Постанова

від 06.03.2007 по справі 16/438-06-11987а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/438-06-11987А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" березня 2007 р. Справа  № 16/438-06-11987А

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шабалін В.Ю. по дов. №10-ю від 30.01.2007р.;

Від відповідачів:

- виконавчий комітет Затоківської селищної ради –не з'явився;

- регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

Анточ Г.С. по дв. №1 від 09.01.2007р.;

Від третіх осіб:

- української державної будівельної корпорації “Укрбуд” - Врадій О.О. по дов.

 №19/03-79 від 08.02.2007р.;

           - дочірнього підприємства “База відпочинку “Карпати”: не з'явився;  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” до виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –української державної будівельної корпорації “Укрбуд” та дочірнього підприємства “База відпочинку “Карпати” відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Прикарпатбуд” (далі по тексту ВАТ “Прикарпатбуд”) в порядку, передбаченому  п. 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання нечинним рішення №243 від 25.12.2002р. “Про оформлення права власності на базу відпочинку “Карпати” у Сонячному районі смт Затока”. Свої доводи позивач обгрунтовує порушенням його права та прав української державної будівельної корпорації “Укрбуд” при прийнятті спірного рішення.

Враховуючи, що рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області  №243 від 25.12.2002р. “Про оформлення права власності на базу відпочинку “Карпати” у Сонячному районі смт Затока” було вирішено оформити за  регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області право власності на базу відпочинку “Карпати” з подальшою видачею свідоцтва про право власності на базу відпочинку “Карпати”, ухвалою суду від 18.12.2006р. зазначена особа була залучена до участі у справі в якості другого відповідача.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області повністю заперечує проти позову, посилаючись на пропуск строку позовної давності та безпідставність заявлених вимог.

Ухвалою суду від 05.02.2007р.  до участі у справі в якості  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено українську державну будівельну корпорацію “Укрбуд” (далі по тексту УДБК “Укрбуд”). УДБК “Укрбуд” повністю підтримує правову позицію ВАТ “Прикарпатбуд” та просить суд задовольнити позовні вимоги останнього.

Ухвалою суду від 16.02.2007р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено дочірнє підприємство “База відпочинку “Карпати” відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (далі по тексту ДП “База відпочинку “Карпати”).

Представник ДП “База відпочинку “Карпати” повністю погоджується з правовою позицією ВАТ “Прикарпатбуд”, посилаючись на законність та обґрунтованість заявленого позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Наказом української державної будівельної корпорації “Укрбуд” №27 від 14.01.1994р. “Про створення відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” м. Дрогобич Львівської області”, керуючись Указом Президента України від 15.06.1993р. №210 “Про корпоратизацію підприємств”, Положенням про порядок корпоратизації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. №508, наказом Міністерства економіки України від 27.08.1993р. №54 та Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №19-93, було створено ВАТ “Прикарпатбуд” шляхом перетворення в нього державного підприємства будівельно-монтажного тресту “Драгобичпромбуд” та затверджено статут товариства.

03.04.2002р. ВАТ “Прикарпатбуд” звернувся на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області із заявою про включення об'єкта –бази відпочинку “Карпати” до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

30.04.2002р. наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області  №320 було прийнято рішення про здійснення підготовчих дій по приватизації об'єкту соціальної сфери державної власності –бази відпочинку “Карпати”, що знаходиться на балансі ВАТ “Прикарпатбуд”, шляхом викупу товариством.

Наказом  регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №314 від 29.04.2002р. “Про затвердження переліку об'єктів соціальної сфери, які підлягають приватизації” база відпочинку “Карпати” була включена до переліку об'єктів, які підлягають приватизації з визначенням способу приватизації як викуп ВАТ “Прикарпатбуд”.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №363 від 15.05.2002р. “Про реєстрацію в РБТІ м. Білгород-Дністровський права власності нерухомого майна об'єкту державної власності –бази відпочинку “Карпати”, що знаходиться на балансі ВАТ “Прикарпатбуд” було вирішено зареєструвати за державою  право власності на базу відпочинку “Карпати”.

Рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №243 від 25.12.2002р. “Про оформлення права власності на базу відпочинку “Карпати” у Сонячному курортному районі смт Затока” було вирішено оформити право власності Держави в особі регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області на базу відпочинку “Карпати”.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №123 від 31.01.2003р. “Про відміну рішення щодо приватизації шляхом викупу об'єкту соціальної сфери державної власності –бази відпочинку “Карпати” на балансі ВАТ “Прикарпатбуд” було вирішено відмінити рішення Фонду про включення до переліку об'єктів соціальної сфери державної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу ВАТ “Прикарпатбуд” об'єкта соціальної сфери державної власності –бази відпочинку “Карпати”.

Листом за №1/1045 від 13.03.2003р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області повідомило ВАТ “Прикарпатбуд”, що за результатами розгляду звернення останнього, Фонд дійшов висновку, що ВАТ “Прикарпатбуд” не утримувало протягом 5-ті років за власні кошти базу відпочинку “Карпати”, у зв'язку з чим наказом від 31.01.2003р. Фонд скасував своє рішення щодо приватизації ВАТ “Прикарпатбуд” бази відпочинку “Карпати” шляхом викупу.  

З цього часу між сторонами почалися неодноразові судові процеси, але за повідомленням сторін судове рішення за предметом позову, який розглядається у межах даної справи судами не приймалося.

Основними суперечностями, які виявилися між учасниками процесу при вирішенні даного спору суд визначає питання щодо передачі майна бази відпочинку “Карпати” до статутного фонду дочірнього підприємства “База відпочинку “Карпати” відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” та правомірність відмови  регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області щодо приватизації ВАТ “Прикарпатбуд” шляхом викупу об'єкту соціальної сфери державної власності –бази відпочинку “Карпати” з подальшим оформленням Фондом правовстановлюючих документів на базу відпочинку та розпорядженням цим об'єктом.

З цього приводу, в результаті дослідження наданих сторонами документів та положень законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, суд дійшов до наступних висновків.

На підтвердження своєї правової позиції, регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області посилається на установчий договір від 22.01.1998р. укладений між засновником –ВАТ “Прикарпатбуд” та дочірнім підприємством –ДП “База відпочинку “Карпати”, статут дочірнього підприємства та акт передачі основних засобів. За переконанням Фонду даними документами повністю підтверджується передача майна бази відпочинку “Карпати” до статутного фонду створеного ВАТ “Прикарпатбуд” дочірнього підприємства, що в свою чергу і було  підставою для відмови товариству у приватизації даного об'єкту шляхом викупу. Позивач та треті особи навпаки наголошують на невнесенні майна бази відпочинку “Карпати” до статутного фонду дочірнього підприємства.

Як вбачається з наданих суду документів, згідно установчого договору засновник наділяє дочірнє підприємство  статутним фондом у сумі 33472 грн. згідно з додатком №1 та обіговими коштами. Додаток до установчої угоди представляє собою акт передачі основних засобів, до складу яких увійшло майно бази відпочинку “Карпати”. По тексту акту визначено, що  основні засоби передаються дочірньому підприємству для організації  виробничої діяльності.

Суд звертає увагу  учасників процесу, що приписами Закону України “Про підприємства в Україні” від 887-ХІІ від 27.03.1991р., який був чинним на момент створення ДП “База відпочинку “Карпати”,  та Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року N 1576-XI,  взагалі не було передбачено укладання установчої угоди при створенні дочірнього підприємства, так як останнє в силу законодавчих  положень створюється виключно за рішенням власника. Дійсно, при створенні деяких форм господарюючих суб'єктів можливо укладання установчої угоди за бажанням засновників, яка передує затвердженню статуту, однак, саме при створенні дочірнього підприємства укладання установчої угоди взагалі не можливо, виходячи з юридичної природи створення даного різновиду підприємства, яке створюється виключно за рішенням одної особи –її засновника, що в свою чергу свідчить про неможливість підписання установчої угоди ще будь-якими особами. При цьому, установча угода від 22.01.1998р. була підписана директором дочірнього підприємства,  державна реєстрація якого відбулася лише 12.02.1998р. Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про визнання установчої угоди від 22.01.1998р., укладеної між ВАТ “Прикарпатбуд” та дочірнім підприємством “База відпочинку “Карпати” недійсною, з огляду на вищенаведений правової аналіз даного документа, у суду відсутні правові підстави приймати до уваги даний документ, яким були врегульовані деякі правовідносини  між засновником та створеним підприємством. В результаті означеного, за таких же підстав судом не приймається до уваги акт передачі основних засобів, який визначений як додаток до установчої угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що лише статут ДП “База відпочинку “Карпати” є документом, яким ВАТ “Прикарпатбуд”, як засновник, обумовило питання діяльності створеного ним підприємства та визначило статус майна, переданого дочірньому підприємству до статутного фонду.

Згідно статуту дочірнього підприємства “База відпочинку “Карпати” відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд”, зареєстрованого виконавчим комітетом  Білгород-Дністровської міської ради  12.02.1998р. за реєстраційним №656, останнє було засновано відповідно до рішення правління ВАТ “Прикарпатбуд” шляхом перетворення структурного підрозділу база відпочинку “Карпати” у дочірнє підприємство з метою виконання комплексу робіт і послуг по обслуговуванню і оздоровленню працівників підприємств Львівського обкому профспілки будівництва та промбудматеріалів, фізичних та юридичних осіб України, країн СНД з метою одержання прибутку. Пунктом 3.1. Статуту передбачено, що дочірнє підприємство  - це господарюючий об'єкт, який має статус юридичної особи і здійснює частину основних господарських функцій акціонерного товариства. Розділом 5 статуту встановлено, що для забезпечення діяльності   підприємства, засновник наділяє його основними фондами та оборотними коштами, необхідними для виробництва. При цьому, п.5.3. статуту передбачено, що підприємство розпоряджається майном, яке придбане ним за власні кошти.

Звертаючись до наведених положень статуту ДП “База відпочинку “Карпати”,  суд доходить висновку, що майно бази відпочинку “Карпати” до статутного фонду дочірнього підприємства його засновником –ВАТ “Прикарпатбуд” не передавалося.

Більш того, наданими суду документами підтверджується знаходження майна бази відпочинку “Карпати” в управлінні УДБК “Укрбуд” та відсутність згоди останньої на передачу цього майна до статутного фонду ДП “База відпочинку “Карпати”.

Враховуючи, що спір, який виник між сторонами, заснований на правовідносинах, які ґрунтуються на застосуванні законодавства, яким врегульовані питання приватизації державного майна, суд вважає за необхідне звернутися до положень діючого законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного  справи.

Відповідно до положень Закону України від  18 травня 2000 року                                     N 1723-III  “Про Державну програму приватизації”    здійснюється класифікація  об'єктів  приватизації  з метою раціонального  та  ефективного  застосування способів приватизації

відповідно до цієї Програми. Бази відпочинку, згідно даної класифікації віднесено до об'єктів групи  Ж  -  це незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти,  культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення  та  радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних  закладів,  профілакторії,  будинки  і  табори відпочинку  (за  винятком  об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків  відпочинку,  які перебувають на самостійних балансах), у тому    числі   об'єкти   соціально-побутового   призначення,   що перебувають  на  балансі  підприємств,  у  разі  їх невключення до складу   майна,   що   передається   в  комунальну  власність  або приватизується,  крім  об'єктів,  які  не  підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом  Фонду державного майна України   від 14 серпня 2000 року N 1693,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  8 вересня 2000 року за N 596/4817, в редакції, яка були чинною на момент прийняття спірного рішення,  органи, уповноважені управляти майном об'єктів групи Ж, подають  до  державних  органів приватизації переліки об'єктів, що підлягають приватизації. Орган,  уповноважений управляти майном об'єкта групи Ж, одночасно  з  поданням  на  включення  до переліку подає до органу приватизації  пропозиції  щодо  терміну збереження профілю об'єкта або   щодо  можливості  його  перепрофілювання,  реструктуризації. Неподання органом, уповноваженим управляти майном об'єкта групи Ж, зазначених  пропозицій  розглядається  як  їх  відсутність. Орган, уповноважений   управляти   майном  такого  об'єкта,  зобов'язаний забезпечити  здійснення  підприємством  (об'єднанням),  на балансі якого  перебуває  цей  об'єкт,  заходів, необхідних для здійснення приватизації:  проведення  інвентаризації  майна  такого  об'єкта, виділення об'єкта групи Ж з балансу такого підприємства, складання розподільчого  балансу,  надання  органам  приватизації  технічної документації на об'єкти приватизації, та інше.

Листом Фонду державного майна України  за №10-16-13765 від 06.10.2004р. у відповідь на звернення УДБК “Укрбуд” було повідомлено, що Фонд державного  майна України здійснює управління державним майном, яке не увійшло до  статутних фондів  господарських товариств, створених в процесі  приватизації.  Отже, повноваження  з управління державним майном, яке не увійшло  до статутних фондів  господарських товариств, створених в процесі корпоратизації, але залишилося  у них на балансі, належить засновнику (а.с.11).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що повноваження з управління майном бази відпочинку “Карпати” належали та належать до цього часу засновнику ВАТ “Прикарпатбуд”, створеного в процесі корпоратизації -  українській державній будівельній корпорації “Укрбуд”.

За переконанням суду, звертаючись до наведених законодавчих  положень, якими врегульовані питання приватизації об'єктів групи Ж, суд доходить висновку, що приватизація бази відпочинку “Карпати” повинна була здійснюватися виключно за заявою органу управління даним майном –тобто УДБК “Укрбуд”. На думку суду, звернення до органу приватизації ВАТ “Прикарпатбуд” із відповідною заявою суперечить приписам п.п. 2.1., 2.2. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом  Фонду державного майна України   від 14 серпня 2000 року N 1693,  якими передбачено, що органи, уповноважені управляти майном об'єктів групи Ж, подають  до  державних  органів приватизації переліки об'єктів, що підлягають приватизації. При цьому, таким органом є УДБК “Укрбуд” та ніяким чином ним не є ВАТ “Прикарпатбуд” у якого база відпочинку “Карпати” знаходилася на балансі. При цьому, судом не приймаються до уваги доводи регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області стосовно звернення до УДБК “Укрбуд” з проханням надати до органу приватизації  пропозиції  щодо  терміну збереження профілю об'єкта або   щодо  можливості  його  перепрофілювання,  реструктуризації та відсутності пропозицій з цього приводу від УДБК “Укрбуд”. В даному випадку, за переконанням суду має вирішальне значення факт звернення до органу приватизації, тобто, на думку суду, приватизація об'єктів групи Ж повинна здійснюватися за заявою особи, яка уповноважена на те вимогами діючого законодавства.

В результаті означеного, суд доходить висновку, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області неправомірно була розпочата процедура приватизації бази відпочинку “Карпати” за заявою балансоутримувача майна –ВАТ “Прикарпатбуд”, за умови відсутності заяви або згоди УДБК “Укрбуд”.

При цьому, суд погоджується з позицією регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області стосовно відсутності у позивача права власності на  базу відпочинку “Карпати” з огляду на наступне.

Позивачем на підтвердження своєї позиції з цього питання було надано суду акт передачі нерухомого майна бази відпочинку “Карпати” в смт Затока Одеської області безоплатно ВАТ “Прикарпатбуд” від 22.12.2003р. Як вбачається з тексту акту УДБК “Укрбуд”, керуючись ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, безоплатно передало нерухоме майно бази відпочинку “Карпати” ВАТ “Прикарпатбуд”.

При цьому, згідно ч.2 ст..24 цього Закону за рішенням  державного  органу  приватизації  об'єкти соціально-побутового   призначення   в   разі   відмови   трудових колективів  підприємств,  що приватизуються,  від приватизації цих об'єктів можуть передаватися у  комунальну  власність  відповідних територіальних   громад   відповідно   до  законодавства.  У  разі неможливості  утримання  за  рахунок  коштів   місцевого   бюджету об'єктів  соціально-побутового  призначення,  створених за рахунок коштів   фонду   соціального   розвитку  (аналогічних    фондів) підприємства,  що  приватизується,  а  також  за  наявності  згоди відкритого   акціонерного   товариства,   створеного   у   процесі  приватизації  та  корпоратизації  на  базі вказаного підприємства, зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом   державного   майна   України   у  безстрокове  безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового  використання та належного утримання і без права продажу.  Подальша приватизація таких об'єктів здійснюється відповідно до закону.

Безоплатна передача об'єкту  на підставі наведеної законодавчої норми не породжує для отримувача об'єкту набуття права власності на цей об'єкт. Позиція суду з цього питання підтверджується службовою запискою Фонду державного майна України за №25/329 від 19.04.1999р. (міститься в матеріалах справи). На думку суду, позивачем помилково тлумачиться наведена законодавча норма, що свідчить про відсутність у позивача правовстановлюючих документів на майно бази відпочинку “Карпати”.

Однак, незважаючи на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на базу відпочинку “Карпати”, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених вимог з огляду на відсутність правових підстав для проведення процедури приватизації цього об'єкту взагалі у зв'язку з відсутністю відповідної заяви органу управління даним майном, що призводе до неправомірності і всіх подальших дій органу приватизації, у тому числі і оформлення правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що при прийняті виконавчим комітетом Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області рішення №243 від 25.12.2002р. . “Про оформлення права власності на базу відпочинку “Карпати” у Сонячному районі смт Затока”, яким було вирішено оформити право власності на базу відпочинку “Карпати” за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, були порушені права УДБК “Укрбуд”, як органу, уповноваженого управляти спірним майном та права ВАТ “Прикарпатбуд”, на балансі якого даний об'єкт значиться.  

У відповідності з приписами ст..48 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року N 697-12, Україна   законодавчо   забезпечує  громадянам, організаціям  та  іншим  власникам  рівні  умови   захисту   права власності. Власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист  права  власності  здійснюється  судом,  державним арбітражним судом або третейським судом.  Положення  щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє  майном  на  праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного  володіння  або  на  іншій  підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Згідно положень ст..49 цього Закону володіння майном вважається правомірним, якщо  інше  не  буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про власність»право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Відповідно до ст. 386 ГК України держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.  № 435-IV право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може  бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України  від 28.06.1996р.  органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Згідно із ст. 393 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.  № 435-IV правовий  акт  органу  державної   влади,   органу   влади Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника,  за  позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник  майна,  права  якого  порушені  внаслідок видання правового акта органом державної влади,  органом влади  Автономної Республіки  Крим  або органом місцевого самоврядування,  має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.  У  разі  неможливості  відновлення  попереднього  становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 10 ст. 59  Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно п.1 ч. 2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними  рішення  суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених ВАТ “Прикарпатбуд” позовних вимог про визнання  нечинним рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області  №243 від 25.12.2002р. “Про оформлення права власності на базу відпочинку “Карпати” у Сонячному районі смт Затока”  та наявності підстав для  задоволення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне окремо залишити увагу учасників процесу на наступному.

В процесі розгляду справи регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області неодноразово наголошувалося на порушенні позивачем строків позовної давності, що за думкою відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

З цього приводу суд зазначає наступне. Дійсно, положеннями ч.2 ст.99 КАС України встановлений річний строк для  звернення  особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Однак, ч.1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 268 ЦК України,  позовна давність у тому числі не  поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового  акта  органу  державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Враховуючи зміст наведених положень діючого законодавства, суд звертає увагу  регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, що на вимоги про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування позовна давність не поширюється, у зв'язку з чим, доводи відповідача стосовно  пропуску позивачем строку позовної давності для пред'явлення вимог, які є предметом спору по даній справі необґрунтовані та не засновані на законі.

Судові витрати по сплаті судового збору розподілити згідно зі ст.ст. 87, 94 КАС України. При цьому, суд звертає увагу ВАТ “Прикарпатбуд”, що положеннями КАС України сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при подачі адміністративного позову до суду не передбачена, у зв'язку з чим, судом не вирішується питання щодо розподілу коштів, сплачених ВАТ “Прикарпатбуд”  згідно платіжного доручення №704 від 08.11.2006р. у розмірі 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 94, 98,  158, 160 –163, 167 п.п. 3, 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним  рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області  №243 від 25.12.2002р. “Про оформлення права власності на базу відпочинку “Карпати” у Сонячному районі смт Затока”.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь  відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул.. Д.Галицького 1, п/р 26000301480012 в Дрогобицької філії АКБ “Національний кредит”, МФО 385361, код ЄДРПОУ 01272261/ витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. / три  грн. 40 коп./

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 20.03.2007р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.