Рішення

від 26.02.2007 по справі 1-33/487-06-12575

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-33/487-06-12575

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2007 р.Справа  № 1-33/487-06-12575

      За позовом ТОВ „Тімірязівське”

      до відповідача: Фермерське господарство Чакір Мирона Івановича

      про стягнення 93 340,00 грн.

                                                                                   Суддя         Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Накольникова А.В., на підставі довіреності;

від відповідача: представник не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач - ТОВ „Тімірязівське”,   звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача -  Фермерське господарство Чакір Мирона Івановича, про стягнення 93 340,00 грн.

26.02.2007р. відповідною заявою позивач зменшив розмір позовних вимог та виклав їх в наступній редакції: стягнути 13 000,00 грн. заборгованості, 21 840,00 грн. штрафу.

  Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

  Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався..

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи,       суд встановив:

Відповідно до умов укладеного сторонами договору від 23.03.2005р.,                     згідно наявних в матеріалах справи накладних та відповідних довіреностей,                             ТОВ „Тімірязівське” відпустило, а Фермерське господарство Чакір Мирона Івановича одержало товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 80 500,00 грн.

З огляду на викладене й ту обставину, що Фермерське господарство Чакір Мирона Івановича дотепер належним чином не виконало зобов'язання в частині здійснення зустрічної поставки обумовленого товару співрозмірної вартості, ТОВ „Тімірязівське” згідно заявленого позову ставить питання про стягнення в судовому порядку залишку вартості поставленого товару у вигляді заборгованості у розмірі 13 000,00 грн., а також нарахованого за період прострочення штрафу - 21 840,00 грн.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що в ході виконання умов договору поставки від 23.03.2005р. відповідач отримав продукцію, вартість якої не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 13 000,00 грн., яку не ліквідовано дотепер.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки                   (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692); якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693).

Відповідно до умов укладеного сторонами договору позивач зобов'язався поставити товар вартістю 80 500,00 грн. протягом 20 днів; відповідач - поставити товар вартістю 80 500,00 грн. до 10.09.2005р. (розділ 3).

Отже, враховуючи те, що відповідач факт отримання від позивача товару згідно виставленого рахунку не заперечує, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив, господарський суд вважає підставними позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 13 000,00  грн.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на суму заборгованості за період прострочення зустрічної поставки, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штраф  є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі пункту 61 укладеного сторонами договору поставки при затримкі передачі товару винна сторона сплачує штраф у розмірі 2 % від вартості отриманого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до здійсненого в межах погодженого сторонами розміру та встановлених строків реалізації господарсько-правової відповідальності розрахунку позовних вимог розмір нарахованого на суму боргу штрафу складає 21 840,00 грн.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача відповідно до                         статей  44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Сплачене позивачем згідно платіжного доручення від 29.11.2006р. № 1830 державне мито в сумі 585,00 грн. підлягає поверненню на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.09.1993р. № 7-93 як таке, що сплачене в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

        Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

       2. Стягнути з Фермерського господарства Чакір Мирона Івановича /68113,                        вул. Леніна, 632, с. Глибоке, Татарбунарський район, Одеська область,                                        п/р 26009501004446 у відділенні Ощадбанка № 3790 м. Татарбунари, МФО 388379,                      код за ЄДРПОУ 21014495, ІНН 210144915295, св-во № 22023140/

на користь ТОВ „Тімірязівське” /65079, Куликове поле, 1, каб. 122, м. Одеса,                              п/р 26008310874501 в АБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209 код за ЄДРПОУ 30822227, ІНН 308222215462, св-во № 22606790/

13 000,00 грн. /тринадцять тисяч грн. 00 коп./ заборгованості,

21 840,00  грн. /двадцять одна тисяча вісімсот сорок грн. 00 коп./ штрафу,

348,40 грн. /триста сорок вісім грн. 40 коп./  витрат з оплати державного мита,

118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного  забезпечення судового процесу.

Усього 35 306,40 грн. /тридцять пять тисяч триста шість грн. 40 коп./.

        3. Видати ТОВ „Тімірязівське” (ід. код 30822227) довідку на  одержання  з державного бюджету державного мита в сумі  585,00 грн., сплаченого згідно платіжного доручення від 29.11.2006р. № 1830.

        Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

        Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Гарник Л.Л.