Постанова

від 13.08.2015 по справі 810/2206/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року (15:56 год.) м. Київ №810/2206/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування припису,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 31.05.2014

ОСОБА_3, договір від 22.06.2015 №5

відповідача - не з'явився

Суть спору: ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області з позовом про скасування припису від 12 лютого 2015 року №С-1202/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 червня 2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за наслідками якої встановлено, що ОСОБА_1 на власній земельній ділянці самовільно побудувала індивідуальний житловий будинок площею 224,7 кв.м., частина якого площею 0,5 кв.м. знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято припис від 5 липня 2013 року №С-0507/12, яким позивача зобов'язано усунуто допущені правопорушення державних будівельних норм.

12 лютого 2015 року відповідачем проведено позапланову перевірку виконання вимог згаданого припису та встановлено, що вимоги припису С-0507/12 не виконані, порушення, яке полягає у тому, що частина будівлі позивача площею 0,5 кв.м. знаходиться на суміжній земельній ділянці, - не усунуто, на підставі чого прийнято новий припис від 12 лютого 2015 року №С-1202/1.

Позивач зауважує, що висновки відповідача про порушення ОСОБА_1 вимог ДБН не відповідають фактичним обставинам, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду від 25 червня 2014 року у справі №369/3899/14-ц скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4

Таким чином, позивач вважає, що порушення земельного законодавства та положень ДБН, на усунення яких було видано оскаржуваний припис відсутні, що є підставою для його скасування.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що перевіркою виконання вимог припису від 5 липня 2013 року №С-0507/12 встановлено, що його вимоги не виконані, порушення не усунуто, а саме частина будівлі ОСОБА_1 порушенням вимог пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Водночас рішення суду від 25 червня 2014 року у справі №369/3899/14-ц під час перевірки інспектору не надавалось.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 13 серпня 2015 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 24 серпня 2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача, у якому розгляд справи просив здійснювати за відсутності уповноваженого представника.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2013 року до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надійшло звернення ОСОБА_4 щодо перевірки дотримання ОСОБА_1 законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві індивідуального житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 2.

У заяві йшлось про те, що зведений позивачем об'єкт нерухомості частково знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_4, крім того, вказаний будинок побудований з відхиленнями від будівельних норм, стандартів і правил, що створює реальну загрозу його руйнування та може призвести до знищення майна та втрати здоров'я оточуючих мешканців (а.с. 45-47).

На підставі вказаної заяви 10 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано направлення №1628.13/09/02 для проведення позапланової перевірки індивідуального житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 2 (а.с. 48).

14 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 при виконанні нею будівельних робіт за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 2.

Результати перевірки оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 14 червня 2013 року (а.с. 49-50).

У ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 на власній земельній ділянці у 2005 році самовільно побудувала індивідуальний житловий будинок загальною площею 224,7 кв.м., за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також в акті перевірки від 14 червня 2013 року міститься посилання на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 6 лютого 2013 року №А31/97 Державної інспекції сільського господарства у Київській області, відповідно до якого частина будівлі ОСОБА_1 площею 0,5 кв.м. знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4, чим порушено вимоги пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільских поселень».

На підставі акту перевірки від 14 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області винесено припис від 5 липня 2013 року №С-0507/12, яким позивача зобов'язано у строк до 30 грудня 2013 року усунути виявлені актом перевірки порушення (а.с. 53-54).

Підставою для винесення припису стало те, що позивачем при зведенні індивідуального житлового будинку не було дотримано положень пункту 3.25*

ДБН 360-92**«Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до якого відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

За порушення вимог пункту 3.25* ДБН 360-92** на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., що підтверджується постановою по справі про адміністративне правопорушення від 19 липня 2013 року №А-1907/10 (а.с. 55-56).

12 лютого 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та на підставі направлення №129.15/03 від 12 лютого 2015 року проведена позапланова перевірка дотримання вимог припису від 5 липня 2013 року №С-0507/12 ОСОБА_1 при будівництві індивідуального житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 2, за результатами якої складено акт від 12 лютого 2015 року (а.с. 66-67).

Перевіркою встановлено, що станом на 12 лютого 2015 року на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, 2 розташований одноповерховий індивідуальний житловий будинок загальною площею 224,7 кв.м.

На момент перевірки індивідуальний житловий будинок не введено в експлуатацію та у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області відсутня інформація про надходження повідомлення про початок виконання будівельних робіт або про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку.

Перевіркою виконання вимог припису від 5 липня 2013 року встановлено, що вимоги припису не виконані, порушення не усунуто, а саме: частина будівлі гр. ОСОБА_1 площею 0,5 кв.м. знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4, чим порушено пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За наслідками перевірки, результати якої оформлено актом від 12 лютого 2015 року, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області винесено припис №С-1202/1, яким ОСОБА_1 зобов'язано усунути допущені правопорушення у сфері містобудівної діяльності до 30 липня 2015 року (а.с. 68-69).

Не погоджуючись з вимогами зазначеного припису, позивач звернулась до суду.

Відповідно статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі по тексту - Закон № 3038-VI).

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 № 44 затверджено ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень. Дані норми розраховані на перехідний період - до розробки загальної концепції нормативної бази України в галузі містобудування і капітального будівництва.

Пунктом 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» передбачено, що протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог.

Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой настройки» та СНІП II-4-79 «Естественное и искусственное освещение» як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

У відповідності до статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №34/54 від 20 жовтня 2000 року надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га.

21 жовтня 2004 року ОСОБА_1 отримала державний акт ЯБ №003841 не земельну ділянку площею 0,0892 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 2, кадастровий номер 3222482002:03:002:0006 (а.с. 64).

Як вбачається з матеріалів справи, на вказаній земельній ділянці позивач самочинно збудувала індивідуальний житловий будинок загальною площею

224,7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, розробленим КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області від 5 грудня 2012 року, інвентарна справа №43 (а.с. 111-117).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 6 лютого 2013 року №А31/97 Управління контролю за використанням та охороною земель в Київській області встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку площею 0,2145 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №087152 .

В результаті перевірки встановлено порушення межі земельної ділянки ОСОБА_4 з північної сторони суміжним землекористувачем ОСОБА_1, а саме: частина будівлі ОСОБА_1 площею 0,5 кв.м. знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 (а.с. 109).

Разом з тим, 25 червня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області прийнято рішення у справі №369/3899/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Київській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», Відділ Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії відшкодування шкоди та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, яким визнано недійсним державний акт, виданий ОСОБА_4 серія ІІ-КВ №087152 про право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, 3 (а.с. 90-103).

Цим же рішенням було скасовано державну реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_4, площею 0,0372 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0042, площею 0,0072 га з кадастровим номером 322248200:03:002:0041, площею 0,1701 з кадастровим номером 3222482002:03:002:0040.

Крім того, визнано недійсним державний акт, виданий ОСОБА_1 серії ЯБ №003841 на земельну ділянку площею 0,0892 га в с.Гнатівка, вул.Старожитомирська, 2, Києво-Святошинського району Київської області та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки позивача площею 0,0892 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0006, визнано незаконним та скасовано запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №295 про реєстрацію державного акту серія ЯБ №003841, виданого 21.10.2004 року.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року у справі №369/3899/14-ц залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.08.2014. Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05092014 та від 13.10.2014 двічі відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Скасовуючи державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 Києво-Святошинський районний суд у рішенні від 25 червня 2014 року дійшов висновку, що межа між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була змінена після отримання ОСОБА_4 додаткової земельної ділянки, а саме: межа земельної ділянки ОСОБА_4 відійшла вглиб земельної ділянки ОСОБА_1В (а.с. 93).

Отже, станом на момент проведення перевірки, оформленої актом від 12 лютого 2015 року, право власності на земельну ділянку, що належить як ОСОБА_4, так і ОСОБА_1 та відповідні державні акти - скасовані, про що свідчить вищевказане судове рішення, що набрало законної сили.

Водночас, без з'ясування розмірів та місця розташування земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтвердити чи спростувати факт недотримання позивачем вимог пункту 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині зайняття сусідньої земельної ділянки при будівництві індивідуального житлового будинку не вбачається можливим.

Тому, висновки, наведені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 6 лютого 2013 року №А31/97 Управління контролю за використанням та охороною земель в Київській області, які покладені в основу висновку відповідача про порушення позивачем пункту 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом.

З огляду на викладене, суд вважає, що припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12 лютого 2015 року №С-1202/1 щодо усунення порушень пункту 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» винесений відповідачем передчасно.

Суд критично ставиться до зауважень відповідача про те, що рішення Києво-Святошинського районного суду від 25 червня 2014 року у справі №369/3899/14-ц не надавалось під час перевірки, оформленої актом від 12 лютого 2015 року, а відтак відповідач був позбавлений можливості врахувати зазначені обставини при винесенні припису.

Як вбачається зі змісту рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року у справі №369/388899/14-ц Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, правонаступником якої є відповідач, була залучена до справи у якості третьої особи. Таким чином, відповідачу мали бути відомі обставини, встановлені вказаним судовим рішенням.

Крім того, необізнаність відповідача про вказане рішення не спростовує передчасності вимог про усунення позивачем порушень пункту 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Щодо зауважень відповідача про не введення позивачем індивідуального житлового будинку в експлуатацію та здійснення будівництва за відсутності повідомлення про початок будівельних робіт (декларації про початок виконання будівельних робіт), суд зауважує, що мотиви, з яких відповідач видав приписи від 5 липня 2013 року №С-0507/12 та від 12 лютого 2015 року №С-1202/1, є виконання позивачем будівельних робіт з порушенням вимог пункту 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Пунктом 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 (далі - Порядок) передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки , складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками перевірки, оформленої актом від 14 червня 2013 року позивачем, окрім припису №С-0507/12 від 5 липня 2013 року, складено протокол про адміністративне правопорушення від 5 липня 2013 року №1-Л-А-0507/849 (а.с. 51-52), на підставі якого за порушення вимог пункту 3.25* ДБН 360-92** та відповідно до частини 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення до позивача застосовано штраф у розмірі 850,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність у вигляді штрафу за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд.

Натомість відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, або виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів I категорії складності передбачена частинами 5 та 6 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цією ж статтею передбачена відповідальність за експлуатацію об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів I категорії складності.

Однак, як свідчать матеріали справи, до адміністративної відповідальності позивача притягнуто лише з підстав, передбачених частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто за недотримання вимог пункту 3.25* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень».

В цьому контексті суд також звертає увагу на лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 17 квітня 2015 року №10/10-74/1704/06/02, який було надано у відповідь на запит позивача щодо надання інформації про підстави проведення перевірки виконання вимог припису №С-0507/12 від 5 липня 2013 року (а.с. 9).

Зміст вказаного листа свідчить, що обидва приписи (№С-0507/12 від 5 липня 2013 року та №С-1202/1 від 12 лютого 2015 року) були видані на усунення порушень пункту 3.25* ДБН 360-92**.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуваний припис виданий на усунення порушень, що полягали у недотриманні ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Разом з тим, суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи письмових пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 мала намір ввести будинок в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказам Мінрегіонбуду України від 19 березня 2013 року №95, проте в рамках цивільної справи №369/3899/-13ц Києво-Святошинським районним судом Київської було прийнято ухвалу про забезпечення позову від 5 червня 2013 року, якою Інспекції держархбудконтролю в Київській області було заборонено проводити дії щодо оформлення права власності на житловий будинок.

При цьому судом з'ясовано, що заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою 05.06.2013, були скасовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської від 23.09.2014 року після завершення розгляду справи по суті.

Попри викладене, суд зазначає, що відсутність в оскаржуваному приписі вимог ввести індивідуальний житловий будинок в експлуатацію жодним чином не звільняє позивача від такого обов'язку. Але суд вважає, що такі дії могли вчинятись тільки після розв'язання цивільного спору між позивачем та ОСОБА_4 щодо права власності на земельну ділянку та встановлення її межі, при цьому судове рішення набрало законної сили 14.08.2014 вже після проведення відповідачем перевірки 14 червня 2013 року.

В той же час з наданих позивачем в судовому засіданні 13.08.2015 року письмових пояснень вбачається, що для вирішення питання оформлення права власності на будинок потрібний документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт будівництва, в той же час документ, що посвідчував право власності позивача на земельну ділянку, а саме державний акт, виданий ОСОБА_1 серії ЯБ №003841 на земельну ділянку площею 0,0892 га в с.Гнатівка, вул.Старожитомирська, 2, Києво-Святошинського району Київської області визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки позивача площею 0,0892 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0006, визнано незаконним та скасовано запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №295 про реєстрацію державного акту серія ЯБ №003841, виданого 21.10.2004 року.

Під час оформлення права власності позивачем на земельну ділянку, на якій розміщено будинок, виникли об'єктивні труднощі, що затягують цей процес. Зокрема, згідно наданої довідки Горенецької сільської ради від 08.07.2015 №02-16/667 станом на дату вил дачу довідки генеральний план с.Гнатівка не затверджено, що своєю чергою розроблення Плану зонування території та Детального плану території с.Гнатівка, що перешкоджає ОСОБА_1 в отриманні рішення Горенецької сільської ради про передачу земельної ділянки у власність.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що матеріалами справи спростовується висновок відповідача про те, що частина індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 площею 0,5 кв.м. знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис прийнято відповідачем передчасно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12 лютого 2015 року №С-1202/1, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскарженого позивачем припису протиправним і його скасування.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 73,08 грн.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 13 серпня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлено 18 серпня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12 лютого 2015 року №С-1202/1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 2) 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.