Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/13421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/13421/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг»

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Ковтунов І.А. - представник, довіреність б/н від 23.02.15 р.

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонере товариство «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу від 22.08.14 р. №1408000186.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 22.08.14 р. №1408000186 в частині належного виконання зобов'язання з поставки позивачу товару, визначеного Специфікацією №1 (додаток 1), який є невід'ємною частиною до договору купівлі-продажу від 22.08.14 р. №1408000186.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.15 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/13421/15 та призначено розгляд справи на 10.06.15 р.

Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання 10.06.15 р. не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.15 р. розгляд справи відкладався на 15.07.15 р.

15.07.15 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.15 р. розгляд справи було відкладено на 28.07.15 р.

В судове засідання 28.07.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 28.07.15 р. не з'явився.

Копії ухвал Господарського суду міста Києва від 29.05.15 р., від 10.06.15 р. та від 20.07.15 р., які направлялись відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13, яка співпадає з місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача, повернуті підприємством зв'язку не врученими адресату з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштових відправлень.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу наявним в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, з огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

До початку судового засідання 28.07.15 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва представником позивача подано документи, витребувані ухвалою суду від 20.07.15 р., разом із супровідним листом №3579/6 від 27.07.15р.. Документи долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 10.06.15 р. та 28.07.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.05.15 р., від 10.06.15 р. та від 20.07.15 р. відповідачем суду не надані, позивачем - надані не в повному обсязі.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до п. 2.3 Постанова №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 28.07.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (Покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» (Продавець за договором, відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу №1408000186 (далі - Договір), згідно умов якого Продавець, який є власником товару, зобов'язується поставити та передати його у власність (повне господарське володіння) Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього Договору.

Розділами 5-8 Договору сторони погодили ціну товару, строки і порядок поставки, умови прийому-передачі товару та порядок розрахунків.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, в частині розрахунків - до повного виконання (розділ 9. Договору).

Вказаний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктами 1.2. та 1.3. Договору сторони погодили, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість і ціна товару, що є предметом цього Договору, обумовлюються в Специфікації (оформляється як додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, відповідно до підписаної уповноваженими представниками сторін Специфікації №1 до Договору Продавець зобов'язаний поставити та передати, а Покупець прийняти та оплатити куртки і штани літні з шевронами в кількості 150 комплектів загальною вартістю 28 080,00 грн. та куртки утеплені з шевронами в кількості 150 шт. загальною вартістю 30 654,00 грн. Загальна ціна Договору складає 58 734,00 грн.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно розділу 5 Договору товар повинен бути повністю поставленим Покупцю протягом 30 робочих днів після підписання цього Договору на умовах СРТ в с. Угерсько Стрийського району Львівської області згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Датою поставки вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної.

Передача (приймання-передача) товару здійснюється в пункті поставки. Приймання товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, визначеному законодавством України (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до умов Договору, зокрема розділу 7, Покупець проводить розрахунки з Продавцем на умовах післяоплати: протягом 60 (шістдесяти) днів після підписання акта прийому-передачі товару шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» свої зобов'язання щодо передачі позивачу обумовленого Договором та Специфікацією №1 товару не здійснив.

Вищезазначені обставини були об'єктом дослідження господарським судом міста Києва у справі 910/4489/15-г, предметом спору у справі якого було стягнення штрафних санкцій в сумі 23 023,73 грн. за порушення Продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» визначених Договором строків поставки товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.15 р. у справі №910/4489/15-г стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» 23 023,73 грн. штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У пункті 2.6 Постанови № 18 вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вказане вище, господарським судом міста Києва при винесенні рішення у справі № 910/4489/15-г станом на 30.03.15 р. встановлено факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за Договором щодо поставки товару протягом 30 робочих днів після підписання Договору на умовах СРТ в с. Угерсько Стрийського району Львівської області та, як наслідок, обов'язок відповідача сплатити позивачу штрафні санкції за прострочення виконання господарського зобов'язання, визначеного умовами Договору. Вказаний факт, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, є преюдиційним і доказуванню не потребує.

Предметом спору у справі № 910/13421/15 є вимога про зобов'язання відповідача виконати умови договору купівлі-продажу №1408000186 від 22.08.14 р. в натурі, а саме поставити та передати у власність (повне господарське відання) Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», товар, визначений Специфікацією №1, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З вищенаведених норм закону вбачається, що договір за своєю суттю є домовленістю, в якій втілюється вільне волевиявлення його сторін та є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. Тобто, зобов'язання, що виникло і діє породжує для однієї сторони вправо вимагати, а для іншої сторони - обов'язок виконати певну дію або ж утриматись від неї. Належне виконання зобов'язання - це, передусім, виконання його відповідно до умов договорів та інших актів законодавства. При цьому пріоритетність умов договору дає можливість його сторонам обрати такий конкретний варіант виконання зобов'язання, який би найбільшою мірою відповідав їхнім інтересам, оскільки сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Так, пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах CPT (CARRIAGE PAID TO) - ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (с. Угерсько Стрийського району Львівської області).

Згідно визначень Інкотермс-2000 термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором (А.1. «Обов'язки продавця» Інкотермс-2000).

Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду (А.4 «Поставка» Інкотермс-2000).

Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення). (А.8. «Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення» Інкотермс-2000).

Таким чином, підставою виникнення взаємних прав та обов'язків між сторонами є Договір купівлі-продажу від 22.08.14 р. №1408000186, в якому сторони обрали конкретний варіант виконання зобов'язання, який на момент укладання зазначеного Договору, найбільшою мірою відповідав їхнім інтересам.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з поданої позивачем копії листа №1296 від 01.10.14 р., відповідач повідомив позивача про неможливість поставки обумовленої Договором та Специфікацією №1 до нього товару та запропонував припинити зобов'язання, шляхом підписання Додаткової угоди №1 до Договору. В листі зазначалось, що ситуація, що склалася в державі (нестабільна економічна ситуація) є форс-мажорною, як наслідок Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» відмовилось від виконання умов Договору, оскільки немає фінансової можливості виконати зобов'язання на умовах проведеного конкурсу.

Згідно з частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, у розділі 14 Договору сторони визначили, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по цьому Договору, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, як то: стихійні лиха, війни чи військові дії, страйки, масові безпорядки і хвилювання, акти органів державної влади і/чи управління, які спричиняють неможливість виконання Договору (п.14.1 Договору).

Сторона у випадку настання вищенаведених обставин непереборної сили, що вказані в пункті 14.1 вказаного Договору, повинна протягом 5-тим днів будь - яким способом повідомити про них іншу сторону з представленням документів, виданих уповноваженими державними органами і підтверджуючих факт наступлення вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатися на форс мажорні обставини.

Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Згідно положень ч. 1 ст. 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно визначення ч. 2 ст. 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача у порядку та строки, погоджені в Договорі, про наявність обставин непереборної сили для належного виконання своїх зобов'язань. Доказів надання відповідачу довідок Торгово - Промислової Палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору) при виконанні Договору купівлі - продажу від 20.08.14 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» суду не надано.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не підтверджено у розумінні статті 219 Господарського кодексу України належними та допустимими доказами неможливість належного виконання зобов'язання внаслідок дії непереборної сили (надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Так, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» з претензією №3818/6-06 від 05.11.14 р. про виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №1408000186 від 22.08.14 р.

Доказів здійснення відповідачем поставки товару - куртки і штани літні з шевронами в кількості 150 комплектів загальною вартістю 28 080,00 грн. та куртки утеплені з шевронами в кількості 150 шт. загальною вартістю 30 654,00 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи станом на час розгляду справи №910/13421/15 обов'язок щодо поставки товару - куртки і штани літні з шевронами в кількості 150 комплектів та куртки утеплені з шевронами в кількості 150 шт. загальною вартістю 58 734,00 грн. на умовах СРТ в с. Угерсько Стрийського району Львівської області, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Догвору відповідач не виконав, в результаті чого у останнього існує невиконане зобов'язання за Договором в частині поставки та передачі у власність (повне господарське відання) Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», товару, визначений Специфікацією №1 до Договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх майнових прав та зобов'язання відповідача до виконання умов Договору, а саме поставити товар, визначений Специфікацією №1 до Договору.

Суд зазначає, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За загальним правилом у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

Згідно із ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 Цивільного кодексу України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому одним із визначених цивільним та господарським законодавством способів захисту порушеного права є, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Цей спосіб захисту застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання зобов'язання, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі-продажу від 22.08.14 р. №1408000186 суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару у встановлені Договором порядку та строк, та на момент прийняття рішення доказів поставки товару - куртки і штани літні з шевронами в кількості 150 комплектів загальною вартістю 28 080,00 грн. та куртки утеплені з шевронами в кількості 150 шт. загальною вартістю 30 654,00 грн., відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» поставити та передати у власність (повне господарське відання) Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» товар - куртки і штани літні з шевронами в кількості 150 комплектів та куртки утеплені з шевронами в кількості 150 шт., визначений Специфікацією №1 до Договору, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» (код ЄДРПОУ 37395968) поставити та передати у власність (повне господарське відання) Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801), від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (код ЄДРПОУ 25560823), товар, визначений Специфікацією №1, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 22.08.14 р. №1408000186, а саме: куртки і штани літні з шевронами в кількості 150 комплектів загальною вартістю 28 080,00 грн. та куртки утеплені з шевронами в кількості 150 шт. загальною вартістю 30 654,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий одяг» (02160, м. Київ, Дніпровський район, вул. Каунаська, буд 13, код ЄДРПОУ 37395968) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, буд 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (79053, м. Львів, Франківський район, вул. І. Рубчака, буд. 3, код ЄДРПОУ 25560823) 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2015 року.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального Кодексу України.

Суддя А.М. Селівон