Постанова

від 21.02.2007 по справі 15/481-06-12684а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/481-06-12684А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "21" лютого 2007 р. Справа  № 15/481-06-12684А

       11 год. 07   хв.                                                                        м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                               Дрангой Д.О., Аргіров Р.Д.;

від відповідача –                           Притула Г.Л., Чертіліна І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної виконавчої служби в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання незаконними та скасування рішення та акту опису активів платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Державна виконавча служба в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо передачі на реалізацію об'єктів нерухомого майна трьох корпусів № 2, № 5, № 7, що входять до складу цілісного майнового комплексу Ізмаїльського заводу „Еталон”  Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8-е, 8-ж, посилаючись на наступне.

На виконанні у Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області знаходяться 62 виконавчих документів про стягнення боргів з Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Ізмаїльського заводу „Еталон" Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на загальну суму 1641866,59 грн., з них заборгованість по заробітній платі складає 606 822,02 грн.

Оскільки вимоги виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень про стягнення коштів з Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Ізмаїльського заводу „Еталон”, у добровільному порядку не виконані, державним виконавцем відповідно до положень статей 2, 30 Закону України „Про виконавче провадження” організовано примусове виконання.

27.10.2006 року Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією в рахунок погашення боргів за податковими зобов'язаннями Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” через універсальну товарну біржу „Південь” проведено реалізацію трьох корпусів № 2, № 5, № 7, що входять до складу цілісного майнового комплексу Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8-е. 8-ж.

Угода була оформлена двома договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що ніби перебуває у податковій заставі № 041, № 042 від 27.10.2006 р., укладеними між ПП „Софія” в особі комерційного директора Зельфімяна Карена Гакіковича, яке діяло від імені Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції та громадянкою України Стояновою Світланою Петрівною. Згідно з вказаними договорами купівлі-продажу нерухомого майна № 041, 042 корпуса № 2 та № 5 були реалізовані за ціною 366 315 грн., корпус № 7 продано за ціною 110 442 грн. Загальна ціна реалізації склала 476 757 грн.

Так, позивач вважає, що рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції щодо передачі на реалізацію об'єктів нерухомого майна, що входять до цілісного майнового комплексу Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”, є неправомірними з наступних підстав.

Згідно повідомлення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.11.2006 № 19971/10/24-009 в податковій заставі перебуває майно Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд". Проте, стягнення в рахунок погашення податкового зобов'язання проведено за рахунок майна Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”, про що свідчать свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості.

Податкова застава щодо майна Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” не реєструвалась.

Також позивач зазначає, що в ході примусового виконання рішень про стягнення боргів з Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та з Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” встановлено, що належні до стягнення кошти на арештованих рахунках боржників відсутні, у зв'язку з чим державним виконавцем з метою забезпечення виконання вимог виконавчих документів в порядку, визначеному статтями 50, 55 Закону України „Про виконавче провадження” накладено арешт на все майно Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Ізмаїльського заводу „Еталон” з метою подальшого звернення на нього стягнення в рахунок погашення боргів за виконавчими документами.

Проте, незважаючи на наявні арешти та внесені заборони, не отримавши відповідні витяги, Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією 27.10.2006 р. в рахунок погашення боргів за податковими зобов'язаннями Ізмаїльського заводу „Еталон" Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” через універсальну товарну біржу „Південь” проведено реалізацію трьох корпусів № 2, № 5, № 7, що входять до складу цілісного майнового комплексу Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд та розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8-е, 8-ж.

Крім того, відповідно до положень статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 2 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Виконавчих документів про стягнення податкового боргу з Ізмаїльського заводу „Еталон” до Державної виконавчої служби у місті Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області не пред'являлось.

31.10.2006 Державною виконавчою службою у місті Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції направлено повідомлення про наявність у корпорації боргів по заробітній платі, проте кошти, отримані від реалізації об'єктів нерухомого майна Ізмаїльського заводу „Еталон" Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” направлені на погашення податкових боргів, хоча погашення заборгованості по заробітні платі є пріоритетним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 грудня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/481-06-12684А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 грудня 2006 р. у справі № 15/481-06-12684А  закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконними та скасувати рішення начальника Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.06.2002 р. № 26/7604/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Акт опису активів платника податків Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд" від 13.02.2006року.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухав пояснення представників сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Українська державна корпорація „Укрзакордоннафтогазбуд” створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 04.03.1997 р., якою затверджено статут Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”. Згідно установчих документів Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та довідки Одеського управління статистики від 12.06.1997 р. Ізмаїльський завод „Еталон” є структурним підрозділом Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд" без права юридичної особи.

Відповідно до Указу Президента України № 167-98 „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами (який діяв у 1998 році) майно Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” було взято відповідачем у податкову заставу у зв'язку з несплатою податків структурним підрозділом корпорації –заводом „Еталон”.

Так, Указом Президента України від 04.03.98 року № 167/98 „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” було запроваджено податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податків податкової заборгованості. Статтею 2 Указу № 167/98 було встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним підприємством. За правилами цієї статті податкова застава не потребувала письмового оформлення; у триденний строк від дня виникнення податкової застави орган державної податкової служби повинен був письмово повідомити платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав. Статтею 3 Указу № 167/98 передбачалося, що з 01 липня 1998 року податкова застава рухомого майна підлягає реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Так, 29.04.1999 р. було зареєстровано право податкової застави на невизначене майно (все рухоме майно та майнові права) Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” в Державному реєстрі застав рухомого майна за № 296-34, що підтверджується розширеним Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 10212262 від 29.11.2006 р. (а.с.55). Згідно з вказаним витягом податкова застава рухомого майна та майнових прав Ізмаїльського заводу „Еталон” виникла 20 листопада 1998 року; запис про реєстрацію застави дійсний до 28.04.2004 р., проте був продовжений до 24.02.2009 року. До того ж згідно п. 1 спільного наказу Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації № 9/5/59 від 07.02.2003 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №107/7428, встановлено, що до створення Державного реєстру податкових застав реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі застав рухомого майна в порядку, встановленому Інструкцією про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна.

У зв'язку з набранням чинності Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року припинилась дія Указу Президента України від 4 березня 1998 року № 167/98 „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” відповідно до пункту 4 розділу XV „Перехідні положення” Конституції України з дня набрання чинності відповідними статтями цього Закону (п. 19.2 Закону № 2181-ІІІ). У зв'язку з цим з набранням чинності з 01 жовтня 2001 року статтею 8 „Податкова застава” припинилася дія Указу № 167/98 у частині правового регулювання податкової застави.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. А згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону право податкової застави виникає у разі:

- неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Також п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 того ж Закону визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як встановлено судом, 11 червня 2002 р. Ізмаїльською ОДПІ прийнято рішення № 26 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків –Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” в рахунок погашення його податкового боргу, при цьому за вказаним рішення продажу підлягали всі активи, оскільки у податковій заставі знаходилось все майно та майнові права Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”.

Так, чинний на момент винесення Ізмаїльською ОДПІ зазначеного рішення підпункт  10.1.1. п. 10.1 ст. 10 („продаж активів, що перебувають у податковій заставі”) Закону № 2181-ІІІ передбачав, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності –шляхом продажу інших активів такого платника податків. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Так, відповідно до розділу ІІ Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 р. № 538, платник податків не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту отримання ним другої податкової вимоги самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. Визначені для продажу активи описуються в акті за формою згідно з додатком 3. Якщо платник податків в установлені терміни самостійно не визначив активи для продажу або податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити у присутності платника податків (його посадових осіб) склад активів, що підлягають продажу, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Визначені для продажу активи описуються в акті за формою згідно з додатком 4.

Як вбачається з матеріалів справи, акти опису активів Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” був складений лише 13.02.2006 р.   

Однак, 24.03.2005 р. Конституційним Судом України було прийнято рішення № 2-рп/2005 по справі № 1-9/2005 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: абзац 2 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 (право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації –з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації); підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Так, відповідно до п. 4 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 24.03.2005 р.

Абз 6 п. 4.3 описової частини вказаного рішення встановлено, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

У зв'язку з викладеним суд зазначає наступне. Оскільки прийняте начальником   Ізмаїльської ОДПІ рішення від 12.06.2002 року № 26/7604/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків –Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” було чинно після визнання неконституційними положень абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, більш того акт опису активів  Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” був складений саме на підставі вказаного рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків від 12.06.2002 року № 26/7604/24, суд вважає, що такі дії здійснені відповідачем з порушенням вимог законодавства. Так, після визнання Конституційним Судом України неконституційними положень абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України № 2181-ІІІ відповідач повинен був змінити податкову заставу та визначити активи платника податків для продажу з урахуванням того, що абз. 2 п.п. 8.2.1, п.п. 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону 2181-ІІІ втратили чинність у зв'язку з визнання їх неконституційними, у зв'язку з чим прийняти нове рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків. Натомість відповідач виконував у 2006 році рішення, яке вже не відповідало вимогам чинного законодавства, а саме: здійснив реалізацію описаних активів Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”.

Так, 27.10.2006 року Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією в рахунок погашення боргів за податковими зобов'язаннями Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” через універсальну товарну біржу „Південь” проведено реалізацію трьох корпусів № 2, № 5, № 7, що входять до складу цілісного майнового комплексу Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8-е. 8-ж, внаслідок чого були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі № 041, № 042 від 27.10.2006 р., між ПП „Софія” в особі комерційного директора Зельфімяна Карена Гакіковича, яке діяло від імені Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції та громадянкою України Стояновою Світланою Петрівною.

Більш того, як з'ясовано судом, на виконанні у Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області знаходяться 62 виконавчих документів про стягнення боргів з Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Ізмаїльського заводу „Еталон" Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на загальну суму 1641866,59 грн., з них заборгованість по заробітній платі складає 606 822,02 грн.

В ході примусового виконання рішень про стягнення боргів з Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд" та з Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд" встановлено, що належні до стягнення кошти на арештованих рахунках боржників відсутні, у зв'язку з чим державним виконавцем з метою забезпечення виконання вимог виконавчих документів в порядку, визначеному статтями 50, 55 Закону України „Про виконавче провадження” накладено арешт на все майно Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Ізмаїльського заводу „Еталон”з метою подальшого звернення на нього стягнення в рахунок погашення боргів за виконавчими документами.

Постановою державного виконавця від 16.05.2005 р. в порядку, визначеному статтями 50, 55 Закону України „Про виконавче провадження” накладено арешт на все майно боржника - Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та оголошено заборону на його відчуження. Вказана постанова 16.05.2005 р. замовною кореспонденцією направлена до Ізмаїльської державної нотаріальної контори, КП „Ізмаїльське МБТІ” та на адресу корпорації.

Постановами держаного виконавця від 07.04.2006 р. в порядку визначеному статтями 50, 55 Закону України „Про виконавче провадження" накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд" та Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”. Постанови були направлені до Ізмаїльської державної нотаріальної контори.

На підставі постанов державного виконавця реєстратором –Ізмаїльською  державною нотаріальною конторою 11.04.2006 р. внесено заборону на відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяги від 11.04.2006 р.) та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяги від 11.04.2006 р.).

Проте, незважаючи на наявні арешти та внесені заборони, не отримавши відповідні витяги Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією 27.10.2006 р. в рахунок погашення боргів за податковими зобов'язаннями Ізмаїльського заводу „Еталон" Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” через універсальну товарну біржу „Південь” проведено реалізацію трьох корпусів № 2, № 5, № 7, що входять до складу цілісного майнового комплексу Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе. 8-е, 8-ж.

Також відповідно до положень статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Примусове стягнення податкової заборгованості –це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Активами платника податків згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону-2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання. Так, з матеріалів справи та встановлених судом обставин не вбачається, що примусовий продаж належного Українській державній корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” майна на праві повного господарського відання майна відбувся за рішенням суду про звернення стягнення на його активи.

До того ж відповідно до положень статті 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Виконавчих документів про стягнення податкового боргу з Ізмаїльського заводу „Еталон" до Державної виконавчої служби у місті Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області не пред'являлось.

31.10.2006 р. Державною виконавчою службою у місті Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції направлено повідомлення про наявність у корпорації боргів по заробітній платі, проте кошти, отримані від реалізації об'єктів нерухомого майна Ізмаїльського заводу „Еталон" Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”, були направлені на погашення податкових боргів.

Між тим майно Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” є державною власністю, тому його примусова реалізація повинна провадитися в рамках Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, згідно положень якого забороняється примусова реалізація майна державних підприємств та господарських товариств у статутних фондах яких частка держави становить не менш 25 відсотків за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, крім рішень про стягнення заробітної плати.

До того ж не є обґрунтованими посилання відповідача на те, що Закон України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” діє з кінця 2004 року, статтею 2 зазначеного Закону заборонено звернення стягнення на майно боржників –державних підприємств за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, а на реалізацію заставного майна боржників в процедурі податкової застави мораторій не оголошувався.

Також, як зазначає відповідач, звернувшись з питанням погашення податкового боргу державної корпорації до позивача, тим самим  податковий борг існував би без будь-яких перспектив його погашення, а вибраний відповідачем шлях привів до погашення податкової заборгованості і сприяє збільшенню надходжень до бюджету.

Проте, з такими доводами відповідача суд не погоджується, оскільки погашення боргів по заробітній платі, є приоритетним напрямом в діяльності держави.

Отже, Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією неправомірно прийняте рішення про примусове стягнення коштів та продаж інших активів платника податків –Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” та неправомірно здійснено подальшу реалізацію майна зазначеного платника податків в рахунок погашення його податкових боргів, на яке ДВС накладено арешт та внесено заборону на його відчуження, з метою забезпечення виконання вимог виконавчих документів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню, а саме: вимоги позивача про визнання незаконним та скасування акту опису активів платника податків Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” від 13.02.2006 р. задоволенню не підлягають, оскільки вказаний акт опису активів не є письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. До того ж підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Проте, за результатами розгляду даної справи факт такого порушення не встановлено, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту опису активів платника.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державної виконавчої служби в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання незаконними та скасування рішення та акту опису активів платника податків задовольнити частково.

2.  Визнати незаконним та скасувати рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 26/760/24 від 12.06.2002 року „Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”.

3.          У задоволенні позовних вимог Державної виконавчої служби в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі про визнання незаконним та скасування акту опису активів платника податків Ізмаїльського заводу „Еталон” Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” від 13.02.2006 р. відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 15.03.2007 р.

                           Суддя                                                                             Петров В.С.