Постанова

від 13.11.2012 по справі 1570/4401/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4401/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом охоронного агентства «Оріон-Юг»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов охоронного агентства «Оріон-Юг»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ОА «Оріон-Юг» ТОВ) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

У своєму позові позивач зазначив, що за результатами перевірки ОА «Оріон-Юг»ТОВ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Миракод»(код ЄДРПОУ - 36369586) відповідачем складено акт перевірки від 04.04.2012 р. № 643/22-3/31600923, на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У вищевказаному акті перевірки містяться дані про відсутність підстав у позивача для формування податкового кредиту у зв'язку з визнанням податковим органом нікчемним правочину, що був укладений ОА «Оріон-Юг»ТОВ та ТОВ «Миракод»у квітні 2009 року, також зазначається про встановлення перевіркою операції без мети реального настання правових наслідків. Проте, позивач зазначає, що все охоронне обладнання, яке було придбане у ТОВ «Миракод»було реалізовано наступному контрагенту ВАТ «Одеський каравай», що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а отже і спростовує висновок відповідача про нереальність господарської операції з ТОВ «Миракод».

Також позивач зазначив, що жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини, зазначати про це в актах перевірки з метою подальшого використання такого акту як доказової бази для визнання недійсними даних про податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Крім того, позивач вказує, що при укладенні угоди з ТОВ «Миракод»він здійснив цілий комплекс дій, направлених на ідентифікацію контрагента, а саме, перевірив інформацію щодо реєстрації ТОВ «Миракод»платником податку на додану вартість та відомості щодо юридичної особи з інформаційно-ресурсного центру ЄДР.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

ОА «Оріон-Юг»ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.07.2001 р. за № НОМЕР_3, про що зазначено в акті перевірки на стор. 2. Також у згаданому акті вказано, що у перевіряємому періоді позивач здійснював такі види діяльності за КВЕД: електромонтажні роботи, проведення розслідувань та забезпечення безпеки (ліцензія на право надання послуг, пов'язаних з охороною серії АВ № 540732 від 03.11.2010 р.).

У період з 28.03.2012 р. по 02.04.2012 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ОА «Оріон-Юг»ТОВ (код ЄДРПОУ - 31600923) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Миракод»(код ЄДРПОУ - 36369586), за результатами якої складено акт перевірки від 04.04.2012 р. № 643/22-3/31600923 (а.с. 19-26).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ОА «Оріон-Юг»ТОВ пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено значення податку на прибуток на загальну суму 36681,30 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2009 року -на суму 9591,67 грн., у 3 кварталі 2009 року -на суму 27089,63 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29345,04 грн., у т.ч. у квітні 2009 року -на 5006,67 грн., у червні 2009 року -на 2666,67 грн., у липні 2009 року -на 13833,00 грн., у серпні 2009 року -на 6455,40 грн., у вересні 2009 року -на 1383,30 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 29345,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7336,30 грн. (а.с. 15) та податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 36681,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 9170,30 грн. (а.с. 16).

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2 ст. 55 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Так, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 позивач подав скаргу до ДПС в Одеській області та ДПС України, в яких просив скасувати згадані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.05.2012 р. № 11612/10/10-2007 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення -без змін (а.с. 27-30).

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.06.2012 року № 10235/6/10-2115 (а.с. 31-34), скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки позивача, господарські відносини між ним та ТОВ «Миракод», на думку податкової, не мали мети настання реальних наслідків.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний у перевіряємому періоді) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що між ОА «Оріон-Юг»ТОВ (покупець) та ТОВ «Миракод»(продавець) укладено договір від 10.04.2009 р., відповідно до якого ТОВ «Миракод»продає, а ОА «Оріон-Юг»ТОВ покупає товарно-матеріальні цінності («товар»). Відповідно до розділу 2 цього договору товар відвантажується за попереднім узгодженням сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем на підставі накладної, підписаної сторонами (а.с. 35).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані рахунки-фактури, видаткові накладні та виписки з рахунку ОА «Оріон-Юг»ТОВ, надані ПАТ «Перший український міжнародний банк», які наявні в матеріалах справи.

По факту поставки товару постачальником позивача ТОВ «Миракод»були складені податкові накладні від 28.04.2009 р. № 280403 на загальну суму 30040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5006,67 грн. (а.с. 38), від 22.06.2009 р. № 220602 на загальну суму 16000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2666,67 грн. (а.с. 41), від 27.07.2009 р. № 270702 на загальну суму 82998,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13833,00 грн. (а.с. 44), від 14.08.2009 р. № 140803 на загальну суму 38732,40 грн., у т.ч. ПДВ - 6455,40 грн. (а.с. 47), від 07.09.2009 р. № 070902 на загальну суму 8299,80 грн., у т.ч. ПДВ - 1383,80 грн. (а.с. 50).

Наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Відповідно до положень ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно з п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Проте, на порушення зазначених законодавчих положень, надана до суду документація ТОВ «Миракод»була підписана від імені керівника підприємства іншою особою.

Так, на стор. 5 акту перевірки від 04.04.2012 р. № 643/22-3/31600923 зазначено про наявність вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 р. по справі № 1-325/11, яким ОСОБА_1, керівника ТОВ «Миракод»визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме, фіктивне підприємництво, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

З метою повного та всебічного розгляду справи судом витребувано вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 р. по справі № 1-325/11 (а.с. 137-140).

Зі змісту вищезгаданого вироку вбачається, що у грудні 2008 р. ОСОБА_1 у м. Одесі познайомилась з невстановленою особою, яка за грошову винагороду запропонувала їй зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Миракод», тобто оформити створення зазначеного підприємства.

Після реєстрації у державних органах ТОВ «Миракод»і відкриття рахунків в банківських установах, ОСОБА_1, знаючи про те, що здійснювати зазначену у статуті ТОВ «Миракод»фінансово-господарську діяльність, а також працювати на посаді директора ТОВ «Миракод»не буде, відповідно до попередньої домовленості з невстановленими особами, передала їм документи та печатку ТОВ «Миракод».

Реєстрація ТОВ «Миракод»в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, даних директора підприємства та зразок її особистого підпису, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку у банківській установі надало можливість невстановленим особам використовувати реквізити зазначеного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

ОСОБА_1 повністю визнала себе винною та не оспорювала фактичні обставини справи. Крім того, зазначене підтвердилось матеріалами судової справи, як-то показаннями свідків, висновками судово-почеркознавчої експертизи та іншими.

Отже, виписані позивачу ТОВ «Миракод»податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них суми ПДВ є безпідставним.

Така думка викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р. по справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Одночасно, не можна вважати належно оформленими і інші документи, виписані ТОВ «Миракод», оскільки, як було зазначено вище, вони підписані не уповноваженою особою підприємства, отже втрачають свою доказовість.

З урахуванням вище перелічених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОА «Оріон-Юг»ТОВ.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову охоронного агентства «Оріон-Юг» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 13 листопада 2012 року

Суддя П.П. Марин

.