Постанова

від 31.08.2007 по справі 2а-1986/07

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА                      Справа №2а-1986/07

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2007 року       Приморський районний суд міста Одеси

в складі: головуючого судді Ярош

С.В. при секретарі Жуковській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Штабу

Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування, про визнання

права та стягнення одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Штабу Ордена

Червоного Прапора Південного оперативного командування про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги

в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення

за останньою посадою, згідно ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і

правовий захист військовослужбовців і членів їх

сімей" та стягнення з відповідача відповідної одноразової грошової

допомоги, обґрунтовуючи свої позовні вимоги

тим, що він проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом по стройовій частини виключеній зі списків особового складу

управління з 27 лютого 1999 року. Після звільнення з військової служби, 15.11.2004 року, йому встановлена друга група

інвалідності з причини захворювання від травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Законодавством

України, а саме ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", ч.2 ст.16 Закону

України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" військовослужбовцям визначено

право на виплату одноразової грошової допомоги в

розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, у разі

поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного під час

виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж

через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку,

що мали місце в період проходження військової

служби, залежно від ступеня втрати працездатності в порядку та на умовах, визначених

Кабінетом міністрів України. Позивач звернувся до

відповідача, з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, згідно законодавства, однак в цьому праві було відповідачем

відмовлено, посилаючись на то, що це право передбачено тільки для військовослужбовців у разі загибелі (смерті),

каліцтва або інвалідності та інвалідності осіб, звільнених з військової служби,

що сталися у 2006 році, як вказано у Постанові КМУ від 21 лютого 2007 року

№284. В судовому засіданні позивач позовні

вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, пояснів, що проходив військову службу у Збройних

Силах України. Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 29 січня 1999 року №14 був звільнений з

військової служби у запас за пунктом 65, підпункт „в" (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми

одягу. Наказом начальника штабу Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування від 26 лютого 1999 року

№ 042 по стройовій частини виключеній зі списків особового складу управління з

27 лютого 1999 року. Згідно Довідці виданої Обласної Медико-соціальної

експертної комісії №1 (МСЄК №1) в м.

Одесі від 15.11.04р. йому встановлена друга група інвалідності з причин травми,

пов'язаної з виконанням обов'язків

військової служби. У Свідоцтві про хворобу ВЛК при 411 ЦВКГ від 29.12.1998

року, був встановлений діагноз:

„непридатний до військової служби у мирний час обмежено придатний в воєнний

час", у наслідок захворювання

пов'язаного з травмою пов'язаної з виконанням обов'язків та проходженням

військової служби. Відповідно до ст.

41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу"

, ст.ст.3; 16 Закону України „Про

соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" має

законне право на отримання одноразової грошової допомоги. Представник відповідача в судовому засіданні

позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, пояснів, що позивач

став інвалідом та був звільнений з Збройних Сил України до того як були

прийняті нормативно-правові акти, які наділяють його правом та регулюють

порядок та умови призначення й виплати одноразової грошової допомоги у разі набуття інвалідності

військовослужбовцем. Оскільки Закон зворотної дії не має, то нема законних підстав для задоволення вимог позивача. Крим того,

Постановою КМУ від 21.02.2007 року право на виплату одноразової грошової допомоги передбачено тільки

для військовослужбовців у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності та

інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення сторін суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Як встановлено у суді позивач є інвалідом 2-ї

групи, яка настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання від травми що мала місце в період

проходження військової служби під час виконання службових обов'язків. Пунктом першим статті 92 Конституції

України передбачено, що права людини і громадянина, гарантії цих прав

визначаються виключно Законами України. Так, частиною 3 ст. 41 Закону України „

Про загальний військовий обов'язок і

військову службу" (в редакції Закону України від 04.04.2006р. №3597- IV) було визначено право військовослужбовцю на виплату одноразової грошової

допомоги у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання

службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження

військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі

служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження

військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового

забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом

Міністрів України. Як визначається у ст. 8 Прикінцевих положень Закону України

„Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і

військову службу" від 04.04.2006р. №3597- IV, який набрав чинності з  дня його

опублікування, Кабінет Міністрів України в шестимісячний термін з дня набрання

2

чинності

цього Закону повинен був розробити нормативно-правові акти, передбачені цим

Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідальність із цим

Законом.

В редакції Закону №328-V від 03.11.2006р., стаття 41 Закону України „ Про загальний військовий

обов'язок і військову службу", передбачає

виплату одноразової грошової допомоги у порядку і на умовах, встановлених

Законом України „Про соціальний і правовий

захист військовослужбовців і членів їх сімей". Цій порядок та умови

визначені у статті 16 Закону України „Про

соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". У

разі поранення (контузії, травми або каліцтва),

заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової

служби, а також інвалідності, що настала в

період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку,

але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати

працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в

розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою,

передбачено ч.2 ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців і членів їх сімей". Сфера дії цього Закону, у відповідності до п.2 ч.1 ст.3, поширюється на

військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок

захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з

проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців,

які загинули, померли чи пропали безвісті. Таким

чином, право на виплату відповідної одноразової грошової допомоги визнано ст.

41 Закону України „ Про загальний

військовий обов'язок і військову службу" та ст.ст.3; 16 Закону України

„Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх

сімей". Позивач, як інвалід 2-ї групи,

інвалідність якого настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання від травми що мала місце в період

проходження військової служби під час виконання службових обов'язків, починаючи з 04.04.2006 року, має

законне право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою

посадою, на підставі ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу". З

01.01.2007 року право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою

посадою, передбачено п.2 ч.1 ст.3; ч.2. ст.16 Закону України „Про

соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Оскільки, відповідачем порушено право позивача на

виплату одноразової грошової допомоги, передбаченого ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий

обов'язок і військову службу", п.2 ч.1 ст.3; ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців і членів їх сімей", що також є порушенням ст.2 Закону

України „Про соціальний і правовий

захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст.ст.17; 22; 64

Конституції України - позов підлягає

задоволенню і права позивача мають бути поновлені шляхом стягнення з

відповідача відповідної одноразової грошової

допомоги, яка визначена позивачем у розмірі чотирьохрічного грошового

забезпечення за останньою посадою,

виходячи із ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців і членів їх сімей",

у зв'язку з відсутністю нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України

визначаючий порядок і умови проведення

відповідної виплати який, згідно Закону України „Про загальний військовий

обов'язок і військову службу" у

редакції на 04.04.2006 p., Кабінет Міністрів України повинен був розробити у шестимісячний термін з

дня набрання чинності цього Закону, тобто у жовтні 2006 року. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17; 64;

п.1.ст.92 Конституції України, ст.ст.1; 1-2; 2; 9; ч.2.ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців і членів їх сімей"; ст.ст.40; 41 Закону України „ Про

загальний військовий обов'язок і військову службу", п. 1.11 Положення „Про

порядок виплати грошового забезпечення

військовослужбовцям Збройних Сил України" (затвердженого наказом Міністра

оборони України за №75 від 05.03.2001

p., зареєстрованого в МЮ України 20.03.2001р. № 251/5442), ст.ст.6; 11; 69;

104; 159-163 КАС України, СУД-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Штабу Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування про визнання права

та стягнення одноразової грошової допомоги -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за

останньою посадою, як військовослужбовця інвалідність 2-ої групи якого настала після звільнення з військовій служби

наслідок захворювання від травми що мала місце в період проходження військової служби під час виконання службових обов'язків,

згідно ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Ч.2.СТ.16 Закону України

„Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх

сімей" у складі грошового забезпечення, визначеного ч.2.ст.9 Закону

України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів

їх сімей" .

Стягнути з Штабу Ордена Червоного Прапора Південного оперативного

командування на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у

розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення з військової служби - 27 лютого 1999

року, у складі грошового забезпечення, визначеного

ч.2.ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і

членів їх сімей" з урахуванням раніше виплаченої суми. Постанова може бути оскаржена в апеляційному

порядку до Адміністративного Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси

шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги.