Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/12114/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/12114/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "МИСТЕЦЬКА ПЛАТФОРМА"

Про стягнення 8 229,12 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Іващенко О.В. - представник

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "МИСТЕЦЬКА ПЛАТФОРМА" про стягнення 8 229,12 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/12114/15 та призначено розгляд справи на 29.05.2015.

В судове засідання 29.05.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 29.05.2015 представник відповідача не з?явився, вимоги ухвали суду від 14.05.2015 не виконав.

Ухвалою від 29.05.2015 розгляд справи відкладено на 15.07.2015.

Ухвалою. суду від 20.07.2015 відкладено розгляд справи на 11.08.2015.

В судове засідання 11.08.2015 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 11.08.2015 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 11.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04.03.2011 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та відповідачем Молодіжною громадською організацією "Мистецька платформа" було укладено договір на постачання електричної енергії № 31827, о/р31827010.

Відповідно до п. 1 Договору, позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач відповідно сплачує оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та Додатками до Договору.

Згідно до п. 2 Додатку 2 «Порядок розрахунків» до Договору зобов'язує Відповідача здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за формою попередньої оплати.

П. 2.1 Додатку 2 «Порядок розрахунків» до Договору вказано, що попередня оплата здійснюється до 16 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам».

Згідно пп. 2.2 Додатку 2 Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за квітень 2014 виникла заборгованість за використання електричної енергії, становить 6703,03 грн.,

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 6703,03 грн. заборгованість, 723,93 грн. - інфляційної складової боргу, 39,12 грн. - 3% річних, пеню в розмірі 763,04 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 6703,03 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 763,04 грн., 723,93 грн. - інфляційної складової боргу, 39,12 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача, сума пені складає 763,04 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 723,93 грн. -збитків від інфляції та 39,12 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Молодіжної громадської організації "МИСТЕЦЬКА ПЛАТФОРМА" (01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 4-Б, офіс 51, код ЄДРПОУ 37316650) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість в розмірі 6703 (шість тисяч сімсот три) грн. 03 коп., пеню в розмірі 763 (сімсот шістдесят три) грн. 04 коп., 3% річних в розмірі 39 (тридцять дев'ять) грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 723 (сімсот двадцять три) грн. 93 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 17.08.2015

Суддя Л.В. Прокопенко