Постанова

від 01.11.2007 по справі 2а-2047/07

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2а-2047/07

Справа

№ 2а-2047/07

ПОСТАНОВА

 ІМ*ЯМ 

УКРАЇНИ

01 листопада

2007 року, Приморський районний суд міста Одеси в складі: головуючого -

судді Терьохіна С.Є.,

при секретарі - Лапшинської Н.Б.,                                                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю фірми «Зевс» до Одеської обласної ради, треті особи на стороні

відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - управління з

майнових відносин Одеської обласної ради та управління охорони об'єктів

культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про зобов'язання

вчинити певні дії, визнання дійсним свідоцтва про право власності, визнання

добросовісним набувачем та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю фірма

«Зевс», звернувся до суду із позовом, в якому просив поновити товариству «Зевс»

процесуальний строк для звернення до адміністративного суду з вимогами про

зобов'язання Одеській обласній раді вчинити певні дії, а саме - вилучити з

пункту 11 «Об'єкти культурної спадщини» підпункт 11.1.426 додатку до рішення

обласної ради від 24 квітня 2003 року №, 154-XXIV

«Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст

області, управління якими здійснює обласна рада» об'єкт під назвою «Особняк, І

половина XIX ст./АДРЕСА_1/», про визнання товариства «Зевс»

добросовісним набувачем права власності на нежилі будівлі під АДРЕСА_1,

загальною площею 1315,6 кв.м., розташованих під АДРЕСА_1, та визнання

товариства з обмеженою відповідальністю фірму «ЗЕВС» власником нежилих будівель

загальною площею 1315,6 кв.м., розташованих під АДРЕСА_1, належних позивачу на

підставі свідоцтва про право власності на нежилі будівлі від 24.05.2004 р.

В процесі розгляду справи від позивача надійшла письмова

заява про доповнення позовних вимог, в якій товариство «Зевс» просило також

визнати дійсним свідоцтво про право власності на нежилі будівлі (Серія САА №

101246), видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.05.2004 року.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що товариству «Зевс»

24 травня 2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі

розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від

17.05.2004 р. № 1363 видано свідоцтво про право власності на нежилі будівлі,

розташовані в АДРЕСА_1.

Одеською обласною радою 24.04.2003 р. прийнято рішення № 154-XXIV «Про

майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області,

управління якими здійснює обласна рада», яким в перелік майна під пунктом

11.1.426 (стор. 28) включено майно, що є приватною власністю позивача, а саме -

нежилі будівлі, розташовані в АДРЕСА_1.

22.09.2006 року відповідачем було прийнято ще одне

рішення, що стосується будівлі під № 12 по вул. Чорноморській в м. Одесі -

рішення № 73-У «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ,

міст Одеської області, управління яким здійснює обласна рада». Цим рішенням

затверджено нову редакцію переліку об'єктів

спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст

Одеської області, в якому перелік, в який включене майно позивача, залишено в

редакції розділу 11 додатку до рішення Одеської обласної ради № 154-XXIV

від 24.04.2003 року.

Позивач вважає, що вказаними діями щодо включення до

переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст

області нерухомого майна, яке має статус приватної власності товариства «Зевс»,

відповідач порушив майнові права позивача, гарантовані Конституцією

України.                                                

Так, позивач вказує на те, що товариство «ЗЕВС» набуло

право приватної власності на нежилі будівлі АДРЕСА_1 відповідно до протоколу

загальних зборів учасників товариства № 4 від 23.04.2004 року. На вказаних

зборах було прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу товариства

шляхом внесення додаткових внесків у вигляді нерухомого майна, розташованого в

АДРЕСА_1 та належного на праві приватної власності в рівних частках учасникам

товариства - фізичним особам відповідно до договору купівлі-продажу від

21.04.2004 року (Р№ 4539), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського

нотаріального округу.

Продавцем нерухомого майна виступив громадянин ОСОБА_1,

який набув право власності на ці будівлі 09.12.1996 року. В свою чергу цю

нерухомість він придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгрупп». На той час

загальна площа вказаного майна складала 816,9 кв.м. Договір був посвідчений

нотаріально, правоздатність ТОВ «Трансгрупп»,

повноваження його представника та належність відчужаємого майна продавцю,

перевірено нотаріусом. Товариство «Трансгрупп»

розпорядилось спірним майном відповідно до свідоцтва про право власності №

2-108 від 26.11.1996 року, виданого останньому виконавчим комітетом Одеської

міської ради народних депутатів на підставі рішення Виконкому Одеської міської

ради народних депутатів № 483 від 23.10.1996.

Правомірність придбання будівлі та господарських споруд

під номером 12 по вулиці Чорноморській в місті Одесі громадянином ОСОБА_1 була

підтверджена рішенням Приморського районного суду міста Одеси по справі №

2-2019/2000 від 14.11.2000 року.

16.04.2004 року, в зв'язку із проведеною реконструкцією

нежилої будівлі № 12 по вулиці Чорноморській, ОСОБА_1 виконавчим комітетом

Одеської міської ради замість договору купівлі-продажу від 09.12.1996 року було

видано свідоцтво про право власності на нежилу будівлю та споруди за вказаною

адресою. Свідоцтво відповідно до вимог чинного законодавства було зареєстровано

в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів

нерухомості в кн. 32 неж. На стор. 55 за Р№ 263.

За результатом проведеної реконструкції суттєво змінилось

конструктивне становище вказаної нерухомості та площа спірного майна. Так, до

початку реконструкції вказана нерухомість мала вигляд однієї двоповерхової

кам'яної будівлі загальною площею 816,9 кв.м. та надвірних будувань - складу,

мощення і огорожи. Після проведеної реконструкції основна будівля має три

поверхи, а надвірні будування складаються з їдальні, службового приміщення,

навісу, гаражу, сараю, огорожі та мощення. Таким чином, в результаті

реконструкції загальна площа майна збільшилась до 1315,6 кв.м., тобто майже в 2

рази. Тобто, за думкою позивача, невідокремлювані поліпшення об'єкта призвели

до створення нової речі.

Позивач також вказує на те, що за результатом проведеної

реконструкції будівлі, погодженої у встановленому порядку з контролюючими

державними органами та прийнятою державної комісією в експлуатацію, виникло

новостворюване нерухоме майно, вартість якого збільшилась понад 25 разів -

відповідно до договору купівлі-продажу від 1996 року, вона становила 12669,00

(Дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. Після реконструкції, яка була

закінчена у 2004 році, інвентаризаційна вартість цього майна складає 337275,00

(Триста тридцять сім двісті сімдесят п'ять) грн.

Підтвердженням змін, що сталися з нерухомим майном за

результатом проведеної реконструкції, є висновок НПЦ «Екострой», що містить

опис та фотофіксацію спірного нерухомого майна до та після

ремонтно-реконструкційних робіт.

В судовому засіданні позивач в особі представника,

позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного

позову товариства «Зевс»,

в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на

те, що відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від

12.05.1993 року № 449-ХХІ «Про заходи для охорони і використання нерухомих

пам'яток історії і культури в Одеській області» нерухомі пам'ятки історії і

культури в Одеській області були прийняті з державної власності до комунальної

власності Одеської обласної ради. В зв'язку з тим, що 17.04.1987 року Одеською

обласною радою було, прийнято рішення № 167 «Про затвердження додаткового

списку пам'яток архітектури місцевого значення», яким спірній будівлі було

надано статус пам'ятки архітектури місцевого значення, то, відповідно,

власником будівлі за АДРЕСА_1, є відповідач.

За клопотанням відповідача до участі в справі на стороні

останнього в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет

спору, було залучено управління з майнових відносин Одеської обласної ради та

управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної

адміністрації.

Третя особа - управління з майнових відносин Одеської

обласної ради, також надало до суду письмові заперечення, в яких просило

відмовити в задоволенні адміністративного позову товариства «Зевс» в повному обсязі

з посиланням та те, що з моменту прийняття зазначеного об'єкту до спільної

власності територіальних громад області, управління з майнових відносин

Одеської обласної ради, як уповноважений орган не приймало жодного рішення щодо

відчуження спірної будівлі.

Третя особа - управління охорони об'єктів культурної

спадщини Одеської обласної державної адміністрації, яке здійснювало

повноваження щодо управління;об'єктами культурної спадщини, а також веде облік

об'єктів культурної спадщини та здійснює контроль щодо їх збереження, письмових

заперечень проти адміністративного позову товариства «Зевс» до суду не надало,

будучи повідомленим про час та місце розгляду справи свого представника до суду

- не направило, що відповідно до норм ст. 128 КАС України, дозволило суду,

розглянути справу за відсутністю даної третьої особи.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача та

третьої особи - управління з майнових відносин Одеської обласної ради, вказали

на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 311 від

05.11.1991 року Одеською облрадою було прийняте рішення № 266-ХХІ від

25.11.1991 року «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради,

міст обласного підпорядкування і районів області», яким було затверджено

перелік державного майна, що передається у власність міст обласного

підпорядкування. Згідно з цим переліком нерухомі пам'ятки історії і культури як

окремі об'єкти права власності та об'єкти соціальної сфери до комунальної

власності міст не передавались. Тому, видання товариству «Трансгрупп» свідоцтва про

право власності є незаконним.

Відповідач також вказав на те, що рішення Одеської

обласної ради від 22.09.2006 р. № 73-У «Про майно спільної власності

територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління яким

здійснює обласна рада» оскаржувалось Одеської міською радою до господарського

суду Одеської області. Постановою суду в позові Одеської міської ради

відмовлено.

Заслухавши пояснення та оцінивши доводи сторін,

дослідивши наявні в справі докази, суд дійшов висновку про можливість

часткового задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою

відповідальністю фірми «Зевс» виходячи з наступних підстав.

Так,

судом встановлено, що ТОВ фірмі «Зевс»

24 травня 2004 року виконавчим  

комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження, Приморської

районної адміністрації Одеської міської ради від 17.05.2004 р. № 1363 видано

свідоцтво про право власності на нежилі будівлі, розташовані в АДРЕСА_1.

Вказане свідоцтво видане замість договору

купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 21.04.2004 року за

реєстровим № 4539, що було зареєстровано ОМБТІ та РОН 23.04.2004 p., p. № 263, crop. 71, кн. 32 неж. та

відповідно до змін до статуту товариства «Зевс», затверджених протоколом

загальних зборів учасників товариства «Зевс» № 4 від 23.04.2004 року й

зареєстрованих Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради під №

1776 від 26.04.2004 року.                                                  

На загальних зборах, що відбулися 23.04.2004 року, було

прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу позивача шляхом внесення

додаткових внесків у вигляді нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 та

належного на праві приватної власності в рівних частках учасникам товариства

-фізичним особам відповідно до договору купівлі-продажу від 21.04.2004 року.

Учасники товариства «Зевс» придбали вказане спірне майна

у гр-на ОСОБА_1, який набув право власності на ці будівлі 09.12.1996 року. В

свою чергу цю   нерухомість він придбав у

товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгрупп».

На той час загальна площа вказаного майна складала 816,9 кв.м. Договір був

посвідчений нотаріально, правоздатність ТОВ «Трансгрупп», повноваження його представника та

належність відчужуємого майна продавцю, перевірено нотаріусом. Товариство «Трансгрупп» розпорядилось

спірним майном відповідно до свідоцтва про право власності № 2-108 від

26.11.1996 року, виданого останньому виконавчим комітетом Одеської міської ради

народних депутатів на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради народних

депутатів №483 від 23.10.1996.                                    .

Правомірність придбання будівлі та господарських споруд

гр-ном ОСОБА_1 була підтверджена рішенням Приморського районного суду міста

Одеси по справі № 2-2019/2000 від 14.11.2000 року, відповідно до якого за

ОСОБА_1 було визнано право власності за будівлю с надвірними спорудами під АДРЕСА_1. Третьою особою у цій

справі також було залучено орган охорони культурної спадщини.

На час придбання спірної будівлі гр-ном ОСОБА_1 - грудень

1996 року, ії загальна площа становила 816,9 кв.м. Стан, в якому знаходилось

майно, був непридатний для його використання, а до того ж ще й небезпечним.

Підтвердженням цього є висновок НПЦ «Екострой», що містить опис та фотофіксацію

спірного нерухомого майна до та після ремонтно-реконструкційних робіт.

Проектна документація розроблялась в 1997-1998 роках та

була погоджена у встановленому законом порядку. Враховуючи, що 17.04.1987 року

Одеською обласною радою було прийнято рішення № 167 «Про затвердження

додаткового списку пам'яток архітектури місцевого значення», яким спірній

будівлі було надано статус пам'ятки архітектури місцевого значення, в процесі

розроблення проектної документації гр-н ОСОБА_1 звернувся до управління охорони

об'єктів культурної спадщини з метою одержання дозволу на реконструкцію

пам'ятки архітектури, власником якої він був відповідно до договору

купівлі-продажу від 09.12.1996 року.

За результатом проведеної реконструкції суттєво змінилось

конструктивне становище та площа спірного майна. Так, до початку реконструкції

вказана нерухомість мала вигляд однієї двоповерхової кам'яної будівлі загальною

площею 816,9 кв.м. та надвірних будувань - складу, мощення і огорожи. Після

проведеної реконструкції основна будівля  

має три поверхи, а надвірні будування складаються з їдальні, службового

приміщення, навісу, гаражу, сараю, огорожі та мощення. Загальна площа майна

збільшилась до 1315,6 кв.м., тобто майже в 2 рази.

Поліпшення, що були проведені за вказаною реконструкцією

є невідокремлюваними та такими, що призвели до створення нової речі.

Після закінчення реконструкції гр-н ОСОБА_1 звернувся до

повноважних органів щодо прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією

об'єкта нерухомості. До складу членів державної технічної комісії також було

включено Управління об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації, яке

здійснювало повноваження щодо управління об'єктами культурної спадщини, а також

веде облік об'єктів культурної спадщини та здійснює контроль щодо їх

збереження.

Так, за розпорядженням Приморської районної адміністрації

№ 2661 від 28.10.2003 року «Про призначення державної технічної комісії для

прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкта - особняка -

нежитлової будівлі та надвірних споруд по вул. Чорноморській, 12», за актом державної

технічної комісії від 05.04.2004 року та за розпорядженням Приморської районної

адміністрації № 967 від 09.04.2004 року «Про затвердження акту державної

технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією

об'єкта - особняка - нежитлової будівлі та надвірних споруд' по вул.

Чорноморській, 12» замість договору купівлі-продажу від 09.12.1996 року,

посвідченого першою нотаріальною конторою м. Одеси (р.№ 5-2186) та

зареєстрованого ОМБТІ та РОН 27.07.2000 р. Р № 263, стор. 21, кн.. 10 неж., гр-ну

ОСОБА_1 16.04.2004 року було видано свідоцтво про право власності на нежилу

будівлю та споруди, розташовані в АДРЕСА_1.

Після продажу спірного об'єкту сьомі фізичним особам -

учасникам товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Зевс», внесенням

вказаними особами цього майна до Статутного капіталу позивача, позивач

відповідно до свідоцтва про право власності від 24.05.2004 року став власником

нежилих будівель загальною площею 1315,6 кв.м., розташованих в АДРЕСА_1.

24.04.2003 р. відповідач прийняв рішення № 154-XXIV «Про

майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області,

управління якими здійснює обласна рада», яким в перелік майна під пунктом

11.1.426 (стор. 28) включено нежилі будівлі, розташовані в АДРЕСА_1.

22.09.2006 року відповідач прийняв ще одне рішення - №

73-У «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст

Одеської області, управління яким здійснює обласна рада». Цим рішенням

затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних

громад сіл, селищ, міст Одеської області, в якому перелік, в який включено

нежилі будівлі, розташовані в АДРЕСА_1, залишено в редакції розділу 11 додатку

до рішення Одеської обласної ради № 154-XXIV від

24.04.2003 року.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що вказаними

рішеннями відповідач не визнає право власності товариства «Зевс» на спірну

будівлю, що є порушенням ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої

право власності вважається набутим правомірно.

Посилання відповідача на те, що відповідно до рішення

Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 року № 449-ХХІ «Про

заходи для охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури в

Одеській області» нерухомі пам'ятки історії і культури в Одеській області були

прийняті з державної власності до комунальної власності Одеської обласної ради

й в подальшому управління з майнових відносин Одеської обласної ради, як

уповноважений орган не приймало жадного рішення щодо відчуження спірйої

будівлі, відхиляються судом, тому що відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу

України власність не тільки надає права, а й зобов'язує.

За ст. 24 Закону України «Про охорону культурної

спадщини», власник пам'ятки зобов'язаний утримувати пам'ятку в належному стані,

своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження:, руйнування або знищення.

Відповідач не обрушував та не надав доказів стосовно

того, що тягар утримання спірного майна, як-то проведення ремонту, захист від

пошкодження та руйнування ніс саме він. Навпаки, ремонтно-реконструкційні

роботи за погодженням з органом, що здійснює управління у сфері охорони

культурної спадщини, несла особа; яка з? 1996 року була фактичним власником

спірної будівлі.

За ст. 39 вказаного Закону саме власник пам'ятки за

власні кошти забезпечує збереження, утримання в належному стані, реставрацію та

ремонт пам'ятки, а відповідач не надав жодного доказу стосовно виконання ним

хоч би одного з обов'язків власника пам'ятки, перелічених Законом України «Про

охорону культурної спадщини» -спеціальним правовим актом, що регулює

особливості здійснення права власності на культурні цінності.

Той факт, що приймаючи рішення «Про майно спільної

власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління

яким здійснює обласна рада» № 154-XXIV

від 24.04.2003 року та рішення № 73-У від 22.09.2006 року, яким

затверджувався перелік майна цього, відповідач включив нерухоме майно, яке

відповідно до правовстановлюючих документів вже мало іншого власника, на думку

суду, тільки підтверджує факт недбалого ставлення відповідача до обов'язків по

утриманню власності.

До того ж, дії відповідача по включенню нежилої будівлі,

розташовані в АДРЕСА_1, до переліку майна спільної власності' територіальних

громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління яким здійснює обласна рада

- прямо порушує та фактично позбавляє позивача права власності на зазначене

майно, що обґрунтовується наступним.

Так, стаття 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного

кодексу України, прямо закріплює непорушність права власності.

Заперечуючи проти позову, відповідач не звернув увагу на

зміст норми ч.2, ст. 328 ЦК

України, яка передбачає що право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

Стаття 71, ч. 2 КАС України імперативно вказує що в

адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

З огляду на вказану вище норму процесуального Закону,

відповідач - Одеська обласна; рада, не визнаючи позов, був зобов'язаний надати

суду докази, наявності відповідного Закону, або судового рішення, яким ТОВ

„Зевс", була б доведена неправомірність володіння нежилою будівлею,

розташованою в АДРЕСА_1, що в свою чергу давало б обласній раді, включати дане

майно до відповідного переліку на підставі рішення за № 154-XXIV від

24.04.2003 року.

За наведених вище підстав (правомірності набуття

власності) - суд вважає за обґрунтовану й вимогу позивача щодо визнання дійсним

свідоцтво про право власності тов.

фірми „Зевс" на нежилі будівлі за АДРЕСА_1 (Серія САА № 101246),

враховуючи що з одного боку дане свідоцтво є законним підтвердженням права

власності позивача на вказане майно, яке з іншого боку, фактично оспорюється

відповідачем що не визнає позов.

Суд також враховує те, що спірне майно є пам'яткою

архітектури місцевого значення, тобто потребує посиленої уваги з метою

недопущення її руйнування. Але, з наявних матеріалів справи суд робить

висновок, що з боку Відповідача не можна говорити не тільки про утримання

спірного майна у стані, відповідному статусу пам'ятки, а й навіть про будь-яку

увагу до нього.

Відповідачем не було виконано жодної дії, яка випливає з

обов'язків по утриманню майна власником та передбачена ст. 322 ЦК України. З боку

відповідача не було жодного

інвестування у спірний об'єкт з метою підтримання цієї

нерухомості, ремонту самої будівлі, ремонту комунікаційних мереж, тощо. При

подальшому такому становищу відповідача до цього об'єкту та відсутності

інвестувань з боку інших осіб, спірне майно могло би втратити не тільки

особливості пам'ятки, а фізичний стан будівлі.

До того ж, з наявних в матеріалах справи Доказів виливає,

що Управління об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації, яке здійснює

повноваження щодо управління об'єктами культурної спадщини, а також веде облік

об'єктів культурної спадщини та здійснює контроль щодо їх збереження, з часу

розроблення та погодження проектної документації - 1997-1998 роки, було

повідомлено про те, що відповідно до договору від 09.12.1996 року власником

спірної будівлі став гр-н ОСОБА_1 А затвердивши акт державної технічної комісії

від 05.04.2004 року про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією

об'єкта - особняка - нежитлової будівлі та надвірних споруд по вул.

Чорноморській, 12, Управління об'єктів культурної спадщини тим самим

підтвердило правомочність володіння спірним об'єктом нерухомості за гр-ном

ОСОБА_1

Посилання відповідача те, що рішення Одеської обласної

ради від 22.09.2006 р. № 73-У «Про майно спільної власності територіальних

громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління яким здійснює обласна

рада», в перелік якого увійшов спірний об'єкт, вже оскаржувалось Одеської

міською радою до господарського суду Одеської області та постановою суду

залишено без змін, відхиляються судом, тому як вказані справи містять різні

підстави й предмети позову.

Крім того, суд не залишає поза увагою і посилання

позивача на те, що спірне майно, що було прийняте до комунальної власності

Одеської обласної ради відповідно до рішення Одеської обласної ради народних

депутатів від 12.05.1993 року № 449-ХХІ «Про заходи для охорони і використання

нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області» та теж майно, що на

цей час відповідно до свідоцтва про право власності на нежилі будівлі від

24.05.2004 р. належить позивачу, суттєво відрізняється за загальним станом,

конструктивним становищем та вартістю у кращій бік, та сталося це не за рахунок

відповідача. Більш того, за результатом виконаних невідокремлюваних поліпшень

цього спірного об'єкта була створена практично нова річ.

При прийнятті даної постанови, судом також було враховане

заявлене під час розгляду справи клопотання Одеської обласної ради щодо

зупинення провадження в справі в частині вимог про визнання товариства «Зевс»

добросовісним набувачем права власності на нежилі будівлі під АДРЕСА_1,

загальною площею 1315,6 кв.м., розташованих під АДРЕСА_1, та визнання

товариства з обмеженою відповідальністю фірмуи «ЗЕВС» власником нежилих

будівель загальною площею 1315,6 кв.м., розташованих під АДРЕСА_1, належних

позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нежилі будівлі від

24.05.2004 р.

Суд вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню,

враховуючи, не можливість розгляду таких вимог взагалі за правилами КАС України

та їх не належністю до сфери публічних правовідносин, що виключає наявність

будь якого провадження з цими вимогами в межах адміністративного судочинства.

Разом з тим, вимоги позивача щодо визнання останнього

добросовісним набувачем спірного майна та вимоги щодо визнання права власності

за позивачем на вказане майно, залишаються без розгляду, тому як розгляд цих

вимог не відноситься до підсудності адміністративних судів за ст. 17 КАС

України у зв'язку з чим їх належить розглядати в порядку господарського

судочинства, враховуючи неможливість розгляду .в одному проваджені вимог що

стосуються різних правил судочинства за ст. 21, ч.3 КАС України.

Відносно пропущеного позивачем процесуального строку для

звернення з даним позовом, суд вважає що враховуючи відсутність будь-яких

повідомлень з боку відповідача, про вчинення ним оскаржених щодо майна

позивача, останній не мав

об'єктивної змоги дізнатися про своє порушене право, тому

свідомого пропущення строку встановленого ст. 99 КАС України - не допускав.

Крім того, відмова позивачу в поновлені строку на звернення до суду, позбавить

його можливості в судовому порядку захистити своє порушене право, що буде

протерічити нормам ст. 55 Конституції України та ч. 1, ст. 2 Кодексу

Адміністративного судочинства України.

керуючись ст.ст. 2, 6,11, 69, 71,158-163 Кодексу

адміністративного судочинства України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми

«Зевс» до Одеської міської ради задовольнити частково.                                                                        

Поновити товариству з обмеженою відповідальністю фірмі

«Зевс» процесуальний строк для звернення з даним позовом.

Зобов'язати Одеську обласну раду вчинити певні дії, а

саме - вилучити з розділу 11 «Об'єкти культурної спадщини» підпункт 11.1.426

додатку до рішення обласної ради від 24 квітня 2003 року № 154-XXIV «Про

майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області,

управління якими здійснює обласна рада» об'єкт під назвою «Особняк, І-ша

половина XIX ст./АДРЕСА_1.

Визнати дійсним свідоцтво про право власності на нежилі

будівлі за АДРЕСА_1 (Серія САА № 101246), видане виконавчим комітетом Одеської

міської ради 24.05.2004 року товариству з обмеженою відповідальністю фірмі

«ЗЕВС» (ідентифікаційний код - 26046399).

Вимоги щодо визнання ТОВ фірми «Зевс» добросовісним

набувачем нежилої будівлі за № 12 по вул. Чорноморській вм. Одесі та вимоги щодо

визнання за ТОВ фірмою «Зевс» права власності на дану будівлю, залишити без

розгляду, роз'яснивши позивачу право на звернення з даними вимогами в

загальному порядку до Господарського суду Одеської області.                                                

Заява про апеляційне оскарження даної постанови може бути

подана до суду протягом 10-ти днів після ії проголошення. Апеляційна скарга на

дану постанову суду -протягом 20-ти днів після звернення із заявою про оскарження

постанови, може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду

через Приморський районний суд м. Одеси.