Рішення

від 31.08.2015 по справі 914/2544/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.15 Справа№ 914/2544/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку В«ПРИВАТБАНКВ» , м.Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«ЖАВЕЛЬ ПЛЮСВ» , м.Львів

про стягнення 14 918,38 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк В«ПРИВАТБАНКВ» звернулось із позовом до ОСОБА_2 підприємства В«ЖАВЕЛЬ ПЛЮСВ» про стягнення 14 918,38 грн. заборгованості, з яких 8 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 4 058,20 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 356,18 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 504,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 29.07.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.08.2015р.

Ухвалою суду від 10.08.2015р. розгляд справи відкладено на 10.08.2015р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання вх.№36210/15 від 31.08.2015р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Крім того, вищенаведеним клопотанням просить суд долучити до матеріалів справи Умови та правила що діяли до 01.07.2014р.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду від 29.07.2015р. та від 10.08.2015р. не повідомив.

Станом на 31.08.2015р. на адресу суду від відповідача не повернулись поштові повідомлення про вручення йому ухвали суду від 29.07.2015р. про порушення провадження у справі та ухвали суду від 10.08.2015р. про відкладення розгляду справи на 31.08.2015р., або поштові конверти без вручення його адресату. Дані ухвали надсилались відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 79018, АДРЕСА_1.

Як вбачається із представленої позивачем роздруківки з Інтернет сайту ДП В«Інформаційно-ресурсний центрВ» , Приватне підприємство В«ЖАВЕЛЬ ПЛЮСВ» перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79018, АДРЕСА_1. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Факт надсилання відповідачу ухвали суду від 29.07.2015р. про порушення провадження у справі та призначення до розгляду на 10.08.2015р. підтверджується списком згрупованих внутрішніх відправлень рекомендованих листів №873 за 30.07.2015р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України В»Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Факт надсилання відповідачу ухвали суду від 10.08.2015р. про відкладення розгляду спору на 31.08.2015р. підтверджується списком згрупованих внутрішніх відправлень рекомендованих листів №940 за 13.08.2015р.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на день розгляду спору (31.08.2015р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

03.02.2014р. Приватне підприємство В«ЖАВЕЛЬ ПЛЮСВ» звернулося до ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» із заявою про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» , за якою відповідач приєднався до В«Умов та правил надання банківських послугВ» (надалі - Умови), ОСОБА_3, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 03.02.2014р., (надалі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004053821884 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано В«Умовами та правилами надання банківських послугВ» .

Слід зазначити, що з 01.07.2014р. до Умов було внесено зміни, про що повідомлено усіх клієнтів на офіційному сайті позивача http://privatbank.ua.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). ОСОБА_3 здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних засобів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому виникає дебетове сальдо.

Згідно п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до В«Умов і правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - надалі В«УгодаВ» ).

Згідно п.3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до В«Умов та Правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі В«УгодаВ» ). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених В«Умов та правил надання банківських послугВ» , банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених В«Умов та правил надання банківських послугВ» , за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк.

Позивач відповідно до Умов встановив відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 11.06.2015р. вих.№08.7.0.0.0/150611151454.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, станом на 16.04.2015р. у нього існує заборгованість в сумі 14 918,38 грн., з яких 8 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 4 058,20 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 356,18 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 504,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача повністю.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У відповідності з ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно п.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Слід зазначити, що укладений між сторонами, шляхом приєднання договір, за своєю правовою природою є змішаним, зокрема поєднує у собі ознаки договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (w.w.w.pіvatbank.ua) ПАТ Комерційний банк В«ПриватБанкВ» , що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009р., керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила);

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ОСОБА_3.

Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватись й інші засоби зв'язку, у тому числі й електронний.

Як вбачається з матеріалів справи 03.02.2014р. Приватне підприємство В«ЖАВЕЛЬ ПЛЮСВ» подавши через мережу Інтернет (систему Інтернет-банкінг) заяву про відкриття поточного рахунку приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 03.02.2014р. та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, який є чинним та не визнаний недійсним.

Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004053821884 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Слід зазначити, що кредитний ліміт - це максимальна сума, яку банк може надати певному позичальнику, зважаючи оцінку його платоспроможності.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до В«Умов та Правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі В«УгодаВ» ). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених В«Умов та правил надання банківських послугВ» , банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених В«Умов та правил надання банківських послугВ» , за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» . Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

Факт використання відповідачем коштів в сумі 8 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку за період з 03.02.2014р. по 16.04.2015р., яка є первинним документом, що відображає рух коштів по поточному рахунку №26004053821884, який був відкритий для відповідача.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки від 11.06.2015р. вих.№08.7.0.0.0/150611151454, відповідачу встановлено кредитний ліміт станом на 05.02.2014р. в сумі 10 000,00 грн., станом на 01.03.2014р. в сумі 10 000,00 грн., станом на 02.03.2014р. в сумі 9 601,92 грн.

Згідно даних виписки банку, відповідач з 10.02.2014р. почав користуватись коштами, частково повертав їх, однак не повернув повністю, відтак банк, у зв'язку з наявністю прострочки, більше не встановлював відповідачу суми кредитного ліміту, та не виплачував коштів. З 02.06.2014р. банк виніс суму 8 000,00 грн. на прострочку.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензію від 21.03.2015р. з вимогою про погашення боргу. Проте, дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно положень ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням ст.1054 ЦК України.

Крім того, згідно розділу 3.2.1.4. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа еаступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюваннню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% (тридцять шість) річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду; в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під В«непогашенням кредитуВ» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Разом з тим, відповідно до п.3.2.1.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2. 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду на викладене та дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши розрахунок боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 4 058,20 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 504,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4,4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відповідно до п.3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно із поданим позивачем розрахунком до стягнення заявлено 2 356,18 грн. пені, яка підлягає до задоволення.

Пунктом 3.2.1.2.3.4. Умов передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом В«Умов та Правил надання банківських послугВ» , в т.ч. при порушенні цільового використання кредиту - змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст..212, 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив, позовних вимог належними та допустимими доказами не спростував, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №BO903B0TEP від 03.06.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 181, 207, 525, 549, 599, 610-612, 625, 627-629, 634,1048, 1049, 1054,1067 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232, 346 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства В«ЖАВЕЛЬ ПЛЮСВ» (79018, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 37304289) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570) 8 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 058,20 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 356,18 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 504,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 04.09.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.