Постанова

від 05.03.2007 по справі 16/28-07-587а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/28-07-587А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" березня 2007 р. Справа  № 16/28-07-587А

Господарський суд Одеської області

у складі судді Желєзної С.П.

при секретарі судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача :     Молокова С.А. по дов. №04-1/5 від 15.01.2007р.;

Від відповідача:   Крівцов М.І. –редактор (посвідчення СІ-001).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до  комунального підприємства Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” про стягнення 6554,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про  стягнення з комунального підприємства Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” (далі по тексту КП Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла”) 6042, 86 грн. адміністративно-господарських  санкцій за недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, нарахованих за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а також 511,23 грн. –пені за порушення встановлених законодавством  термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням з боку КП Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла”  вимог ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на відсутність звернень позивача  з пропозицією  щодо працевлаштування конкретної особи –інваліда  та важкого фінансового становища підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У відповідності до вимог ч. 7 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України..

Так, згідно п. 14 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. №314, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин  (далі по тексту Положення), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють на власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

За змістом п. 1 цього Положення “робоче місце інваліда” - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда”.

Відповідно до п. 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. При цьому, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, у даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом (ст. 21 Кодексу законів про працю України), у зв'язку з чим безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства (обєднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання. З цією метою, згідно п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною 9 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ передбачені вимоги до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, щодо реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно звіту КП Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, складеному за формою №10-П І, завіреному печаткою підприємства та підписами керівника, головного бухгалтера, розрахунку Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, листа Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості за вих. № 121 від 23.01.2007р. та управління праці та соціального захисту населення за вих. № 172/02 від 18.01.2007р. (містяться в матеріалах справи), згідно встановленого нормативу (1 робоче місце для працевлаштування інвалідів), відповідачем в порушення приведених вище вимог чинного законодавства України про соціальну захищеність інвалідів протягом 2005 року не було створено жодного робочого місця. Відповідно кількість незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві становить одне.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Однак, всупереч наведеним вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ, адміністративно-господарські санкції відповідачем самостійно розраховані та сплачені не були.

З урахуванням вищенаведеного та відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, згідно розрахунку /а.с. - 5/, були застосовані до комунального підприємства Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” адміністративно-господарські санкції шляхом нарахування до сплати 6042,86 грн. за одне  нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.

Незважаючи на викладене, КП Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” в порядку, передбаченому ч. 1, 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ, суми нарахованих Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі  6042,86 грн. сплачено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З огляду на викладене, за порушення  КП Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем додатково було нараховано до сплати 511,23  грн. пені.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем приведених вище вимог чинного законодавства України про соціальну захищеність інвалідів, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення у примусовому порядку з КП  Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” вищезазначеної суми штрафних санкцій та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу “Підстави для звільнення від доказування”.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Як зазначалось вище положеннями ч. 1, 7 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ передбачений обов'язок КП  Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла”, як суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, який використовує труд найманих працівників, по створенню одного  робочого місця для працевлаштування інвалідів у відповідності до вимог п.п. 3, 5, 14 Положення.

Але, відповідачем з дотриманням приведених вище вимог ст.ст. 69 - 71 КАС України не було надано  доказів фактичного створення КП  Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” за власні кошти у межах нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів або сплати нарахованих штрафних санкцій.

Крім того, на думку суду, із змісту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №2606-ІІІ від 05.07.2001р. вбачається, що відповідальність підприємств, установ, організацій у вигляді штрафних санкцій згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ жодним чином не пов'язується з причинами, які зумовили недодержання підприємством, установою, організацією нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.  З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність звернень позивача  з пропозицією  щодо працевлаштування конкретної особи –інваліда, що за його думкою, позбавило його можливості належним чином виконати вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ.

Наявність та розмір заборгованості КП  Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” перед Одеським обласним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів по сплаті нарахованих за 2005 рік адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, у сумі 6042,86 грн.,  а також пені  у сумі 511,23  грн., підтверджується наявним в матеріалах справи обґрунтованим розрахунком адміністративно-господарських санкцій, складеним на підставі даних представлених до Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів самим відповідачем (звіт КП  Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми №10-П І), а також випливають з вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ. Доказів спростовуючих викладене відповідачем в порядку ст.ст. 69 –71 КАС України до господарського суду представлено не було.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо правомірності, обґрунтованості заявленого Одеським обласним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів позову та наявності підстав для його задоволення відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ, а також п.п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. №314, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на користь Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, у сумі 6042,86 грн.,  а також пені  у сумі 511,23  грн.

При цьому суд вважає на необхідне звернути увагу сторін на наступному.

У судовому засіданні 05.03.2007р. представником відповідача було заявлено клопотання про розстрочення виконання постанови  господарського суду Одеської області у даній справі на один рік з огляду  на складне фінансове становища підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

При цьому виходячи із змісту  ст. 263 КАС України, якою регламентуються питання надання  розстрочки виконання судового рішення, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення,  суд може розстрочити виконання рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи №16 / 28 –07 –587 А, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, що ускладнює виконання постанови  по даній справі, суд доходить висновку щодо можливості надання КП  Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” розстрочки виконання постанови у даній справі.

Судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно зі                 ст.ст. 87, 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 98, 158, 160 –163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з комунального підприємства Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла” / 68600, м. Ізмаїл, пр-т Суворова, 40, р/р 260091802 в ООФ АППБ „Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 02474305 / на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів / 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, р/р 31212230600014 в УДК у Одеській області, одержувач –Ізмаїльське районне відділення ДК, МФО 828011, КБК 50070000, код ЄДРПОУ 23214695 / 6042грн.86 коп. / шість тисяч сорок дві грн. 86 коп./ - штрафних санкцій, 511 грн. 23 коп. /п'ятсот одинадцять грн. 23 коп/ - пені.

3.          Розстрочити виконання постанови господарського суду Одеської області від 05.03.2007р. по справі № 16 / 28 –07 –587 А на один рік шляхом стягнення з комунального підприємства Редакція газети „Співрозмовник Ізмаїла”/ код ЄДРПОУ 02474305 / на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів /код ЄДРПОУ 23214695/  546 грн. 17коп.  /п'ятсот сорок шість грн. 17 коп. / щомісячно протягом 11 /одинадцяти/ місяців та 546 грн. 22 коп. / п'ятсот сорок шість грн. 22 коп. /  за дванадцятий місяць.

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 20.03.2007р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.