав умов умови договору належним чином, тоді як відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати товару в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 4 338,42 грн. Наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.01.2015. ( копія наявна в матеріалах справи)

Відповідач заперечив відносно стягнення заборгованості зазначивши що залишки поставленого товару було повернуто позивачу на підставі накладних про повернення № 8 від 22.01.2015 та № М00001620 від 22.01.2015 та інша частина вартості товару сплачено відповідно до платіжного доручення № 2406 від 15.05.2015.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Суд зазначає, що не може дійти достовірного висновку обставинам повідомленим відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки вони спростовуються наявним актом звірки взаєморозрахунків від 31.01.2015, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 4 338,42 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 4 338,42 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 810,87 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 5588,77 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 810,87 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 810,87 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 7/9, код ЄДРПОУ 14364757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ДИСТРИБ'ЮШН" (07402, Київська обл., м. Бровари, вул. Дмитрова, 119, код ЄДРПОУ 38108233) заборгованість в розмірі 5 149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 29 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко